«І Місяць став, наче кров»: як людство вчилося тлумачити небесні знаки
У ніч на 5 грудня в небі можна було побачити останній Супермісяць цього року. Під час грудневої повні він наближається до Землі на найменшу відстань, через що здається і яскравішим. Сотні й тисячі років тому люди ставилися до будь-яких змін його розміру та кольору значно серйозніше. БЖ розповідає, як місячні явища впливали на вірування й страхи різних народів — та як ці уявлення допомагають сучасній науці.
Елам буде знищено
Влітку 2024 року археологи Лондонського університету розшифрували древні клинописні таблички, знайдені в Іраку понад сто років тому. Виявилося, що на табличках, вік яких сягає 4 тисяч років, записані давні передбачення про затемнення Місяця.
У стародавній Месопотамії вірили, що небесні явища передбачають майбутнє. Події на небі — це закодовані знаки богів. Царі навіть мали особистих радників, які спостерігали за нічним небом та робили припущення.
Ось, наприклад, розшифрований запис із таблички: «Затемнення почнеться з центру й одразу проясниться: помре цар, Елам буде знищено». Елам — це давня держава, що існувала по сусідству з Месопотамією на території сучасного Ірану та зрештою була поглинута Ассирійською імперією.
Інший текст: «Затемнення почнеться на півдні, а потім проясниться: падіння Субарту і Аккада». Тут ідеться вже про два месопотамські регіони, які теж були спустошені вторгненнями. Або ще один тривожний запис: «Затемнення у вечірню варту означає мор».
До небесних знаків у Месопотамії ставилися особливо серйозно, якщо передбачення віщувало загрозу життю царя. У таких випадках організовували додаткове дослідження — гадання по нутрощах тварин, що потім отримало наукову назву екстиспіція.
Червоний місяць
Ізраїльський військовий історик Мартін ван Кревельд у своїй книзі «Прозріваючи майбутнє» докладно описує історію передбачення майбутнього — від давніх шаманських практик до найновітніших технологій. Частина книги присвячена саме астрологам минулого, які намагалися знайти взаємозв’язок між рухом небесних тіл і подіями на Землі.
Ван Кревельд наводить фрагмент рукопису, написаного арамейською мовою й датованого приблизно І століттям нашої ери: «Якщо він (Місяць) був червоним і затемнення припало на Сиван (третій місяць єврейського року), станеться бродіння у морських надрах: мають померти віслюки та несвійські тварини». Або інший: «Коли він (Місяць) прибуває і його роги рівні, світ у небезпеці».
Автор зазначає: чим менш передбачуваним було астрономічне явище, тим більш безпорадно почувалися люди — і тим сильніше хотіли його інтерпретувати, аби зрозуміти, чого чекати від майбутнього.
Божий гнів
У древньому Китаї також вірили, що під час затемнення Місяць пожирав дракон. Єгиптяни вбачали в цьому підступи бога Сета, а стародавні германці вважали, що Місяць уполював гігантський вовк. Цікавилися цим питанням також давні племена Мая, у яких астрономія та астрологія злилися в одну науку.
Місячні затемнення мали велике значення і у житті християн, а за деякими з них навіть визначали релігійні свята. Непередбачені ж затемнення у монастирських хроніках пояснювалися божою карою, а зміну кольору Місяця вважали ознакою Божого гніву. Криваво-червоний Місяць взагалі сприймали як ілюстрацію Одкровень Іоанна Богослова: «І коли Він зняв шосту печать, я глянув, і ось, стався великий землетрус, і сонце стало темне, як волосяниця, і Місяць став, наче кров».
Давньогрецькі та арабські астрономи зазвичай могли передбачати затемнення. Один із них, грецький філософ Анаксагор (приблизно 500–428 рр. до н.е.), вважав, що Місяць — це просто камінь, який освітлюється Сонцем, що, за його словами, теж є «червоним гарячим каменем». Водночас він вірив, що Земля пласка.
Трохи пізніше, у III столітті нашої ери, його думку підтримував письменник Іполит Римський: «Сонце, Місяць та всі небесні тіла — це розпечене каміння, підхоплене обертанням ефіру. Місяць отримує своє світло від Сонця. Затемнення відбуваються, коли Земля відсікає світло, а іноді — коли це роблять тіла під Місяцем».
Середньовічний мусульманський учений Абу Машар аль-Балхі стверджував, що небесні тіла допомагають передбачати майбутнє. Споглядаючи їх, селяни можуть визначати найкращий час для оранки, посіву та збору врожаю; мореплавці — для виходу у море; а медики — для створення ліків. Також учений у своїх дослідженнях проводив безпосередній зв’язок між Місяцем, морськими припливами та менструацією у жінок.
Місяць у пилу вулканів
Сучасні вчені, досліджуючи Місяць, вирішили зазирати не в майбутнє, а в минуле. Нещодавно вони встановили прямий зв’язок між виверженнями вулканів на Землі та зміною кольору Місяця — цьому відкриттю сприяли середньовічні записи.
Група дослідників з Університету Женеви протягом багатьох років вивчала давні хроніки, шукаючи згадки про випадки, коли колір Місяця ставав не просто червоним, а зовсім темним. Таке явище означає, що в земній атмосфері накопичилося надзвичайно багато пилу — як після масштабних вивержень вулканів. Великий вулкан піднімає попіл в атмосферу на висоту від 6 до 30 кілометрів, і така завіса блокує не лише світло, що відбивається від Місяця, а й денне сонячне світло. Подібне спостерігалося після вивержень Кракатау, Агунга, Ель-Чіона та Пінатубо.
Тож, вивчаючи колір і яскравість повних місячних затемнень у стародавніх текстах, дослідники змогли оцінити силу впливу вулканічних вивержень на стратосферу та глобальний клімат. Вчені навіть зізналися, що найзахопливішим у цьому дослідженні виявилося саме поєднання давніх знань і сучасної науки.
