Час лікує та вилизує: художник Ян Бачинський перетворює особисті речі на артоб’єкти
На початку травня артплатформа Spilne Art розпочала свій річний цикл виставок. Він відкрився соло-експозицією художника, куратора й кінорежисера Яна Бачинського “Час вилизує своїх дітей”.
Львів’янин Ян Бачинський (у житті — Яна Бачинська) — художник, куратор і кінорежисер, співзасновник проєкту Queer.War.Archive, що документує життя української квір-спільноти під час повномасштабного вторгнення.
Його роботи показували в українських і світових інституціях, серед яких PinchukArtCentre у Києві, Національна галерея мистецтв Захента у Варшаві та Національний художній музей імені Чюрльоніса у Каунасі. Також твори перебувають у постійній колекції Варшавського музею сучасного мистецтва та інших.
Два з половиною роки Бачинський їздив країнами Шенгену й Грузії. Після повернення додому художник спробував оживити недопережите: давнє, сучасне, особисте й чуже.
Що в експозиції?
“Це твори, які складаються зі знайдених речей, але в першу чергу з мого одягу, який є щоденником перебування за кордоном під час війни, а зараз — перебування в Україні, архівом забутих, непотрібних речей. Це виставка про звичайні речі і про те, які вони класні”, — говорить автор.
“Під час перебування за кордоном з початку повномасштабного вторгнення я кочував, маючи лише валізу. Відповідно до зміни сезонів одяг доводилося комусь лишати чи викидати, але з нього можна було робити щоденник досвіду”, — згадує митець.
Бачинський створює тканинні барельєфи й скульптури. “Слово барельєф ми зустрічаємо переважно в архітектурі, це коли випукла картинка на стіні, пів скульптури, так би мовити. Коли випирає більше — це горельєф. В моєму випадку все те саме, тільки стіна з тканини і пів скульптури також”, — каже Ян.
З яких речей створені роботи?
Серед різноманіття використаних матеріалів — радянські ялинкові іграшки, вишиті подушки, а також жилетка бабці художника.
“Спірно, що й люди мають душу, — розмірковує автор, — але якщо вже користуватись цим загадковим словом у суто звичаєвому дусі, то є ж щось таке про „вкладати душу“ в якісь процеси чи предмети. І ось ця вкладена кимось та колись душа продовжує існувати в предметі, навіть коли її автор більше не живе”.
Ян каже, що на підготовку цієї виставки пішло все життя, і додає: “Час вилизує своїх дітей перед тим, як їх з'їсти”.
Коли: до 14 червня
Де: Ярославів Вал, 15, Peremoga, 5-й поверх
Вхід: вільний
Фото: Андрій Касянчук, надані Spilne Art.
