Близько 10 років тому велосипедисти з Троєщини вирішили власними силами облаштувати дьорт-парк, екстремальну трасу для катання на BMX і MTB, призначених для трюкової їзди. Попри те, що майданчик знаходиться на околицях Києва, сюди з'їжджаються велосипедисти з різних районів. А на фестивалі та змагання приїздять навіть з інших міст.

Про те, як створити дьорт-парк на Троєщині і не дати місцевим мешканцям його знищити, розповів один із засновників проекту STroyka Сергій Васерук.

Історія

Житель Троєщини Сергій Васерук захоплюється MTB (mountain bike) більше ніж десять років. Хлопець займається меблями та іноді робить трампліни для спортивних змагань.

Ідея створити на Троєщині екстрим-майданчик у Сергія з'явилася, коли він освоював єдиний на той час дьорт-парк у місті – "Дубки" на Сирці:

"Навіть зараз у Києві мало спеціалізованих майданчиків для екстремального велоспорту. Якщо брати по дьорту, то можна кататися в "Дубках" і на Троєщині, памп-трек є лише на Троєщині і у Голосієві ("Американка")".

Дьорт є ґрунтовою трасою з насипами-трамплінами та прольотами, що чергуються. Перший майданчик в 500 метрах від житлових будинків на вулиці Закревського почали будувати місцеві райдери. Це було занедбане місце в лісистій зоні поруч з недоглянутою водоймою. Сергій приїжджав туди повчитися новим трюкам у "старших". Натомість вони просили попрацювати лопатою – створювати ями і купини для відпрацювання трюків:

"Ідеї для STroyka черпали з інтернету. Коли я починав, у мене не було ні DVD, ні комп'ютера. Був телевізор, де транслювали екстремальні програми, наприклад, "Диваків". Ще був російський екстрим-канал, де іноді можна було побачити велосипедні дисципліни BMX dirt і downhill. Мене це дуже заряджало на катання і будівництво чогось подібного".

Будівництво

Спочатку хлопці робили багато помилок, одні і ті ж трампліни переробляли по кілька разів. Земля в цьому місці змішана з піском – купини через це швидко втрачали форму. Згодом почали використовувати глину, яка знаходиться трохи глибше під землею. Завдяки їй вдалося зміцнити споруди.

Весь інвентар купували за власні гроші. Часто райдери або люди, що підтримують велорух, самі приносили необхідне: цемент, дошки, старі килими.

На закордонних відео Сергій побачив, що на дьорті на всі приземлення і трампліни вішають лінолеум, килими або покривало. Виявилося, це захищає купини від пошкоджень, і на ремонт памп-треку потім йде менше сил і часу.

Створення парку сповільнювали і конфлікти між хлопцями. Хтось йшов з руху, хтось приєднувався. Згодом у Сергія з'явилися однодумці – Єгор Сергійович і Тарас Говера, учасник міжнародних змагань з памп-треку.

"За останні півтора року ми зробили нові насипи і трохи розширили територію парку, але він все ще в процесі будівництва", – каже Сергій.

Труднощі

Не всі місцеві мешканці прийняли ідею створення парку, тому він нерідко страждає від вандалізму непроханих гостей:

"Раніше у нас були такі дерев'яні містки, шириною до метра, на яких можна було кататися. Шашличники приходили, бачили "багато дров" і починали їх розбирати. В результаті ці норд-шори у нас зникли, а з дерев'яних споруд ми залишили тільки трампліни. Ми їх фарбуємо, можливо, тому їх і не розбирають на вогнище. Ще наркомани приходять – шприци залишають".

Також серед противників дьорт-парку виявилися грибники, які обурюються, що хлопці зіпсували ліс і тепер там не ростуть гриби.

"Але коли ми почали тут рити, гриби стали ще краще рости. Бабуся одна тут ходить і каже, тут у вас такі гриби ростуть, які дуже рідко трапляються", – розповідає Сергій.

Гроші

Майданчик безкоштовний і доступний в будь-яку пору року. Обов'язкових внесків немає, єдине – іноді можна за бажанням скидатися на інвентар: лопати, відра, граблі.

"Скільки грошей пішло на проект за десять років, сказати складно, оскільки внески несистематичні. Прошу тих, хто тут катає, скидатися час від часу на інструменти, хто скільки може, по 10-20 гривень. Можуть дати і 200, і 300 гривень, але це рідше. Також ми можемо попросити – якщо є непотрібні килими, фарба – приносьте", – розповідає Сергій.

Для кого

Найчастіше на дьорт приїжджають тренуватися люди з Троєщини. Приходять велосипедисти від 7 років.

"Приїжджають 11-13-річні діти на "Ашан-велосипедах", намагаються кататися на купинах, а їм седуха заважає. Є хлопці і старші – 18-25 років. Іноді приїжджають 30-річні, але рідше. Через те, що тут катається багато дітей, важливо їм пояснити, як себе потрібно поводити. Ми попереджаємо, що діти повинні бути з батьками, якщо батьки не приходять – нехай катаються в захисті і не по одному", – пояснює райдер.

У дьорт-парку влаштовують фестивалі та змагання з дьорту, стрибків на глиняних насипних трамплінах. На такі події приїжджають навіть райдери з інших міст.

"Коли дивишся, як на наших купинах роблять якісь неймовірні трюки, розумієш, що не дарма вся ця робота пророблена. Парк живий і розвивається в правильному напрямку. З іншого боку, я не люблю влаштовувати тут змагання, тому що після них потрібно дуже багато ремонтувати. Зазвичай цим займатися ніхто не хоче, тому що всі хочуть просто кататися. Тому це більше майданчик для тренувань з освітньою функцією", – говорить Сергій.

Плани

Сергій хоче зробити парк більш масовим – залити бетоном памп-трек, по якому можна буде кататися на роликах і скейтах. "Позаторік ми залили тонким шаром цементу один з контр-уклонів, було дуже круто. Один хлопець навіть на роликах приходив кататися. За рахунок того, що земля дубова, а поверхня трека рівна, він міг розігнатися".

Але сам Сергій не готовий братися за таку об'ємну роботу. На допомогу влади також не розраховує, тому на "Громадський бюджет" подаватися поки не буде.

"Я не хочу щось просити у держави... Мені навіть не хочеться, щоб допомагали якісь депутати. Я хочу, щоб люди самі брали і робили своїми руками парк. Всім цікаво подивитися, але не настільки, щоб взяти ідею і почати робити щось своє".

З початку створення дьорт-парку найближчі пустирі забудували житловими будинками. Сергій розуміє, що одного разу його земляне дітище, над яким він працював десять років, можуть зрівняти з землею, а на його місці побудувати висотку:

"Ця земля належить місту. Може, колись вона буде під забудовою. Що я буду робити, якщо прийдуть забудовники? Буду дивитися і знімати. А що ще залишається робити? Ми ж тут нелегально нарили всі треки".

Фото: Сергій Васерук, Олександра Флішко