У дворах на Нижньому Валу трохи менш як рік тому відкрився ресторан корейської кухні «Пян-Се бар». Він знаходиться в старовинному триповерховому будинку зі 110-річною історією, і саме тому потрапив до нашої рубрики «На старому місці».
Засновник ресторану — Ілля Богданов, екс-офіцер російської ФСБ, який у липні 2014 перейшов на бік України, брав участь в Іловайських подіях, обороняв Донецький аеропорт, а в 2015 отримав українське громадянство й залишився жити в Києві.
Читайте також:
На старому місці: Кав'ярня Mala opera spot у будівлі Малої опериМи дізналися в Іллі, чому мешканці сусідніх будинків півроку не дозволяли йому відкривати ресторан, де взяти дешеві меблі і як облаштувати все, якщо у тебе мінімальний бюджет, а в орендованому приміщенні немає навіть підлоги.«Пян-Се бар» знаходиться в одній з трьох будівель у дворі-колодязі на Нижньому Валу, 33. Всі їх звели у 1908-12 роках на місці садиби, що згоріла.Тоді там розміщувалися безкоштовний притулок для незаможних породіль на 18 місць, благодійна організація «Крапля молока» і акушерська школа. Пізніше центральну будівлю двору віддали під готель, на перших поверхах іншої — відкрили магазини, а будинок, в якому працює «Пян-Се бар», використовували як сарай і гараж.«У царські часи тут була конюшня. Арки у нас на стінах — це колишні стійла для коней».
Нині усі будівлі є житловими, частину приміщень здають під офіси та магазини.На пошуки приміщення пішло близько трьох місяців. Послугами ріелторів Ілля не користувався, просто ходив Подолом, дивився, що і де здають, моніторив оголошення в інтернеті.
"Спершу я хотів взагалі відкривати точку вуличної їжі в МАФі, але раптово їх почали зносити. Після масової зачистки на Політехузрозумів, що не хочу стати наступним".
Власники приміщення запевнили, що двір нежитловий. І Іллю це влаштувало.
«Я навіть спеціально зайшов туди вночі, щоб перевірити. Світла у вікнах дійсно не було. Але коли ми почали ремонт, виявилося, що двір дуже-дуже живий. Настільки живий, що просто капець».
Мешканці були категорично проти відкриття будь-якого закладу у дворі.
«Раніше тут був якийсь наркоманський хостел. Мешканці боялися, що ми влаштуємо щось подібне. Писали на нас скарги в усі інстанції, зверталися до депутатів. Ми ще не відкрилися, а їм уже смердить і потужні печі вибивають електрику в будинку».
Ілля не раз зустрічався з людьми, намагався домовитися, але всі переговори оберталися фіаско. Через це відкриття «Пян-Се бару» відклалося майже на півроку.
«Я був готовий відкритися ще навесні, але відкрився лише в липні. Приміщення простоювало кілька місяців, а ми платили орендну плату», — згадує Ілля.
Вирішити конфлікт допоміг юрист. Завдяки йому мешканці будинку і власник «Пян-Се бару» підписали меморандум.
«Ми пообіцяли закриватися не пізніше 23:00. Просимо гостей не курити й не шуміти у дворі, стежимо за порядком. Відновили світло в арці, яка веде на подвір'я. А наш рекламний лайтбокс спеціально зробили не дуже яскравим, щоб нікому не заважати».
За словами Іллі, нині у нього чудові стосунки з усіма мешканцями.
До в'їзду «Пян-Се бару» приміщення пустувало близько півроку і його стан був плачевним. Не було підлоги, замість неї — просто земля, місцями вибиті вікна, подекуди заварені металевими ґратами.
Бюджет на ремонт був дуже скромним, тому Іллі довелося робити майже все власноруч, залучати друзів.
«Ми самі тягнули проводку, варили столи, знімали старі вікна і ставили нові. Я все це робив вперше в житті».
Стіни хлопці вирішили не чіпати, адже вони зі старовинної цегли, а на ній всюди прізвища майстрів, номера мануфактур і заводів. Хотілося все це зберегти.
«До речі, стіни дуже товсті. Звукоізоляція абсолютна. Тут можна влаштовувати нічні вечірки, і ніхто не почує. Мені пропонували, але я відмовився».
Дизайн закладу Ілля і команда вигадували самі, а декор збирали звідусіль — віяло, яке висить на стіні, знайшли в під'їзді, ваги приніс колишній шеф-кухар, парасольку привезла з Китаю підписниця Іллі на Facebook, яка працює в китайському посольстві.Єдине, що замовили професійному дизайнеру — принт для барної стійки.
«І то, потім з'ясувалося, що він його вкрав. Просто взяв із інтернету роботи якогось португальського художника. Це мені вже потім хтось пред'явив, після того, як ми обклеїли барну стійку. Дизайнера я звільнив».На меблях теж довелося економити. Наприклад, підставки під прилади та серветки — це звичайні підставки для канцелярії, а стільці купили у шкільного завгоспа.
«Спеціальні підставки, замовлені для ресторану, коштували б по гривень триста за штуку, а ці ми взяли по 50. А стільці купили у якогось завгоспа, якого я знайшов через інтернет. Він такий нашифрований був: в оголошенні писав, мовляв, по телефону тема не обговорюється, все через повідомлення. Взяв по сто гривень за стілець».
У результаті запуск ресторану обійшовся трохи більше, ніж у 30 тисяч доларів. Це ремонт приміщення в 100 кв. м, закупівля техніки, оренда, перші зарплати та інші витрати.
Більшу частину суми дав інвестор, ще частину доклав сам Ілля, продавши свою квартиру у Владивостоці.
Оскільки заклад знаходиться у дворі, випадкових гостей у ньому майже не буває, запевняє Ілля.
«Це ж треба знайти точку, звернути в арку. Тому наші гості — це ті, хто йде сюди навмисно. Відсотків 80 відвідувачів приносить Facebook, інші — ті, кому нас порадили. А людей, які б просто побачили вивіску і зайшли, майже немає».
Корейці в «Пян-Се барі», за словами Іллі, бувають нечасто. Але якось до них заходив консул Кореї з сім'єю.
«А ще до нас приходив господар корейського ресторану Han Gang. Мене тоді на місці не було, але я спостерігав за ним з дому через камеру. Він поїв, а потім каже: »Все нормально, але за корейським — це до мене".
До речі, знайти шеф-кухаря для «Пян-Се» виявилося не найпростішим завданням. Спершу запросили кухаря-вірменина, який розбирався в азіатській кухні. Шукати справжні корейські рецепти йому допомагав один кореєць, з яким був знайомий Ілля.Але виникла проблема: ніяк не вдавалося смачно приготувати головну страву, яка й дала назву всьому закладу — парові пиріжки пян-се. Традиційна корейська страва, на якій Ілля, до слова, виріс — у Владивостоці це дуже популярна вулична їжа.
«Ми працювали місяці три, а пян-се все ще не було. Точніше, спершу вони у нас були, але маленькі, убогі й подавалися чомусь з томатним кавказьким соусом. Вони коштували 25 гривень і взагалі не йшли. Мені це завдавало пекельні моральні муки».
Потім у закладу з'явився новий шеф-кухар. Він кілька місяців вбив на те, аби навчитися готувати пян-се. Зробив їх більшими, запропонував продавати по 100 гривень і з корейським соусом. Ось тоді справа пішла.Ілля планує поставити у дворі бочки з квітами і намалювати в арці мурал — величезний корейський прапор, який переходить в український.
Також не полишає ідею відкрити в майбутньому точку вуличної їжі і налагодити там міні-цех з виробництва пян-се.Фото: Валерія Ландар