Відьми, привиди і завивання у готичному замку: Містичний маршрут для прогулянки Києвом
Засновники екскурсійного проєкту Hidden Kyiv стверджують, що саме в українській столиці відбувається вічна битва Добра зі Злом, завдяки чому у світі зберігається відносно хиткий баланс сил. Інакше як пояснити таку кількість святих храмів і Лисих гір в одному місті?
У Києві існує багато маршрутів, пов’язаних з містикою та легендами, про один з них розповідає гід Hidden Kyiv Ігор Асауленко.
Ярославів Вал, 14-а. Відьма, яка передбачила війну
Декілька будинків на цій вулиці із садибою та внутрішніми флігелями пов’язані із прізвищем Родзянко. Михайло Родзянко був відомим політиком у Російській імперії і очолював Державну Думу протягом двох скликань. А його двоюрідний брал Леонід був відставним військовим і досить успішно вів у Києві “кінний бізнес”: займався розведенням та продажем коней, які мали успіх на міжнародних змаганнях, приміром кобила Ракета вигравала скачки у Лондоні.
Також Леонід Родзянко був домовласником чотирьох будівель на Ярославовом Валу, серед яких – два багатоповерхові прибуткові будинки за номерами 14-а, та 14-б (у другому він мешкав сам).
Легенди свідчать про те, що у підприємця Родзянка була власна відьма, яка начебто на нього працювала. У минулому це було звичною практикою – відомі або заможні люди зверталися за допомогою до людей з екстраординарними можливостями, стверджують, що гетьман Богдан Хмельницький перед прийняттям важливих рішень теж радився з відьмою.
Дівчину, яка працювала на Родзянка звали Мотря Варналій, і він ніби регулярно радився з нею напередодні укладання угод та контрактів, а також у питаннях щодо того, з ким співпрацювати.
Одного дня у 1913 році, коли справи у бізнесмена йшли вгору, Мотря порадила продати весь бізнес та залишити країну. У той час справи у Родзянка йшли надзвичайно успішно, бізнес був надприбутковим, але він послухався, і на величезний подив усіх знайомих, друзів та родичів продав бізнес та все майно та переїхав до США. Люди з оточення Родзянка крутили пальцем біля скроні: як можна було таке вчинити на вершині успіху? Гадали, що він збожеволів. Але рез рік розпочалася Перша світова війна, а згодом і страшні революційні події 1917-1918 років. У Штатах Родзянко вигідно вклав капітал та став мільйонером.
Кожен може побачити, що вхід до будинку прикрашають скульптури довговолосих дівчат, схожих на наяд, і за однією з версій, зображення робилися саме з Мотрі Варналій.
Ярославів Вал, 13/2-б. Святий доктор та дівчина-привид з Андріївського узвозу
У дев’ятнадцятому столітті Ярославів Вал було забудовано переважно одно- та двоповерховими будинками. В одному з них з 1903 по 1928 рік жив найблагородніший лікар Києва Феофіл Яновський, якого називали “святим доктором”. Таке ім’я він отримав через те, що за сорок років своєї практики не відмовив жодному пацієнтові і лікував навіть тих, у кого не було грошей.
Яновський користувався величезною повагою і авторитетом у місті, коли він загубив записну книжку з іменами пацієнтів, її шукав весь Київ та книжка знайшлася. Одного разу грабіжники, не впізнавши лікаря, пограбували його у темному підворітті, а наступного дня все повернули з вибаченнями, очевидно розгледівши його іменну печатку. Коли лікар помер, розповідали, що у день його похорон на Лук’янівському цвинтарі багатокілометрова процесія розтяглася аж до сучасної Львівської площі, а за катафалком йшли православний священик, ксендз та раввін.
До цього Феофіл Яновський довгий час жив на Андріївському Узвозі, там у нього був кабінет, де він приймав пацієнтів. Але він залишив цей будинок та переїхав у інше місце після містичної історії, яка з ним там трапилася. Одного разу до нього постукалася молода дівчина-гімназистка у коричневій сукні з білою пелериною. Вона попросила лікаря, аби він відвідав її хвору матір, яка живе поруч, на Подолі, і залишила адресу.
Лікар, звісно, погодився, бо ніколи нікому не відмовляв, і прийшов увечері за вказаною адресою. Він оглянув жінку і призначив їй лікування, та, дізнавшись, що та не має грошей, збирався залишити їй кошти на ліки.
Раптом він побачив на стіні фото у рамці, де була та сама гімназистка, яка до нього приходила у тій самій сукні. “Це, мабуть, на фото ваша донька?”, - запитав він жінку. “Так, але вона померла рік тому, саме тому мені так важко”, - відповіла вона. Після цього дивного випадку лікар прийняв рішення залишити будинок на Андріївському та переїхати на Ярославів Вал.
Олеся Гончара, 33-а. “Нещасливий будинок” з тюльпанами
За цією адресою зараз знаходиться Музей шістдесятництва, сам будинок - яскравий зразок київського модерну, і його створив архітектор польського походження Ігнатій Ледаховський.
Споруду замовив для житла та власної клініки приват-доцент Університету Святого Володимира лікар Петро Качковський, але через два роки після зведення будинку він помер за досить дивних обставин. Якось він вирушив на виклик до Лук’янівського тюремного замку (нині – Лук’янівське СІЗО), там йому раптом стало погано, що саме сталося – невідомо, бо його колегам не вдалося встановити діагноз і врятувати лікаря.
Після цього родина вирішила продати будинок, і споруда перейшла у власність лікаря Маковського (про що досі свідчить напис на її фасаді), який відкрив тут приватну клініку.
У 1911 році до Києва приїхав імператор Микола Другий разом з прем’єр-міністром Петром Столипіним. Увечері, після церемонії відкриття пам’ятника Олександрові Другому, вони відвідали виставу у Київському міському театрі (нині – Оперний театр), де студент-анархіст Дмитро Богров розстріляв Столипіна впритул з револьвера. Російського прем’єра доставили у цей будинок, до клініки Маковського, але через чотири дні він помер. Це був гучний скандал та трагічна подія масштабів імперії.
Вже у часи незалежної України у будинку розмістився офіс Народного Руху України, і тут працював його лідер В’ячеслав Чорновіл, який, як відомо, у березні 1999 року загинув у загадковій ДТП, справжні причини якої досі не встановлено. Існує версія, що це було політичне вбивство.
Дослідники звертають увагу на те, що у будинку з модерновою архітектурою, при вході до якого розміщені начебто сирени, щоб відлякувати злих духів, вікна одного з поверхів прикрашені тюльпанами. І їх парна кількість – чотири у кожному вікні, що за нашими традиціями вважається не дуже добре, а тим більше – у приміщенні клініки.
Рейтарська, 22. Трамваї, що вбивають архітекторів
Офіційно зараз тут міський ендокринологічний центр, і навіть частково використовується перший поверх будівлі, але вже понад десять років будинок перебуває у ненайкращому стані. У минулому це був будинок станції швидкої допомоги, а під час Першої світової – військовий шпиталь.
Будинок звели у 1913 році за проєктом вінницького архітектора Йосипа Зекцера. Як стверджував сам Зекцер, при створенні споруди він надихався будівлею госпіталю Червоного Хреста у Мадриді, а її парадні двері дуже нагадують двері Палаццо дожів у Венеції.
Через двадцять років після зведення будівлі у неї привозять пацієнта – ним виявився сам архітектор Зекцер. Він потрапив під колеса трамваю у районі нинішньої Європейської площі (перший електричний трамвай у Києві ходив саме звідти). Лікарі намагалися надати архітектору першу допомогу, але він відмовився від маски з наркозом і невдовзі помер. За словами доньки, його останніми словам були: “Я багато будував, нехай будують інші”.
Містичний збіг обставин полягав у тому, що подібним чином – потрапивши під трамвай, але у Барселоні, у 1926 році загинув інший архітектор – Антоніо Гауді, творчістю якого Зекцер надихався. А ще подейкують, ніби смерть Зекцера слугувала прототипом опису гибелі Берліоза у романі “Майстер та Маргарита” киянина та лікаря за освітою Михайла Булгакова.
Андріївський Узвіз, 15: Привиди та дивний шум у готичному замку
За однією з версій авторство назви “Замок Річарда Левине Серце” належить київському письменникові Віктору Некрасову, який у спогадах описував замок через схожість до атмосфери романів Вальтера Скотта і англійський готичний стиль.
За іншою версією, неподалік цього місця жив торговець Річард Юревич, і ніби під час Другої світової він ховав євреїв від німців у підвалах, за що його назвали “Річард Левине Серце”.
Замок було зведено у 1904 році, ім’я архітектора залишилося невідомим. Відомо, що проєкт схожої будівлі планували зводити у Петербурзі для приміщення міністерства внутрішніх справ, але через декілька років копія проєкту з’явилася у Києві. Коли будівництво тільки почалося, місцеві мешканці відмовляли власника, мовляв, поруч знаходиться гора Воздихальниця, де люди віддавали шану померлим предкам, і духам будівництво споруди могло не сподобатися.
Із замком все не склалося із самого початку: тільки його збудували, як у ньому сталася пожежа, у якій загинув один з робітників. Першого володаря та підрядника Дмитра Орлова вбили під час його поїздки до Сибіру. Його вдова, залишившись сама з дітьми, вирішила будинок продати, і з тих пір його власники змінювалися дуже регулярно, так само не затримувалися й ті, хто орендував там житло. Одна з причин – дивні і страшні звуки: шуми, свист та стогони, які постійно доносилися з будівлі.
Містом ширилися чутки, ніби всередині живуть привиди. Поки один з квартирантів будинку професор Голубєв не вирішив перевірити димарі, і виявилося, що у них знаходиться… яєчне лушпиння, яке крізь себе пропускало вітер та повітря, таким чином створюючи містичний свист. А у стіні будівлі віднайшлися “горлишки” скляних пляшок, і саме вони створювали той ефект завивання. Ймовірно, у такий спосіб робітники вирішили пожартувати, або помститися підряднику, який з ними не розрахувався.
У радянські часи будівлю було націоналізовано, потім у ній знову змінювалися мешканці. У 1980-ті тут планували зробити відомчий готель, але з того нічого не вийшло. У 90-ті замок придбав американський бізнесмен українського походження, який планував тут зробити дохідний будинок. Однак доля цієї будівлі склалася так, що вона так і залишилася ніким не заселена. Хоча деякі чутки стверджують, ніби про закритий клуб всередині.
Фото: Nick Grapsy/wikipedia, Віталій Носач/styler.rbc.ua, Сарапулов/wikipedia, Мижаню/wikipedia, Nick Grapsy/wikipedia, Posterrr/wikipedia, Rasal Hague/wikipedia, interesniy.kiev.ua, ukrainaincognita.com, renovationmap.org, Україна Інкогніта.
