Найкращі ресторани, шеф-кухарі і фуд-фестивалі 2019 за версією World Restaurant Awards

У паризькому Палаці Броньяр вручили першу премію World Restaurant Awards. Премії вручили у 18 категоріях. Вони розділені на дві групи: Big Plates Winners (12 категорій) і Small Plates Winners (6 категорій).

Найкращим рестораном журі одностайно визнало їдальню на березі океану на західному мисі Південної Африки.

У невеликій побіленій будівлі на пляжі готують сезонні страви з мінімальною обробкою. Вся команда ресторану — місцеві, багато кухарів — місцеві рибалки, які ніколи раніше не працювали в ресторані.

Ресторан отримав ще одну нагороду — в категорії «Місце поза туристичними картами».

Le Clarence є переможцем у категорії, яка виділяє творчий потенціал і спосіб самовираження.

«За товстими килимами та мармуром найтиповішого французького готелю знаходиться найсучасніша лабораторія, про яку можна тільки мріяти. Тут немає меж: Ле Кларенс — це НЛО», — ось що говорять про цей ресторан французької кухні засновники премії.

У цій категорії журі обирало найкращий ресторан з усіх відкритих у період між 1 вересня 2017 і 30 серпня 2018 року.

Мовою інуїтів «інуа» означає «дух і життєва сила лісу». У цьому ресторані японські продукти готують за сучасними скандинавським технологіям.

У вихідні дні час у черзі може розтягнутися до 3 годин. Тут подають бичачий хвіст, приготований з чорним пивом і кукурудзяною крупою, смажені фаршировані свинячі реберця з ананасом і маніоком. А у неділі — смажену баранячу лопатку з кускусом.

Lido 84 — найдорожчий ресторан у категорії. А найкраща страва — паста. Її подають у сечовому міхурі свині. Цікаво, що сам кухар ніколи не знає остаточний результат — він розрізає його прямо перед гостями, розмішує сир і додає спеції. Страва коштує 15 євро.

Ресторан існує вже 21 рік. У його винній карті — 1600 вин і близько 90 саке. Дегустаційне меню містить 20 або більше страв, кожна з яких поєднується з напоєм — його обирають із трьох варіантів. Весь цей процес зазвичай триває дві з половиною години.

Цей фестиваль проходить у Всесвітній день біженців у 20 містах світу. Всі кухарі — біженці. Суть такої ініціативи — інтегрувати їх у суспільство і показати світу їхній талант.

Фестиваль вперше пройшов у 2016 році. У ньому взяли участь 11 ресторанів, вісім кухарів-біженців та 1000 гостей.

У цій дивній категорії обирали найкращий ресторан серед тих, де кухарі не використовують пінцети під час приготування страв. «Пінцет нас дратує. Мами використовують їх, щоб всунути ніс, а дружини — вирвати сиве волосся з наших вух. Коли в останній раз ви бачили, як кухарі справляються, роблячи все своїми руками?», — кажуть засновники премії.

Bo.Lan — ресторан, де два тайці Бо і Ділан готують все вручну. Вони кажуть, що ресторан не повинен бути хірургією або фабричною виробничою лінією. Їхні страви завжди виходять різними.

Засновники цього проекту ремонтують занедбані приміщення і створюють там громадські кухні. Вони відкриті в будні дні — там можуть поїсти всі охочі, в тому числі бездомні люди. Готують в основному з харчових відходів, причому знамениті кухарі — так вони хочуть донести людям цінність продуктів.

Noble Rot був рушійною силою в тому, щоб винні бари знову стали модними. При цьому він не потрапив у пастку, як багато інших барів, що надають перевагу білому вину. За це варто підняти келих червоного.

Ресторан відкрили у 1921 році. Тут все ще є оригінальна плитка, вивіски, вікна і стіни з чорно-білими архівними фото.

Найвідоміша страва жаровні «курка в напівтраурі» — це ціла курка зі шматочками чорного трюфеля, нашарованого між шкірою і м'ясом. При цьому в меню додали кілька новаторських штрихів: фрикасе з вушка, фундук, топінамбур, гречану галету з устрицями та ікрою.

«Ален Дюкасс — справжня індивідуальність. То якого біса ми очікуємо, що він буде витрачати час і гроші на дурне татуювання, як майже будь-який інший модний шеф-кухар у світі?», — говорять журі.

Ален Дюкасс — титулований ресторатор, який володіє декількома мішленівськими ресторанами, а його дохід — 60 мільйонів доларів на рік.

Це не ресторан для тих, хто думає, що ресторани існують тільки для їжі, а все інше — претензійність. Більше космічний корабель, ніж ресторан, «Веспертін» виглядає як науково-фантастична мрія: божевільна архітектурна утопія на промисловій околиці Лос-Анджелеса в Калвер-Сіті.

Такий цікавий досвід обходиться недешево — 250 доларів з особи з передоплатою онлайн. І це без напоїв і обслуговування.

Ліза Абенд — американка, яка живе в Копенгагені. Вона пише про «кухню», з усіма її скандалами та секретами. Зараз вона написала перший розділ «Чорної книги гастрономії».

Вид візка, що велично котиться до вашого столу, — одна з радощів старомодного ресторанного обслуговування. Цей стиль обслуговування клієнтів майже згас, майже неушкодженою залишився тільки сирний візок.

У Ballymaloe House в Корку такий візок ніколи не виходив з моди. Оригінальний був виготовлений ​​на початку 1960-х років теслею Денні Пауером: верхня полиця з виступом, а інша — під тарілки і сервірувальний посуд.

Протягом останнього десятиліття вміст візка контролювався шеф-кондитером Дж. Р. Ріаллом. Тут завжди буде пиріг, панна-котта, крем-брюле та фірмове пісочне печиво у формі серця.

Французький шеф-кухар Ален Пассар почав користуватися своїм смартфоном у березні 2015 року.

Багато фруктів, овочів і страви розбавляються його рідкісними селфі. І він по-справжньому одержимий смаженою куркою: від знімків булькітливої курячої шкурки до його веселого гібрида — курки-лобстера.

Премію World Restaurant Awards створили співзасновник рейтингу The World's 50 Best Restaurants (рейтинг найкращих ресторанів світу, заснований у 2002 році британським журналом Restaurant) Джо Уорвік (автор книги «Де їдять шефи») і письменник Андреа Петріна. Засновники вважають, що ресторани — така ж частина культури, як кіно, мистецтво і музика. Переможців визначають 100 суддів. Серед них — кулінарні журналісти, інфлюенсери та кухарі із 37 різних країн.

Фото: Restaurant awards