«Таємниця бункера» — серіал про ду-у-уже глибокий бункер без подвійного дна

У найближчому майбутньому людство замкнене в багатоярусному бункері-укритті, будучи відгородженим землею, бетоном і металом від смертельно небезпечної поверхні. Життя людей суворо регламентується Статутом — кодексом знань і поведінки. Мер, суддя і так звані законники стежать за роботою бункера та дотриманням справедливості, а народ працює на спільне благо.

Хто побудував бункер, коли саме його заселила перша колонія, хто батьки-засновники, чому людство живе в ньому саме за такими правилами і, нарешті, що сталося назовні — таємниця за сімома печатками. Людям невідомо, що саме відбулося з планетою та як довго вони пробудуть під землею — їм залишається лише, в усіх сенсах слова, не висовуватись.

Найважливіша подія в бункері — очищення. Варто будь-кому з мешканців виявити бажання вийти на поверхню, як його чомусь саджають за ґрати, допоки не натягнуть скафандра та не відправлять на вірну смерть. Подія називається очищенням, тому що засудженому — охочих визирнути назовні називають саме так — дають ганчірку, якою той має протерти засипані пилом лінзи телекамер, що транслюють зображення пустельного світу. Після очищення всі без винятку засуджені падають як мертві через чи то радіацію, чи то токсини. Їхні охололі трупи мешканці бункера споглядатимуть на моніторах роками.

Головна героїня «Таємниці бункера» — Джульєтта Ніколс (Ребекка Фергюсон), яка за три сезони серіалу стрімко піднялася кар'єрними бункерними сходами: будучи механіком із низів, вона стала шерифом, вигнанкою, месією та, з початку третього сезону, мером бункера. Джульєтта ще з першого сезону прагне розгадати секрет сховища, розібратися в його історії та таємничих цілях засновників. Вона вивчає «артефакти» — заборонені Статутом об'єкти з добункерного минулого, що ходять по руках, — ставить незручні запитання (наприклад, про повстання 140-річної давнини, після якого керівництво бункера ухвалило рішення «стерти історію» сховища) і протистоїть наймогутнішим та найбільш обізнаним про минуле бункера антагоністам — голові IT-відділу Бернарду (Тім Роббінс) та очільнику служби безпеки Сімсу (Коммон).

Результатом протистояння стає вигнання Джульєтти на поверхню, сценою якого завершується перший сезон. Джульєтта, на відміну від своїх ошуканих попередників, не тільки відмовляється протирати камеру, а й залишається живою. Виявляється, керівники бункера спеціально пошкоджували костюми засуджених до очищення, щоб ті гинули на поверхні. Однак побратими-механіки Джульєтти змогли таємно передати їй скотч, завдяки якому їй вдається вижити. Недалеко відійшовши від бункера, Джульєтта виявляє десятки подібних укриттів.

Другий сезон «Таємниці бункера» розгалужується на дві паралельні історії: пригоди Джульєтти в сусідньому бункері, що пережив повстання, та подальший розвиток подій у її рідному сховищі, яке вона покинула. Познайомившись із Соло (Стів Зан), одним із небагатьох уцілілих у сусідньому бункері № 17, Джульєтта дізнається історію повстання свого рідного сховища.

Крім того, стає відомо, що засновники бункерів продовжують спостереження за кожним зі сховищ. У разі чого вони здатні знищити всю популяцію, випустивши отруйний газ, але частіше підмішують у воду токсин, що викликає безпам'ятство. Взагалі джордж-оруеллівська тема стирання історії, політичної міфотворчості та будування вигаданої хроніки — одна з наріжних тем серіалу.

«Таємниця бункера» належить до тих фантастичних серіалів, які насамперед інтригують глядача детективно-конспірологічним сюжетом. Таємниця за таємницею, запитання за запитанням, кліфгенгер за кліфгенгером — подібно до серіалів «Розрив», «Ззовні» та «Під куполом», присвячених темі примусової ізоляції, «Таємниця бункера» вміло підтримує інтерес, радше ставлячи все більше питань, ніж даючи на них відповіді.

З одного боку, на «верхньому» сюжетному рівні, глядач приречений ламати голову над тим, хто і навіщо побудував бункер, що відбувається на поверхні, для чого існує Статут, про що недоговорює голова IT-відділу Бернард, або що означає число «18», вибите на шоломі захисного антирадіаційного костюму.

З іншого боку, на «нижньому» рівні, «Таємниця бункера» рясніє сотнями дрібних запитань про взаємини героїв та устрій підземної фортеці. Звідки в бункері взялася собака? Чому шахтарям сховища заборонено копати в окремих місцях і що вони там знайдуть, якщо не послухаються? Наскільки глибоким є бункер і чому доступ до найнижчих рівнів обмежено? Сюжетна конструкція «Таємниці бункера» — суцільна теорія змови, постпандемійний детектив про ціну та значення соціального експерименту над ізольованою паствою людей.

Тим не менш, за межами детективно-конспірологічного сюжету «Таємниця бункера» не представляє собою нічого видатного. Другий сезон (поки що найгірший у серіалі) й зовсім здається філерним — розтягнути на 10 (!) епізодів історію того, як Джульєтта лагодить і здобуває новий скафандр, ще треба було постаратися.

У третьому сезоні шоуранери взялися за новий сюжет — Джульєтта майже докопується до істини, але отруюється токсином, який стирає їй пам'ять. Взагалі проблема останніх сезонів полягає в тому, що неймовірно цікаву інтригу топлять у нескінченних діалогах, необов'язовій драматургії, тоді як локомотивом першого, і поки що найкращого, сезону було саме розв'язування заплутаного клубка інтриг.

Серіал Йоста — на відміну від того-таки куди більш авторського «Розриву» — занадто відверто бажає сподобатися масовій аудиторії, спрощуючись до рівня непереконливої театральної постановки. Серіал безумовно має непоганий потенціал, проте він зазвичай використаний не за призначенням. Здається, другого дна у «Таємниці бункера» немає.