Меморіали жертвам Голокосту: як вшановувати трагедію через камінь

Меморіал «Взуття на річці Дунай»

Будапешт, Угорщина

Ділянка довжиною 45 м на березі Дунаю заповнена розкиданим взуттям з чавуну — символом понад 3 тисяч страчених мешканців Будапешту.

Ідея меморіалу належить режисерові Джану Тогаю, виконання — скульптору Д’юлі Пауеру. «Взуття на річці Дунай» вшановує пам’ять про близько 3 500 людей (близько 800 з них євреї), знищених угорськими колаборантами з партії «Стрілохрест» у 1944-45 роках.

Аби не витрачати час на захоронення, жертв розстрілювали на березі ріки, перед цим знявши з них взуття, яке потім продавали. Аби зекономити патрони, людей зв’язували мотузкою і стріляли лише в одного — вбитий падав і тягнув решту за собою у воду.

Саласпілський меморіал

Саласпілс, Латвія

Саласпілський концтабір сумно відомий вбивствами як латвійських, так і депортованих з Німеччини євреїв. Але, як і сербські концтабори, він особливо запам'ятався стратами дітей — тому на території можна побачити безліч м’яких іграшок.

Меморіал відкриває велика асиметрична плита — Ворота життя і смерті. Зверху латвійською написано «За цими воротами стогне земля» — слова з вірша одного з в’язнів концтабору Ейжена Веверіса. Далі маршрут веде у поле із сімома бетонними скульптурами мучеників концтабору. Їхня груба обробка та фігури реалістично передають моторошність подій. По периметру на місці колишніх бараків лежать бетонні плити, під ними — земля, зібрана з 23 інших латвійських концтаборів.

Меморіал жертвам Голокосту

Бостон, США

Меморіал жертвам Голокосту в Бостоні, заснований 1995 року Стефаном Росом — бранцем, який пройшов кілька концтаборів. Меморіал складається з шести 16-метрових скляних веж. Число шість символізує шість мільйонів євреїв, шість років масового знищення, шість свічок менори і шість найбільших концтаборів: Майданек, Хелмно, Собібор, Треблінку, Бельжець і Освенцим-Біркенау.

Кожна вежа нагадує трубу, через яку крізь металеві решітки проходить дим, — що очевидно відсилає до кремаційних камер. На стінках веж висічені цитати бранців, а також їхні порядкові номери. На одній панелі вказано 17 280 номерів, які повторюються й на вежах.

У кінці стежки, в північній частині меморіального парку, розташована ще одна вертикальна гранітна плита. На ній вигравірувані знамениті слова, які приписують лютеранському пасторові Мартіну Німеллеру: «Спочатку вони прийшли по комуністів, а я не став виступати, бо не був комуністом. Потім вони прийшли по профспілкових діячів. Я мовчав, бо не був профспілковим діячем. Потім вони прийшли по євреїв. Я мовчав, бо не був євреєм. Потім вони прийшли по мене. І не залишилося нікого, хто міг би допомогти мені».

Пам’ятник убитим євреям Європи

Берлін, Німеччина

Архітектор-деконструктивіст Пітер Айзенман створив поле із 2 271 сірої плити. На плитах немає написів — абстрактність конструкції дозволяє відвідувачам самим трактувати її без чітких директив автора. Однак частіше за все плити порівнюють з трунами, хоч Айзенман не прагнув досягти такого ефекту.

Рівні ряди та впорядкованість натякають на фіксацію нацистів на порядку і дисципліні в Третьому рейху, відсутність написів на плитах — на безіменні могили. Ще одна інтерпретація порожніх голих плит — мовчання німців про Голокост. Проміжки між плитами настільки вузькі, що йти вдвох незручно, тож відвідувачі мають долати цей шлях поодинці.

Ландшафт меморіалу нерівний, він змушує спускатися вниз — рух простором має нагадувати про поступове витіснення євреїв із суспільства: соціальні обмеження, гетто і зрештою вбивство. Іноді відвідувачі, що прийшли разом, гублять одне одного — у цьому вбачається символ розділення єврейських сімей.

IX форт

Каунас, Литва

Створений як частина Каунаської фортеці, IX форт слугував в’язницею після Першої світової війни, а під час Другої — концтабором, де було закатовано близько 30 тисяч євреїв, військовополонених та балтійських підпільників.

На місці масових поховань тепер трав’яне поле. 1984 року там з’явився грандіозний 32-метровий меморіал жертвам нацизму, створений скульптором Альфонсасом Амбразюнасом. Він зроблений у вигляді трьох нахилених плит, в яких вирізано силуети в’язнів: витягнувши руки вперед, вони наче вириваються з-під землі, нагадуючи про трагедію і спроби опору нацистським злочинам.

Меморіал жертвам Голокосту

Афіни, Греція

Хоча під час Другої світової війни було вбито до 81% грецьких євреїв, Афіни стали останньою європейською столицею, де з’явився Меморіал Голокосту. Його відкрили 2010 року після нападів неонацистів на синагогу та єврейське кладовище.

Меморіал розташований поруч із синагогою, біля якої нацисти збирали євреїв для депортації в Освенцим і Треблінку. Його авторка художниця ДеАнна Маганіас спроєктувала композицію у вигляді розбитої зірки Давида. Відірвані трикутники вказують кінцями в напрямку міст і селищ, звідки людей збирали перед депортацією. Однак у центрі залишається вціліле непошкоджене шестикутне ядро — як уособлення сили й життя.

Меморіал на Юденплаці

Відень, Австрія

Меморіал Голокосту на площі Юденплац у Відні присвячений 65 тисячам убитих австрійських євреїв. Британська художниця Рейчел Вайтред зробила споруду з бетону, яка контрастує з історичною архітектурою Відня — неначе бункер стоїть серед площі. Він діє як «контрпам’ятник», відмінний від статуй XIX-XX століть, якими всіяний Відень.

Стіни контрпам’ятника вилиті у формі полиць з книгами — корінці обернені всередину, тож зміст видань невідомий. Примірники однакових книг символізують кількість жертв, а також концепцію юдаїзму як «релігії книги», заснованої на священних текстах Тори. Зайти всередину не можна — подвійні двері відлиті панелями навиворіт і не мають ручок.

На подібних меморіалах неонацисти часто малюють свастики. Для захисту меморіали вкривають шаром антиграфіті, але тут цього не зробили навмисне. Рейчел Вайтред пояснила це так: «Якщо хтось нанесе на нього свастику, ми можемо спробувати її стерти, але кілька нанесених свастик змусять людей замислитися над тим, що відбувається в їхньому суспільстві».

Парк Бубань

Ніш, Сербія

Меморіальний парк Бубань у сербському місті Ніш, створений поруч із місцем концентраційного табору Црвени Крст, де, за різними оцінками, було вбито від 10 до 12 тисяч євреїв, ромів і югославських комуністів.

Дорога через парк веде до головного монументу «Три кулаки», створеного югославським скульптором Іваном Саболичем у 1963 році. «Кулаки» різного розміру — чоловічий, жіночий і дитячий — символічно відсилають до часів знищення у Бубані цілих родин. Кулаки підняті вгору й таким чином демонструють опір та незламність духу. Поруч стоїть 23-метрова стела із мармуровим рельєфом. На ньому зображено сюжети про розстрільні команди, громадянські повстання і перемогу над нацистами.

Ліс мучеників

Єрусалим, Ізраїль

Ліс мучеників налічує шість мільйонів дерев — у пам’ять про шість мільйонів убитих євреїв. У серці меморіалу на вершині пагорба стоїть «Вогняний сувій» — бронзова 8-метрова скульптура у формі подвійного сувою Тори. Це робота Натана Рапопорта. Одна її половина зображає трагічні сцени життя єврейського народу в давнину і за часів Голокосту, друга — сюжет про відродження Ізраїлю як незалежної держави.

Інший меморіал на території присвячений Анні Франк. Усередині металевого куба скульптор Піт Коен поставив стільчик, втіливши епізод із щоденника Франк, — коли вона сиділа в камері концтабору і дивилася на дерево каштану ззовні. Інші уривки щоденника висікли на колонах печери Бней Бріт неподалік меморіалу.

Національний монумент Голокосту

Оттава, Канада

Деконструктивістська бетонна споруда у формі зірки Давида, створена Даніелем Лібескіндом. Заходячи, відвідувачі опиняються всередині зірки — приміщенні, де на шістьох стінах зображенні місця розстрілів євреїв. Усередині відокремленої трикутної зони розташоване Полум'я пам’яті — медитативний простір для роздумів.

Далі відвідувачі проходять Сходами надії нагору до тераси з видом на будівлю парламенту і Вежу миру, вона ж Меморіал жертвам Першої світової війни. Навколо меморіалу висадили хвойні рослини — вони вособлюють людей, які вижили й вистояли в трагедії Голокосту. Запланований архітектором Лібескіндом маршрут має символізувати шлях од відчаю до надії.

Бабин Яр

Київ, Україна

Бабин Яр, поділений вулицею Юрія Іллєнка, має дві зони вшанування: сучасний Меморіальний центр Голокосту з півночі та бронзовий монумент, «Пам'ятник мирним жителям і військовополоненим», з півдня.

Авторами художньої концепції сучасної частини Яру були 22 експерти, зокрема художниця Марина Абрамович, куратор Музею Гуггенхайма Трой Террієн, архітектори Барбара Гольцер і Мануель Герц та експерт з історії Освенциму Роберт Ян Ван Пельт. Бабин Яр насичений малими і великими скульптурними формами, інтерактивними інсталяціями й інформаційними блоками.

Пам'ятник у південній частині зробив Михайло Лисенко. Його ідея, згідно з радянською політичною лінією, — космополітична: не уточнено, яку саме групу загиблих вшановує пам’ятник, вказана лише кількість жертв — понад 100 тисяч.

«Камені спотикання»

31 країна Європи

«Камені спотикання» — багаторічний проєкт художника Гюнтера Демінга. Він створює бетонні камені з латунними табличками, які встановлюють у місцях, де жили, працювали чи навчались люди, котрі зісковзнули у воронку Голокосту.

Здебільшого «Камені спотикання» присвячені євреям, однак на них є згадки й про інші нацменшини, темношкірих, комуністів, антифашистів та людей з порушеннями ментального здоров’я. Камені вмонтовують прямо в тротуари. Це провокативне нагадування про те, як після руйнування нацистами єврейських кладовищ надгробки розбивали й вимощували ними дороги.

Демінг почав проєкт 1992 року. У травні 2023-го він установив 100-тисячну табличку. На сьогодні це найбільший децентралізований меморіал жертвам Голокосту. В Україні теж є декілька — в Переяславі, Рівному й Києві.