Фесткультура: як місто заполонили їжа і маркети

Організатори фестивалів розповідають чому в місті стало стільки подій і чого чекати далі.

Сергій Климов, Best Food Fest, Kiev Sunday Breakfast, Kiev Food & Wine Festival, KISFF

Зараз дуже активні люди у віці 25+. Вони вже виросли, побували в Європі, читають модні журнали і знають на яких сайтах шукати останні тренди. І вони готові привносити міжнародний досвід у нашу країну.

Крім того, у людей зараз стало менше грошей і багато подорожувати по Європі вже не виходить, тому вони ходять на місцеві фестивалі та тусовки. Це плюс для держави, адже гроші залишаються всередині країни.

Думаю, все, що пов'язано з їжею, точно буде популярним ще кілька років. Адже навіть тут можна приловчитись і придумати нові формати. Наприклад, як ми зробили з пікніком Sunday Breakfast. Популярність подібних подій піде на спад лише тоді, коли стріт-фуд у Києві буде на рівні. Наприклад, у Будапешті фестивалі їжі проходять лише кілька разів на рік. Але у них і без того є хороша вулична їжа та безліч відмінних барів.

Напевно вже скоро стане більше проектів, пов'язаних з вуличним мистецтвом, урбаністикою. Тим більше, у жовтні у нас вибори мера, тому влада буде підтримувати такі формати. Зате в активістів є шанс встигнути зробити за цей період щось вартісне.

Мені подобається тенденція проводити події в парках. Адже не зрозуміло чому, наприклад, в Central Park у Нью-Йорку люди можуть спокійно ходити на пікнік, а у нас тебе швидше за все будуть зганяти з галявини, тому що «трава не виросте». У нашій країні ще дуже багато бюрократії. Коли-небудь я напишу книгу «Якщо хочете зробити івент у парку, забудьте і запитайте мене чому».

Коли ми робили перший сніданок у Маріїнці, багато хто боявся, що тут буде сміття і мало не бомжі з циганами. Але ми показали, що публіка у нас хороша. Це люди, яким просто потрібно кудись виходити, а не сидіти вдома перед телевізором. Узагалі в Києві сформувалася якісна публіка - думаюча, вимоглива, з хорошим достатком. Люди готові приїхати на фестиваль куди завгодно, якщо їм запропонувати цікавий формат. Але, думаю, віддавати гроші за вхід на івент зараз будуть більш вибірково.

Напевно організатори фестивалів обиратимуть локації ближче до води - зараз літо, а Крим став таким далеким. Варто було б зробити акцент на екстремальних розвагах, пов'язаних з водою. Думаю, скоро будуть популярні і руф-паті, швидше за все, з'явиться ще кілька відкритих дахів.

Також добре б проводити заходи в місцях, у яких є якась історія, часто незаслужено забута. Ось як під час фестивалю Паніки й істерики всі згадали про Музей авіації, наприклад.

Ще резонно робити акцент на розвитку районів - людям не завжди комфортно їздити на великі відстані. Якщо їм запропонувати хороший формат поблизу, це цілком може увінчатись успіхом. Та й домовлятися про локації на периферії куди легше, ніж у центрі.

Олександр Циганок, True Off, Бомж-паті

Фестивалі проходили й раніше, але масовими стали завдяки розвитку соцмереж. Багато новостворених івентів скоріше можна позначити як пікніки, але зараз прийнято всі події називати фестивалями. Зібралося п'ять чоловік - і вже фестивалять. Частина з них може перерости у щось більше. Адже якщо є хороша ідея й організатор знає, як її розвивати, то інвестиції знайдуться. «Вулична їжа» - хороший приклад, коли з ідеї вийшов успішний проект.

Подорожувати і їздити до моря зараз напевно стали менше, але гроші на їжу та алкоголь є завжди - тому і черги на таких подіях. Усім потрібно хліба і видовищ. Якщо звичні формати будуть якось змінюватись і розвиватися, вони стануть популярними. А якщо на фестивалі нічого нового відбуватися не буде, туди ходити втомляться. Люди пасивні, потрібно їх зацікавити, а це постійна і тривала робота.

Мені подобається, що зараз почали використовувати міські простори. Могли ж просто закатати парк асфальтним доріжками, щоб люди ходили і сємкі плювали, але ці місця оживають завдяки історії з пікніками і маркетами.

Я знаю, що низка організацій планує освоєння Голосіївського парку, Володимирської гірки і Труханового острова. Мабуть, найбільш фестивальним місцем у цьому сезоні планують зробити саме Труханів острів.

True Off ми називаємо не фестивалем, а хеппенінгом, будемо проводити його щовихідних. А Бомж-паті буде самою пізньою опен-ейр вечіркою - відбудеться в останню суботу жовтня.

Віктор Павлов, UaMade Fest, Свято Бороди

Я знаю, що в Москві пробували запустити хвилю фестивалів, але це не зовсім вдалося, а у нас пішло. Складно сказати чому. Можливо, нашим людям потрібніші розваги, а, можливо, ми просто добріші. Але головне, що всім подобається.

Мета наших заходів - підтримувати місцевих виробників, допомагати їм продаватися, а не робити фестиваль заради фестивалю.

Як на мене, маркетів стало вже багато. Я сам замислювався, куди це все приведе, коли ж ринок перенасититься, але поки не зрозуміло. Є ще безліч інших форматів, які можна розвивати.

Звісно, хтось із організаторів буде копіювати вже існуючі фестивалі, але напевно будуть також придумувати щось оригінальне або переймати західний досвід. Наприклад, цього року у нас з'явилися Kyiv Maker Faire і Make It Show, добре пішов Comic Con. Цього літа знову буде Kyiv Kustom Kulture.

При цьому всім в Києві катастрофічно не вистачає локацій. Відтак, з'являються нові, але їх недостатньо, увесь час доводиться шукати й облаштовувати місця. Хороший майданчик вийшов у Арт-заводу Платформа, вони молодці. Взагалі в місті дуже багато покинутих будівель, які просто руйнуються, а проте їх можна було б перетворити на відмінні місця для фестивалів.

Роман Тугашев, організатор фестивалю вуличної їжі

До фестивального буму я ставлюся позитивно - цей рух впливає на наше життя, якість проведення часу і розвиток міської культури. Але я завжди виступаю за якість. Організатори фестивалю повинні прагнути до постійного розвитку, намагатися дивувати і думати про комфорт кожного гостя й учасника. На жаль, на ринку з'явилося багато непрофесіоналів.

Чому фестивальний рух початок бурхливо розвиватися саме зараз? Просто настав час. У Європі кожні вихідні в кожному районі відбуваються всілякі фестивалі, ярмарки, тусовки та вечірки. Напевно, виросло те покоління людей, які активно їздять по Європі і хочуть, щоб в Україні було також комфортно і цікаво.

На мою думку, у Києві зараз є брак музичних подій. З останніх можу навести як приклад День вуличної музики. Але це питання часу. Я впевнений, що через рік-два таких заходів стане набагато більше.

Не думаю, що публіка коли-небудь перенасититься якісними фестивалями, адже це спосіб добре провести час у місті. Але дуже багато залежить від рівня організації заходів. Якщо ви робите щось незвичайне, то інтерес до фестивалю гарантований. Наприклад, у нас на Вуличній їжі кожного разу присутньо 50-60% нових форматів. Ми хочемо, щоб наші гості могли пробувати щось нове.

Тетяна Яіцька, організатор Фестивалю паніки й істерики «На дні» і Фестивалю офісних зомбі

Фестивальний бум-2015 - це природна реакція людей, які пережили Майдан, переживають війну й економічне падіння. Люди втомилися від поганих новин, втрат, політики. Вони хочуть знову відчути, що життя триває. До того ж, вони хочуть чогось нового. Саме тому так активно розвиваються нові медіа, нові види розваг, нові формати освіти.

Є й банальна економіка: через падіння гривні у людей немає можливості подорожувати, купувати якісь речі, а радіти хочеться. І вони вибирають розваги на свій смак і гаманець.

У майбутньому буде конкуренція. Будуть клони успішних проектів. Народжуватимуться нові формати. Буде втома публіки від клонів і кількості заходів. Загалом, все те ж, що і на будь-якому ринку - виживуть найсильніші. Це дуже цікавий і потрібний процес - природний відбір. Добре, коли це не «апарат штучного дихання» у вигляді грошових потоків інвесторів, а природний розвиток проектів. Це означає, що вони надовго.

Світлана Бовкун, співорганізатор Kiev Maker Faire

Один із серйозних факторів розвитку фестивальної культури - це війна та криза. Люди поспішають жити по-європейськи. Вчитися, пробувати нове, допомагати, веселитися, зрештою. Це такий кайф - відчувати, що таких людей багато. Буквальна ілюстрація - чудовий «Фестиваль паніки й істерики».

Але почалося все набагато раніше. Я можу назвати три свої основні орієнтири, які працюють довше за інших: Книжковий Арсенал, Роботика та Вулична їжа. Абсолютно різні фести, вони кожен по-своєму показали всьому ринку, що Київ готовий до арт- або музичних фестивалів. Спасибі їм.

Принцип насичення ринку працює для всіх однаково. Але у Києва ще великий потенціал. Ще не всі локації освоєні, ще не всі охоплені.

Фестивалі - це дуже жива субстанція, тут не може бути симуляції. Робити фестиваль варто, перефразовуючи Жванецького, якщо вже не можеш не робити. Якщо накопичилася критична маса знань, знайомств, якими хочеться поділитися, і якщо ти розумієш, де взяти на це ресурси.

Можливо, будуть розвиватися нішеві фести, це круто. У Лондоні є фест любителів машини містера Біна. Чому б і ні.

Фото: Уличная еда, Kyiv Market, Арт-пікнік Слави Фролової