Bla Bla Bar: Koloah про улюблені заклади та місця у Києві
У рубриці Bla Bla Bar відомі городяни розповідають про свої відносини з алкоголем, про улюблені київські заклади та важливі міські локації. Наш новий співрозмовник — Діма Авксентьєв, електронний музикант, саунд-продюсер і діджей, більш відомий під псевдонімом Koloah.
Я пам'ятаю свій перший алкоголь. Я тоді навчався в школі та поїхав на канікули до бабусі в Дніпропетровську область. Там старші хлопці розливали якусь дешеву наливку і дали мені спробувати, а після я викурив першу в житті сигарету. Після цього всі пішли на дискотеку, а я до неї не дійшов, тому що мене віднесло.
З алкоголем я дружив завжди. Мені здається, якщо з ним не дружити, то він швидко стане твоїм ворогом. А я ж людина творча і скромна, тому іноді алкоголь допомагає мені на виступах і гастролях.По-перше, він тримає мене в тонусі. По-друге, я дуже скромний, і алкоголь допомагає мені налагодити контакт з організаторами концертів у різних містах.
Я не п'ю міцні напої, надаю перевагу коктейлям, пиву та вину. І ще я не можу пити один або під час роботи на студії, хоча багато музикантів роблять це. Бачуся з друзями кілька разів на тиждень, і ми сидимо, попиваємо пивко або вино.
Нещодавно я відкрив для себе новозеландське біле сухе вино Marlborough Sun. Це суперкласний, фруктовий, але несолодкий напій.
Пивко має бути легким, смачним і таким, щоб не ушатувало. Для мене це напій, що п'ється багато і довго.З коктейлів дуже люблю класичний Negroni. Я замовляю його всюди, випиваю два і мені досить. Мені подобається його смак: терпкий, міцний, але солодкий. Ну і, звісно, люблю «єгер», правда він вже трохи приївся. Коли ти діджей, тобі його всюди наливають. Хоча ще 2-3 роки тому «єгер» був моїм головним «бензином» для виступів, він допомагав протриматися зайву годинку на сцені. Цей напій і правда освіжає і тонізує.
У моєму житті був період, коли я пив тонік з горілкою і думав, що це саме те, що потрібно. Але з часом ефект цього напою став неконтрольованим, тому я з ним зав'язав.
З горілкою у мене, як не дивно, пов'язані тільки хороші спогади. Вона мені і подобається, і не подобається одночасно, її ефект дуже зрозумілий і передбачуваний. На останніх вечірках у Closer я пив саме горілку, тому що там немає «єгеря».У моєму райдері є пляшка віскі, тому що я не хочу ризикувати з незрозумілими напоями. На концертних майданчиках не завжди є класні коктейлі, зате я впевнений в тому, що хоча б віскі у мене скрізь буде однаковий.
Для мене абсолютно нормально змішувати різний алкоголь протягом дня. Можу вранці випити вина, в обід пивка, а ввечері коктейль. У мене похмілля буває рідко і тільки у вихідні. Для мене це такий ледачий день, коли ти їси жирну їжу, п'єш пиво і відчуваєш себе дуже круто.
І взагалі похмілля — це дивно і смішно. У мене завжди якийсь іронічний настрій з похмілля, я жартую смішні жарти!Люблю випити пиво вранці після важкої ночі. Ти робиш 3-4 ковтки і стаєш на місце. Але якщо зробиш 6-7 ковтків, то є ймовірність знову сп'яніти.
Я неодноразово забував техніку в клубах. Навіть не порахую, скільки навушників втратив, а всі мої навушники, на секундочку, коштують по $250-300. І ще через хорошу тусовку я часто пропускаю потяги. Це така усвідомлена лінивість. Наприклад, потяг через дві години, але все так кльово мчить, навколо так багато класних людей, що хрін з ним, з поїздом, краще ще потусимо.
Мій найулюбленіший заклад — це «Косатка». За душевністю цьому місцю просто немає рівних. Раніше мені здавалося, що це якось дико приходити в бар на самоті і сідати за барну стійку, але в позаминулому році я почав так робити в «Косатці». Там я завжди когось зустріну, з кимось поговорю, та й там всі свої.
Мій особистий рекорд — 11 годин поспіль відпочинку не виходячи з «Косатки» з ранку до вечора. Три прийоми їжі, кілька пляшок вина, коктейлі та багато друзів.Мені дуже подобається «Пивна дума» і Goodwine на даху ЦУМу. Там дуже кльово на верхньому поверсі, як би це дивно не звучало. Вважаю, що це найкраще місце в місті, куди можна піти в неділю вранці. Багатьох людей відлякує ЦУМ сам по собі, але вранці там нікого немає і все дуже красиво. Сідаєш на диван, береш охолоджене пиво або вино і насолоджуєшся видом.
Нещодавно я побував у The Cinematographer's Party. Це новий заклад із класним сидром. У них є три або чотири види сухого несолодкого сидру. Це дуже смачно! Плюс у закладі дуже атмосферно.
Ще мені подобається «Канапка» на Андріївському узвозі. З одного боку, це дуже туристичне місце і на вихідних там не проштовхнешся. Але з іншого боку, там дуже смачно! І ще там наливають «Чернігівське світле» і роблять круті бутерброди з тунцем. Я ходжу туди раз на тиждень.
Я обожнюю Київ, живу тут з 2004 року. Це любов, яку я не відразу усвідомив. Я родом з Кіровограда (нині Кропивницький — БЖ), і у мене був дикий зв'язок з рідним містом: там були мої люди, мої місця сили, все моє. Але одного разу я приїхав до Кіровограда і зрозумів, що він мене більше не впирає. Там більше не залишилося ні друзів, ні улюблених місць, там все перебудували і перекопали. Так мене розірвали з рідним містом.
Тоді я повністю занурився в Київ і почав його ретельно дослідити, так і закохався. До міліметрів досліджував всі квартали, в яких жив. Тепер я досконально знаю весь центр міста.
Я вже три роки не їжджу на метро, мені це не потрібно. Все моє життя зосереджене навколо Золотих воріт, а якщо треба кудись їхати, то беру таксі.Я шість років жив на Кловській. Моє місце сили — це військовий госпіталь і Київська фортеця. Раніше там завжди було порожньо і тихо, стояли альтанки і був прекрасний вид на місто. Я приходив туди вранці й міг просидіти до вечора, слухав або писав музику. Ще там є кілька секретних ходів, якими можна вийти до метро «Палац Україна». Потім я переїхав з Кловської, але ще пару років ходив цими місцями.
Київ — це відчуття якоїсь свободи, яка в ньому є за будь-яких обставин.Я давно мрію піднятися на щит Батьківщини-мати. Багато разів намагався це зробити, але ніколи не виходило: то закривають, то відкривають, то сильно пізно, то сильно холодно, то занадто жарко.
Ми ж разом з Pahatam (київський діджей і учасник Дорнабанди — БЖ) робимо вечірки в Closer, і перше місце, яке ми показуємо іноземним гостями, це «Косатка», а друге — Батьківщина-мати. І ось ми жодного разу ми не змогли потрапити на цей щит. Але мені здається, було б непогано розповідати про Київ, коли він перед тобою як на долоні.
