Смак року: 7 трендових продуктів, які заполонили стрічку цього десятиліття

Солона карамель

Це мало статися. Рано чи пізно шефи мали додуматися поєднати те, що зазвичай не поєднують — солодке та солоне, гостре та кисле, гірке та солодке, солодке та гостре, потрібне підставити. Так винайшли й солону карамель.

Щоправда, зробили це 49 років тому. У 1977 році французький шоколатьє Енрі Ле Ру з міста Кіберон додав трохи солі до карамелі — і так створив бомбу уповільненої дії, яка стане трендом набагато пізніше, ніж хотілося б її винахіднику.

Щоб пройти шлях від кухонь елітарних рестораторів до полиць супермаркетів, продукт має пройти через п’ять стадій, просто як п’ять стадій прийняття горя, жартує Кара Нільсен, тренд-аналітикиня з Центру кулінарного розвитку в Сан-Франциско. За її словами, перед тим як солона карамель пройшла через заперечення, торг чи навіть гнів у масової аудиторії, їй знадобилося понад три десятиліття — її роком став 2008-й. Ще десятиліття знадобилося, щоб охопити Україну.

Чипси норі

Можливо, в Україні снеки з норі не стали б новими чипсами так швидко, якби не посол Південної Кореї. У 2017 році, розглядаючи на полицях «Сільпо» імпортовані корейські товари, він зауважив, що не вистачає лише одного — найтрендовішого.

Чипси норі — або джім, як їх називають на батьківщині — прозвали чорним напівпровідником, натякаючи на те, що ці чипси з водоростей стали такими ж важливими для корейської економіки, як і напівпровідники. Тільки за 2025 рік експорт продукту сягнув $1,13 мільярда. Потрапляти до кошика європейців, американців та сусідів по Азії норі стали завдяки дорамам — герої корейських серіалів так часто їли хрусткі обсмажені в кунжутній олії водорості, що інша частина світу захотіла теж.

Лі Хянран, яка продає джім власного приготування 47 років, у коментарі BBC казала: «У минулому люди із західних країн думали, що корейці їдять щось дивне, що виглядає як чорний паперовий лист. Але зараз усі купують джім».

Матча

Спочатку з'явилися віральні відео, потім — нестача продукту для тих самих відео.

Японський чай матча настільки популярний, що попит на нього більший за можливості фермерів вирощувати листя. Тільки в 2023 році прибуток від експорту матчі становив $3,4 мільярда — і може стати вдвічі більшим до кінця десятиліття.

Разом із тим, матча — вимогливий продукт. Знавці чаю кажуть, що в агрокультурному сенсі її вирощування більше нагадує ремесло виноробів, ніж культиваторів чаю. Листя Camellia sinensis — те, що ми знаємо як матча, — росте в субтропічному кліматі з рясними опадами, а найсолодші листочки мають рости у затінку. Для її виробництва вручну збирають два наймолодші листочки — лише на самому початку сезону. Але кліматична криза вносить корективи: площі земель, придатних для вирощування матчі, меншають.

Зараз матчу можна знайти там, де її найменше очікують: у батончиках KitKat, мартіні, тірамісу, молоці і в чому тільки ні. Питання, чи буде вона усюди через кілька десятиліть.

Дубайський шоколад

У грудні 2023 року блогерка Марія Вегера записала відеоогляд плитки шоколаду і запустила один із найстрімкіших фінансових ліфтів у світі — лише за три місяці компанія-виробник шоколаду FIX Dessert Chocolatier заробила $22 мільйони.

Дубайський шоколад здалеку може нагадати морозиво, яке заїдають маринованим огірком. Як і в випадку з огірками, рецепт цього шоколаду з’явився як наслідок вагітності, коли жінок тягне на найнесподіваніші смакові поєднання. У 2022 році британка єгипетського походження та одна із засновниць FIX Dessert Chocolatier Сара Хамуда змішала фісташковий крем, тахіні, шоколад і шматочки просякнутого сиропом тіста-кнафе — так з'явилося те, що не дає світові спокою вже два роки.

Мочі

Японці намагалися тримати себе в руках, але зрештою не змогли. У період Хейан (794⁣ — ⁣1185 роки) мочі робили тільки під час церемонії мочіцукі — ліпки кульок із клейкого рису, які їли лише на весілля, народження дитини чи інші святкування. Але згодом зробили виняток і почали їсти їх коли заманеться.

Мочі стали такими, як ми їх знаємо, у XVII столітті, коли португальці навчили японців кондитерській справі. Після цього клейке рисове тісто наповнили полуницею, вишнею, персиком і чим тільки ні. Попри цікаву гнучку структуру і присмак солодкого рису, мочі не мали популярності за межами Японії, поки їх не додумалися начиняти морозивом. Після цього ви знаєте, що сталося з морозильниками усіх супермаркетів світу.

Трюфель

Трюфель мав свої злети й падіння. Будучи інгредієнтом, який живе у вежі зі слонової кістки та в преміальних ресторанах, свого часу їм посипали все — допоки продукт не почав вважатися ознакою поганого смаку.

Обов’язкове додавання святої трійці високої кухні — трюфелю, чорної ікри та фуа-гра — для того, щоб сказати: «Ви замовили дуже дорогу страву, ви все правильно робите по життю» — почало набридати навіть багатіям.

Трюфель відправили на пенсію, але ненадовго. За останні 3-5 років він пройшов посилений інтенсив із кежуал-іміджу: тепер його почали додавати в оливкову олію чи сіль для підсилення смаку, і вже не за всі гроші світу. Хоча за всі гроші світу його подають теж — у чистому вигляді й нерідко з тими самими ікрою та фуа-гра. Нове — це добре забуте старе.

Убе

«Це нова матча» — так у 2024 році писали західні гастроблогери про нового конкурента японського чаю. Убе, він же філіппінський ямс, складно описати. На вигляд це фіолетова картопля, а на смак — солодкуватий продукт із нотами ванілі та горіховим присмаком: чи то фрукт, чи то овоч.

Убе — традиційний для Філіппін продукт, який додають у кондитерські вироби. На Заході пішли далі: його додають у лате, кекси, вафлі, брауні, чизкейки, протеїнові коктейлі та шоколад.

На відміну від бульдаку чи дубайського шоколаду, убе став популярним не завдяки одному відео — він ішов до визнання поступово. Першу популярність убе здобув у 2016 році завдяки пончикам із фіолетовою глазур'ю, які продавали в нью-йоркській пекарні Manila Social Club. Пізніше ідею підхопили великі гравці на кшталт Starbucks, Costa Coffee та Pret A Manger.