Оззі Осборн: Принц Темряви на боці світла

22 липня не стало легенди року Оззі Осборна. БЖ згадує, яким було його життя.

“Мені ніколи не було комфортно з ярликом „метал”. Коли тебе заганяють у рамки, дуже складно зробити щось інше — легше, ніжніше, акустичне. Раніше це все просто називалося роком. І досі це — просто рок”, — казав Оззі в одному з останніх інтерв’ю.

Ці слова — не виправдання, а декларація життя, яке він прожив як хотів, на власний розсуд.

5 липня 2025 року Оззі востаннє з’явився на сцені — у рідному Бірмінгемі, на стадіоні Villa  Park. Його посадили в центрі сцени на чорному троні. Через хворобу Паркінсона й нещодавні операції стояти Осборн більше не міг. Але співав. Без колишнього епатажу й видовищності — просто голос. Через 17 днів — 22 липня — Оззі не стало. Про його смерть повідомила родина. Принц Темряви помер у колі близьких. Йому було 76.

Як хлопець із Бірмінгема став пророком темряви

“У мене є передчуття щодо тебе, Джоне Осборн. Ти або зробиш щось особливе, або загримиш до буцегарні”, — говорив батько Оззі синові в юності. І виявився правий. В обох випадках.

Біографія Оззі Осборна — це не історія успіху. Радше класична трагікомедія: хлопець із робітничого Астона, який страждав на дислексію, сидів за крадіжку телевізора, потрошив овечі шлунки на скотобійні, терпів насмішки в школі і виріс там, де майбутнє ніхто не планував. Але в нього був голос — гіпнотичний, шрамований болем, позбавлений фальшу.

Оззі ніколи не був схожий на героя, тим паче — на лідера гурту. Але якось почув The Beatles і захотів стати такими, як вони. Задля мрії він випросив у батька кошти на апаратуру й залишив об’яву на одному з місцевих магазинчиків: “Оззі Зіг шукає гурт. Досвідчений фронтмен з акустичною системою та підсилювачем”.

Охочі знайшлися — майбутньому Принцу Темряви чи не вперше в житті пощастило. У його двері постукав колишній шкільний знайомий Тоні Айоммі — двометровий гітарний геній, що втратив кінчики пальців правої руки, працюючи зварювальником.

Уже в 1968 році Оззі разом із Тоні, Гізером Батлером і Біллом Вордом стояли на порозі музичної революції. Світ уперше почув Black  Sabbath, і він звучав як відгомін важкого дихання фабрик і апокаліптичного страху. Дебютник, що вийшов у п’ятницю 13-го лютого 1970 року, починався зі звуків затяжного дощу. Там не знайшлося місця для “sunshine pop”, а був гітарний рев і тексти про війну, психічні розлади й соціальну тривогу. Black  Sabbath народили антипоп, який за іронією долі став класикою. Нехай і геві-металу.

Пісня як дозвіл на гнів і страждання

Музика 60-х часто намагалася втекти від реальності. Вона звучала яскраво, місцями — наївно, місцями — по-дитячому захоплено. У той час, як вулиці ще пам’ятали війну, з радіоприймачів лунали оптимістичні пісні з обіцянками нового світу.

Black Sabbath не хотіли бути частиною цієї втечі від сьогодення. Вони не бігли від болю — радше давали йому вийти назовні. Замість того щоби продовжувати гру в щасливу психоделію, гурт звернувся до коренів рок-н-ролу — блюзу. Саме з блюзових джемів починалася музика бенду. Це був блюз фабричних димарів Бірмінгема — повільні, тягучі рифи, у яких бриніла злість і втома. А коли ця мова почала звучати ще гучніше, важче й темніше — народився новий жанр. Геві-метал.

Альбом-первісток Black Sabbath неочікувано для всіх продався дуже добре. Потім — Paranoid, Master of Reality, Volume 4 — і гурт уже в топах, попри те, що вони грали щось надто важке, надто темне і, здавалося б, нерадійне.

Разом із успіхом прийшли амфетаміни, кокаїн, алкоголь — ті самі демони, про яких вони співали. До середини 70-х Black Sabbath почали тонути у власному тумані: студійні сесії затягувались, пісні писалися на автопілоті, учасники гурту сварилися без упину. Оззі ставав дедалі менш керованим: одного разу він проспав 24 години й навіть не з’явився на концерт.

"Рок-зірка випила кров кажана"

У 1979 році фронтмена Black Sabbath офіційно звільнили. Вердикт: "непродуктивність". На ділі ж — усім набридло розгрібати той хаос, який він чинив. Осборн дізнався про звільнення не від менеджера, а із чуток.

“Я був у номері готелю з пляшкою і телевізором. І подумав: оце й усе”, — зізнавався він у мемуарах.

Тоді Озз закрився в номері, жив на віскі й кокаїні та майже не вставав із ліжка. Завадила остаточному самознищенню Шерон Арден. Вона ж майбутня Шерон Осборн. Вона ж — людина, що повернула його до життя і солокар’єри. І зробить це ще багато разів.

Перший сольний альбом Blizzard of Ozz став несподіваним хітом. Оззі зібрав новий склад — із феноменальним гітаристом Ренді Роудсом, який звучав так, ніби наново винайшов метал. Хіти Crazy Train і Mr. Crowley одразу піднялися на верхівки чартів. Йому не просто вдалося вижити без Sabbath — він став зіркою ще більшого масштабу.

Під час турів Оззі часто кидав у публіку сирим м'ясом, провокуючи глядачів кидати у відповідь усе що заманеться. У січні 1982 року під час концерту в Айові хтось із фанів жбурнув на сцену живого кажана. Оззі, думаючи, що це гумова іграшка, підняв його, відкусив голову — і тільки тоді зрозумів, що кажан справжній, а з рота кінематографічно цибенить кров.

На перших шпальтах ця новина виглядала апокаліптично: "Рок-зірка випила кров кажана".

Оззі цим не пишався, але й не вибачався. Як і протягом усього життя, він не намагався бути прикладом. Поки інші намагалися створити глянцевий образ, Оззі уособлював анархію на сцені й був музикантом, що вміє посміятися із себе. Що іронічно — саме ця дикість і кривляння зробили з нього ікону.

Зірка сімейного реаліті

Оззі не раз опинявся на межі — між життям і смертю, сценою й лікарняною тишею, наркотичним угаром і спробами почати життя з чистого аркуша. Він зривав тури, потрапляв до рехабів, казав, що більше не співатиме, і все одно повертався.

Й ось у 2000-х — раптовий хід: MTV запускає шоу The Osbournes — сімейне реаліті про життя рок-зірки. Камери цілодобово стежили за Оззі, його дружиною Шерон та дітьми Джеком і Келлі, показуючи творця геві-металу не як ідола, а як трохи розгубленого тата, який у халаті блукає кухнею, літрами п’є каву, годує собак і забуває, де його окуляри.

Ця відвертість, хаос і часом кумедна буденність зробили шоу хітом. Осборни стали мемом і закріпили за Оззі статус не тільки статус рок-легенди, а й попкультурного феномена.

Гучна тиша

З роками Оззі Осборн, як і раніше, залишався в центрі уваги. Але тепер — не через скандали, а через новини про чергову операцію. Хвороба Паркінсона, травмований хребет, аварії, після яких тіло складали, наче меблі з IKEA. Преса називала це "кінцем", але Оззі бурмотів "ще не час" і повертався — з новими альбомами, обіцянками туру й боротьбою за право знову виступати перед фанами.

5 липня 2025 року він вийшов на сцену в Бірмінгемі — місті, з якого все почалося. Концерт Back to the Beginning став його останнім. Оззі сидів на троні і співав Iron Man і Paranoid — не так голосно, як колись, але з тією самою впертістю.

З усіх можливих фіналів історії Оззі Осборна — мовчазний виявився найгучнішим. Він не залишив гримаси, скандалу чи слідів бійки на підлозі готелю. Залишив тишу. Яку хочеться розірвати гітарним рифом Children of the Grave і згадати, як усе починалося — із гулу й кіптяви заводів Бірмінгема і голосу, що освітлював післявоєнний морок.

Black Sabbath дали останній концерт — Оззі Осборн співав сидячи на троні

Артем Черничко 07 липня 2025

Фото: Collection Christophel / Longhur / Collection ChristopheL via AFP; Frazer Harrison / GETTY IMAGES NORTH AMERICA / Getty Images via AFP