На стримінговій платформі НВО стартував третій сезон «Ейфорії» — відвертого серіалу про знегоди підліткового життя. Кінокритик Станіслав Тарасенко — про те, чому акторам, що подорослішали, вже самим нецікаво відігрувати вчорашніх підлітків.
Про всяк випадок нагадаємо карту місцевості.
Ру (Зендея) шукає забуття в наркотиках та розмірковує про самогубство. Медді (Алекса Демі) із самого дитинства засвоїла, що всі люди діляться на два типи — тих, кому фарбують нігті й тих, хто змушений надавати цю послугу, — тому намагається вирватися з бідності завдяки Нейту (Джейкоб Елорді), котрий розпускає руки.
Той, своєю чергою, психологічно травмований батьком Келом (Ерік Дейн), в якого теж не все добре: Кел страждає через власну приховану гомосексуальність і займається сексом із трансхлопцями. Одним із них є Джулс (Гантер Шафер) — майбутня дівчина Ру, яка намагається розкрити свою жіночність за рахунок партнерів-чоловіків. Не одразу, але по мірі набирання обертів розкриваються Кессі (Сідні Свіні), яка закохується в першого зустрічного, її сестра-тихоня Лексі (Мод Апатоу) та огрядна Кет (Барбі Феррейра), яка страждає через надмірну вагу. Коротше, усі страждають!
Після 18-ти епізодів «Ейфорії», протягом яких підлітки мучили себе та одне одного, другий сезон завершився на напівоптимістичній ноті — Ру вирішила зав’язати з наркотиками, розійшлася із Джулс і впевнено покрокувала у світле майбутнє. Утім, світле майбутнє для героїв серіалу — то занадто, і саме цьому присвячений третій сезон. Тепер Ру працює на побігеньках у місцевої наркобаронеси, якій заборгувала кругленьку суму, та перевозить фентаніл з Мексики до США у власному кишківнику. Затуркавшись від обов’язків наркокур’єрки, Ру напрошується в компаньйонки до кримінального авторитета та власника стрип-клубів. Тим часом Нейт і Кессі — тепер вони разом — вирішують одружитися. Нейт зайнявся нерухомістю, Кессі — намагається монетизувати свою привабливість, знімаючи відверті відео для Instagram та готуючись до штурму OnlyFans. Медді стала акторською агенткою, Лексі — помічницею продюсерки, а Джулс — за чутками — утриманкою.
Перед тим, як розібратися, чим став третій сезон «Ейфорії», варто згадати, чим він був. Серіал шоуранера Сема Левінсона виявився характерним продуктом свого часу. Він відповідав запитам епохи соціальних мереж і додатків для знайомств. Зухвала, яскрава, відеокліпна, приправлена закадровим коментарем «Ейфорія» була побудована на принципах рілз-шортс-тікток-естетики. Під час перегляду перших двох сезонів охоплювало відчуття, ніби не відриваєшся від мобільного телефона: Левінсону вдалося створити надшвидкі дофамінові американські гірки, схожі на короткі відео із соцмереж, — незважаючи на те, що він працював з великою формою. Постійні проїзди камери, великі плани, руйнування «четвертої стіни», наддинамічний темп, перенасичена кольорова гама, а поверх цього — відвертий секс, важкі наркотики та емоційне й фізичне насильство. Авансом у майбутнє все це зробило з «Ейфорії» «Секс і місто» для покоління Z.
Це зробило з «Ейфорії» «Секс і місто» для покоління Z
Левінсону — чоловіку за 40 — вдавалося тонко відчувати своїх героїв, які за віком годяться йому в діти. Він концентрується виключно на емоційних переживаннях старшокласників, зводячи їх до абсолюту. У цьому й полягав головний гріх (і водночас ключова особливість) «Ейфорії» — ніхто тут нічого не навчається, ніхто не працює, ніхто не намагається побудувати здорові стосунки.
Головний секрет успіху «Ейфорії» — її очевидне підігрування підлітковій аудиторії, бажання догодити глядачам, представивши їм неідеально-ідеальних героїв, на яких можна рівнятися. Фільми та серіали про підлітків — завжди привід для моралізаторських дискусій старшого покоління про те, що «раніше було краще». Утім, Сем Левінсон й справді зайшов настільки далеко, що не судити його героїв украй важко: звичайнісінькі школярі в нього наче матеріалізувалися зі сторінок маркіза де Сада. Світ «Ейфорії» був відверто аморальним, злісним і трагічним.
Звичайнісінькі школярі немов матеріалізувалися зі сторінок маркіза де Сада
Тепер, згадавши, чим був серіал, час сказати, чим він став. Третій сезон «Ейфорії» — вже не «Ейфорія». Здається, самі актори — особливо Зендея, Сінді Свіні та Джейкоб Елорді, які з’являються в кожному десятому гучному фільмі — переросли і сам серіал, і самого Левінсона. Більшість з акторського складу, напевно, не бачить сенсу повертатися у стару пісочницю — вони видаються занадто дорослими, щоб заламувати руки, занадто технічними, щоб відігравати вбогий діапазон емоцій вчорашніх підлітків. Якщо перші два сезони глядач споглядав, як органічно підлітки відігрували підлітків, то зараз він бачить, як тісно їм у цих ролях.
Здається, сам Левінсон не знав, що робити зі своїм занадто дорослим кастом. Шоуранер спробував відмовитися від «підліткового» концепту «Ейфорії» та кардинально переосмислив способи зйомки серіалу. Новий сезон втратив оригінальну відеокліпну чарівність, потонувши в сірості та одноманітності — герої вступили в сіре доросле життя, до ладу й відеоряд. Але головна проблема в іншому — тому, як Левінсон змінює сюжетну арку героїв. «Ейфорія» і раніше слабувала на те, що ігнорувала минуле своїх персонажів і витісняла за кадр важливі травматичні події заради динаміки. Тепер, здається, в усіх настала амнезія. Майже кожен персонаж ніби перепрошитий, так, немов подій минулих двох сезонів не було.
Ру вперше забула про свою родину, хоча перші два сезони вона була невіддільною від матері та сестри (актриси, які виконували ці ролі, не повернулися до серіалу, тож Левінсон вирішив їх просто видалити з внутрішньої міфології стрічки). Або ж Нейт: його так само, як батька, вабило до представників своєї статі, а тепер він перетворився на простого чоловіка з роботою, котрого не переслідують привиди минулого. Ідея Левінсона зрозуміла — показати поступове дорослішання, досвід, коли травми відступають під натиском дорослої рутини. Утім, її реалізація здається невдалою — третій сезон слід було подавати як спіноф або навіть перезапуск. Глядач просто не впізнає героїв, яких колись полюбив. Нові герої ніби щойно випущені з заводу, наче новісінький гаджет без подряпин і з нульовою історією.
Актори занадто дорослі щоб заламувати руки та занадто технічними, щоб відігравати вбогий діапазон емоцій вчорашніх підлітків
Що дивно й неприродно, але зрозуміло — старих героїв «Ейфорії» не хочеться відпускати, хоча актори дорослішають. Без підліткової гіперемоційності та необарокової зйомки «Ейфорія» вже не може бути тим самим серіалом. Принаймні можна передивитися перші два сезони — так створюється ілюзорне відчуття, що герої ніколи не подорослішають.
