З початку повномасштабної війни сотні українських пам’яток культури зазнали значних пошкоджень. Український культурний фонд створив «Мапу культурних втрат», яка, на жаль, майже щодня поповнюється новими позначками. А Український інститут запустив проект «Листівки з України» зі зображеннями культурних пам'яток, яких зруйнувала російська армія.

Ми певні, що зможемо відбудувати міста і відновити пам’ятки. А поки розповідаємо історії 10 визначних зруйнованих споруд з різних регіонів України.  

 

«Київська мала опера» (Лук’янівський народний будинок)

Лук’янівський народний будинок за проєктом Михайла Артинова з’явився у місті на самому початку 20 століття. Будівля, схожа на казковий терем зі стрілчастими вікнами, колонами та фільонками, була багатофункціональною: вона об’єднувала їдальню, нічний притулок, бібліотеку, просвітницький центр та приміщення театру на кілька сотень місць. В 1910 році тут почав діяти перший у Києві кінозал. За часів СРСР тут працював «Будинок культури трамвайників» - простір, в якому розміщувався театр, ансамбль та естрадний оркестр.

У 2004 році на базі цього будинку було створено «Київську малу оперу». Тут часто відбуваються театральні вистави та інші культурні події, хоча і реконструкція будівлі, і повноцінний запуск проекту «Мала опера» все ще залишаються проблемними питаннями.

15 березня будівля зазнала пошкоджень від бойових дій: вибуховою хвилею розбито віконне скло, пошкоджено склопакети, вхідні двері, внутрішні двері, тинькування на стелі холу.

 

Історико-краєзнавчий музей в Іванкові (Київська область)

Музей, в якому зберігалася велика кількість робіт Марії Примаченко, було відкрито в 1981 році, хоча сам будинок має набагато більш давню історію: це панський маєток ХІХ століття.

Через влучення снаряду будівля повністю згоріла, однак місцеві жителі встигли врятувати частину колекції, коли почалася пожежа: картини Марії Примаченко, рушники Ганни Верес, фотоальбоми та предмети побуту.

 

Георгіївська церква у селі Заворичі (Київська область)

Дерев’яну церкву в Заворичах було побудовано наприкінці ХІХ століття. В 1935 році на території церкві організували зерносховище, але наприкінці 60-их років тут знову почали вести богослужіння. На початку ХХІ століття Георгіївський храм реставрували.

7 березня 2022 року будівлю було знищено: паркан церкви російські війська розстріляли з кулемета. Крім того, снаряд влучив у купол, почалася пожежа, яка зруйнувала храм.

 

Будинок «Слово» у Харкові

Цей незвичайний будинок у формі літери «С» – один з символів Харкова. Його історія – дзеркало історії української літератури, зокрема, «Розстріляного відродження».

За ідеєю створення спеціального будинку для українських письменників стояли Остап Вишня, Петро Панч та інші. Над проєктом працював Михайло Дашкевич. Умови в будинку були майже зразковими: сквер у внутрішньому дворику, власний спортивний майданчик, солярій на криші, просторі квартири з телефонами та іншими досягненнями цивілізації. Життя в такому просторі мало б бути ідилічним, якби не радянський терор.

Дім, який мав прихистити українських літераторів, став міцно асоціюватися з арештами та вбивствами інтелігенції. За це Іван Багряний почав називати його «Крематорієм».

Арешт Михайла Ялового, самогубство Миколи Хвильового, арешт Антіна Крушельницького, арешт Василя Вражливого… «Чорні воронки» приїздили до будинку «Слово» так часто, що до кінця 30-их років в ньому майже не залишилося тих людей, які його заселяли на початку. Десятки людей було заслано в табори та вбито.

7 березня 2022 року внаслідок ракетно-артилерійського обстрілу російськими військами будинок було пошкоджено: вибито вікна та посічено стіни.

 

Прибутковий будинок Масловського (Харків)

Зведений в 1911 році прибутковий будинок Масловського був чудовим зразком модерну в архітектурі Харкова: симетричний фасад, напівкруглі еркери, вузькі довгі вікна та ліпнина з рослинними мотивами.

Протягом ХХ століття вигляд будинку дещо змінився: зник великий щипець, однак все одно цей будинок був яскравою архітектурною пам’яткою міста.

Внаслідок ракетного удару будинок було знищено: вся центральна частина будівля зруйнована, а під завалами, на жаль, загинули люди.

 

Єлецький монастир (Чернігів)

Це один з найстаріших монастирів України. Його історія вражає.

Заснований в ХІ сторіччі князем Святославом монастир було зруйновано під час монгольської навали, але відбудовано в 1623 році. Ще за 20 років його перебудували в стилі українського бароко.

В 1921 році радянська влада закрила монастир, однак зберегла будівлю і передала її філармонії. В 90-і тут відновив діяльність монастир, але жіночий, а не чоловічий, як це було спочатку.

До архітектурного ансамблю Єлецького монастиря входять Успенський собор, церква-усипальниця Якова Кіндратовича Лизогуба (1689 рік), дзвіниця (1670—1675 роки) — найдавніша висотна споруда Чернігова, Петропавловська церква XVII століття над Єлецькими печерами (1069 рік), старовинні келії, мурована огорожа, найдавніша дерев’яна будівля Лівобережжя - будинок архімандрита Феодосія Углицького (1688 рік).

Снаряд влучив у будинок поряд з монастирем. Внаслідок обстрілу були пошкоджені фасади монастирських мурів та брами з дзвіницею XVII ст., а також барабани куполів Успенського собору XII-XVII ст.

 

Будинок Тарнавського (Чернігів)

Внаслідок бомбардуванням міста було пошкоджено будівлю колишнього Музею українських старожитностей В.В. Тарновського.

Цю чудернацьку споруду, архітектура якої тяжіє до «історизму», побудовано наприкінці ХІХ столітті: в різні часи тут розміщувалися ремісничі класи для дітей-сиріт, Музей старожитностей з унікальною колекцією художніх творів, експозиція Чернігівського історичного музею, а з 80-их років ХХ століття – бібліотека для юнацтва.

 

Станція «Запоріжжя-ІІ»

Будівлю вокзалу в історичному стилі з асиметричними формами, баштами та шпилями звели в 1904 році за проєктом Богдана Ріпаса. Це не було унікальним рішенням для залізниці початку ХХ століття, однак саме ця будівля не тільки збереглася майже в незмінному стані, але й продовжували функціонувати як вокзал.

16 березня 2022 року під час бомбардування Запоріжжя вокзал було суттєво пошкоджено: постраждали фасад, вікна та покрівля.

 

Садиба Попова (Запорізька область)

Садиба Попова була найбільшої садибою Східної України в ХІХ столітті. Її будівництво тривало понад 20 років. Врешті, постав величезний замок з червоної цегли, в архітектурі якого можна було впізнати готичні та мавританські риси, рішення в дусі північно-італійського ренесансу.

Комплекс садиби, крім величезного замку з п’ятьма вежами, об’єднував також флігелі, стайні, фонтани та парк.

За часів СРСР на території садиби знаходився свинарник, замок зруйнували, аби з цих матеріалів побудувати будинок культури, в стайнях садиби розмістили школу для дітей з ментальними захворюваннями. В 80-их роках почалася робота зі збереження комплексу. В 1993-ому році в Північному флігелі було відкрито музей. А в січні 2022-ого Садиба Попова вперше відкрила для гостей всі будівлі комплексу.

7 березня російські окупанти обстріляли «Садибу Попова», а 15 березня вибили всі вікна і двері, пограбували та розтрощили музей.

 

Художній музей імені А. Куїнджі (Маріуполь)

Державний художній музей Маріуполя розташовувався в гарному будинку в стилі модерн. Його побудували в 1902 році, в різні періоди там була приватна оселя, бібліотека, архів і навіть аптечний склад. В 2000-их роках будівлю реконструювали, а в 2010 тут відкрили Художній музей імені Куїнджі.

21 березня 2022 року прямим попаданням авіабомби будівлю музею було зруйновано. За попередньою інформацією, оригіналів робіт Архипа Куїнджі в музеї не було, однак є ймовірність, що в музеї знищено роботи Івана Айвазовського, Миколи Глущенка, Тетяни Яблонської та інших художників.