Дася Гоптар, дев’ятнадцятирічна фотографка з Києва, створила проєкт Borschahivka Project. Він – про віддалений район міста, який має не найкращу репутацію, але який хотілося б показати очима його мешканців. “Насправді, не така Борщагівка страшна, як її зображають у жартах та народних “мітах”, - каже фотографка.

Читайте також: Хто і навіщо створив галерею сучасного мистецтва в квартирі на Троєщині

Дася народилася та ходила до школи у цьому районі, а зараз навчається у “Могилянці”. Фотографією займається шість років. На знімках вона фіксує урбаністичний шарм муралів Південної Борщагівки, а також місцевих мешканців, архітектуру, транспорт і в цілому атмосферу району.

Ми поговорили з Дасею про її проєкт та “Борщагівку з людським обличчям”.

Про рідний район

Мені незабаром виповниться двадцять, і усе свідоме життя я жила на Борщагівці. Стадії прийняття цього факту були різні: від бажання "здихатись", коли у дитинстві постійно чуєш жарти про "найнебезпечніший район Києва", до захоплення красою буденності, коли у більш свідомому віці ходиш на довгі прогулянки, насолоджуючись дитячим сміхом на майданчиках та відблиском сонця в озерах.

Про ідею проєкту

Влітку минулого року у мене відбулася переоцінка цінностей у сфері фотографії. Я відмовилась від заробляння грошей творчістю, плюс так склалось, що багато прогулювалась вуличками свого району. Ось і виникла ідея створити про це невеликий фотопроєкт. Аби розвіяти той самий шлейф негативних стереотипів й змінити ставлення українців до таких спальних районів.

Такі райони є у кожному місті: дуже комфортні інфраструктурно, але занапащені шлейфом стереотипів з 1990-х 

Вони теж розвиваються у своєму темпі, мають свою історію. Мені хочеться звернути увагу на їхню красу.

Про стереотипи сприйняття Борщагівки

Пам’ятаю, ще у дитинстві, перебуваючи у літньому таборі, де були усі діти з Києва, на етапі знайомства й питань "звідки?" розвивались баталії, який район таки небезпечніше, Борщагівка чи Троєщина. Звісно, це не той критерій, яким насправді можна було б хвалитись. У "тіктоці" й інших соцмережах часто зустрічаються жарти, де Борщагівка асоціюється або з "далеко", або "наркомани".

Ми захоплюємось красою звичайного у фільмах італійського режисера Соррентіно, а українське звичайне нам іноді неприємне 

Хоча якщо уважно спостерігати за людьми, будівлями, то на очах розгортається таке саме кіно.

Про цікаві місця на Борщагівці 

Кафе "Паляниця" (Сім’ї Сосніних, 17), "Плітки" (Леся Курбаса, 7)

Нарешті культура затишних кав’ярень, де можна спокійно провести час, або попрацювати, дійшла і до нашого району: з’явилися гарні пристойні заклади (де, до речі, постійно є світло);

Парк "Совки" та парк “Юність”. Парки – це окремий плюс спальних районів. “Совки” – це чудовий приклад того, як ліс не зрубали, а перетворили на зону для відпочинку, не зачіпаючи природу. Там бігає багато білочок, які звикли до людей. А у “Юності” є милий пташиний будиночок – то дуже “любоу”. Вони охайні та зручні для мешканців: і собачку вигуляти, і дітей, і спортом позайматися, і сісти на лавку книгу почитати.

Для любителів минулого – історична частина колишнього села, замість якого у 1980-х звели багатоповерхівки. Там ще є старі будівлі й частина річки Борщагівка, яку свого часу засипали. Зараз вона протікає просто під масивами.

Про те, що надихає

Якщо говорити про натхнення, то я захоплююсь роботою Дмитра Соловйова Ukrainian modernism. Це титанічна праця, там зібраний архів української архітектури. До речі, там теж є пост про Борщагівку, але на момент його публікації я вже працювала над своїм проєктом.

Про однодумців та плани

Поки проєктом займаюсь я одна, але іноді зустрічаю у кав’ярнях людей, які підписані на сторінку й кажуть, як їм подобається, що нарешті хтось демонструє наш район з красивої сторони. Часто підказують нові місця, які можна зафіксувати. Це дуже надихає.

У планах – наповнювати проєкт й надалі історіями й фото. Сподіваюсь, надалі набереться публічності, тоді можна буде ширше розповідати, приходити з лекціями у місцеві школи і формувати це локальне ком‘юніті. 

А там можна і книжечку зробити, готувати виставки, мотивувати покращувати район.

Фото надані героїнею