The Bread Givers: Як київська соціальна пекарня пече хліб для переселенців під час війни
Good bread from good people – соціальна пекарня, яка існує в України вже чотири з половиною роки. Тут працюють люди з ментальною інвалідністю: печуть хліб, збирають та привозять замовлення. Для них така робота – це шанс на повноцінне життя.
24 лютого життя пекарні змінилося: тепер тут не випікають кекси, печиво та круасани. Натомість щодня готують понад тисячі порцій хліба та передають його тим, хто його потребує: переселенцям, жителям деокупованих та прифронтових міст.
Ми поспілкувалися з Оленою, комунікаційницею компанії, про те, чим живе пекарня зараз та про ініціативу The Bread Givers.
Про старт волонтерської роботи
Ще за тиждень до 24 лютого у нас була нарада, на який ми планували дії на випадок вторгнення. Тоді вирішили, що будемо випікати хліб, бо це продукт першої необхідності. Навіть замовили борошно, але його не встигли привезти до початку повномасштабної війни.
Ми кілька днів були «на паузі», а вже 10 березня почали пекти хліб. Спочатку ми працювали виключно з волонтерами: людьми різних професій, які просто приходили до нас, аби мати змогу бути чимось корисними. Починали з 200 хлібин на день.
Про команду
Коли ситуація в Києві стала більш спокійною, склад команди змінився: зараз хліб печуть ті співробітники, які були з нами і до вторгнення (це люди з ментальною інвалідністю), і волонтери, які вирішили не просто допомагати точково, а стати частиною команди. Вони працюють разом, підтримують одне одного. Люди, які прийшли до нас на кухню, знали про особливість нашої пекарні, наші цінності, тож ніяких проблем не було.
Люди з ментальною інвалідністю по-різному переживають війну. Хтось не може повною мірою усвідомити, що відбувається. Хтось дуже тривожиться. У нас на кухні є один чоловік, який перший місяць вторгнення просидів у підвалі й дуже боявся виходити назовні. Робота у пекарні повернула йому мотивацію до життя.
Тут є робочий режим, чіткі задачі. Це те, що підтримує. Незалежно від того, наскільки люди в команді розуміють реалії війни, вони знають, що вони печуть хліб, що він потрібен іншим, що вони працюють на спільний результат. І це важливо.
Для багатьох з них ця робота – єдине їхнє життя поза домом. У нас майже немає програм з соціальної адаптації таких людей, а тут вони можуть бути корисними, а після робочого дня можуть залишатися в пекарні і просто проводити час разом.
Ми радіємо, що навіть в умовах війни у нас склався колектив, який втілює в життя ті ідеї, які ми закладали ще на самому початку. І що ми можемо не тільки пекти хліб, але й допомагати людям з інвалідністю вести повноцінне життя, працювати, спілкуватися та розвиватися.
The Bread Givers: 100 000 хлібин за 5 місяців
Всього з початку вторгнення ми приготували 100 000 хлібин. Це багато.Комерційної роботи наразі немає. Працюємо на волонтерських засадах. Частину продуктів, борошно та дріжджі, нам передають партнери. Інші витрати на продукти та зарплати для команди покриваємо коштом благодійних внесків.
Навесні збирали більше, зараз менше. Натомість приєдналися ініціативи за кордоном. Наприклад, 400 школярів у Німеччині зібрали для нас понад 7000 євро.
Річ у тім, що надходження нерегулярні. А от запити постійні. Зараз ми випікаємо 1300 хлібин в день, але потреба в хлібі тільки зростає. І якщо в якийсь день у нас закінчаться кошти, ми не зможемо просто сказати: «Все, сьогодні хліба не буде». Ми взяли на себе зобов’язання, тож весь час шукаємо нові джерела для надходжень.
В березні ми роздавали хліб точково: до нас зверталися люди, які знали про старших сусідів, що самі не могли вийти по хліб, та волонтери, які просто допомагали знайомим «на районі» у Києві.
Зараз ми співпрацюємо з 20 різними волонтерськими організаціями. Це велика системна робота.
Крім того, виїжджаємо і роздаємо хліб в Київській та Чернігівській областях, в Харків. У багатьох людей там немає нічого. Для них цей теплий хліб багато чого вартує.
Наприклад, Північна Салтовка у Харкові. Там не залишилося жодного неушкодженого будинку. Найближчий магазин – за 40 хвилин їзди, транспорт не ходить. Але там все ще живуть люди. От, наприклад, місцева волонтерка Юлія: в неї тепер немає роботи і дому, але вона допомагає іншим. Запитів на хліб від таких локальних волонтерів, як Юлія, дуже багато.
В селищі Новоселівці під Черніговом живе жінка, який 86 років. ЇЇ син загинув. Вона залишилася з невісткою в напівзруйнованому будинку. Теплий хліб – це мінімальна турбота і підтримка, яку вони можуть отримати. І таких історій – тисячі.
Або от днями на нас вийшли волонтери, які відвозили військовим у Краматорськ необхідні речі. Спитали, чи є у нас хліб. Вже наступного дня він був на передовій. Тепер будемо відправляти хліб постійно ще й туди.
Тож за будь-яких умов ми будемо шукати шляхи, аби працювати далі, випікати ще більше хлібу, давати і хліб, і роботу найменш захищеним людям.
