Як кухарі та айтівці у Бучі відновлюють пекарню та печуть хліб для мешканців

Навесні історія "Хатинки Пекаря" облетіла перші шпальти багатьох газет: пекарня, хоча й була пошкодженою, дивом вціліла після російської окупації. І команда пекарів на волонтерських засадах тут почала випікати сотні паляниць для місцевої громади у Бучі.

Майже за рік в житті «Хатинки Пекаря» багато чого змінилося: тут відновили зруйновану під час обстрілів піч та побудували млин, аби робити власне борошно. Тут готують пиріжки та хліб на заквасці, варять каву, допомагають сусідам і так само як і раніше, вірять у власні принципи: чистоту та повагу до навколишнього світу.

Про появу «Хатинки Пекаря» у Бучі

«Я згадав, що колись пік хліб на продаж вдома. Вирішив розвиватися в цьому напрямку. Друзі порадили мені хлібну »Майстерню Птах" (пекарня Сергія Граура в Горенці – БЖ). Я познайомився з її засновником, напросився до нього в учні. Згодом ми вирішили зробити спільний проєкт: побудували мазанку з піччю у Бучі, почали пекти хліб. Але наші шляхи та цінності розійшлися", – розповідає Ярослав.

Про хліб для «Добробату», невідомість та окупацію Бучі

Повномасштабну війну Ярослав зустрів в Києві. Не встиг виїхати в Бучу і тривалий час не знав, що відбувається з пекарнею.

«До 1 березня я просто спостерігав. А потім мені сказали, що пекарні більше немає. Сусіди бачили пожежу в тій частині міста і передали, що, ймовірно, від хатинки нічого не залишилося. Сенсу чекати на щось далі вже не було: треба було діяти та знову починати все наново», - згадує Ярослав.Тієї ж ночі подруга написала, що одному добровольчому батальйону потрібен хтось, хто буде пекти хліб. Вже зранку я був так і став до роботи: ми випікали по 200 хлібин, пиріжки та солодкі пироги щодня.

Про врятовану «Хатинку» та новий старт

Але команда вирішила це зробити. Суттєво допоміг волонтер Яцек Полевський. Він дізнався про жахи, які відбувалися в Бучі. Тож вирішив допомогти: приїхав в Україну і закупив борошно. «Хатинку Пекаря» знайшов, коли просто ввів в Google запит «Пекарня. Буча».

Вже за кілька днів він з командою «Хатинки Пекаря» випікав хліб для людей у місті.

«Тут було тоді дуже небезпечно: усюди розтяжки та міни. Можна було просто трохи з’їхати з дороги та позбутися життя. Це якась неймовірна вдача, що окупанти в самій хатинці не залишили сюрпризів. І ось ми бачимо, як Яцек бере на себе всі ці ризики і їде до Бучі. Він для багатьох людей став яскравим прикладом, як можна брати на себе відповідальність та не боятися», – згадує Ярослав.

Відновлювалися поступово. Так, про історію «Хатинки пекаря» одного разу дізнався зі ЗМІ колумбієць Маноло. Колись він тікав в США від громадянської війни у Колумбії, і з того часу він дуже співчуває людям, які страждають від бойових дій. Він знайшов команду «Хатинки» і надіслав гроші, на які вони змогли побудувати нову піч на вулиці.

Згодом відремонтували й ту, що була всередині. А ще побудували млин і самі потроху почали виробляти житнє та гречане борошно. Олію також чавлять самі.

Про команду та хліб

Один з пекарів – Юрій, колишній айтівець. Напередодні 2022 року звільнився і почав шукати себе. Коли розпочалася повномасштабна війна, став пекти хліб для сусідів, але йому потрібно було більше ресурсів та знань. Тоді він згадав про контакт Ярослава: вже за день вони разом пекли хліб для добровольчого батальйону, а у квітні приїхали до «Хатинки Пекаря» у звільненій Бучі та стали до роботи.

Ярослав говорить, що місце, яке будується на цінностях, саме знаходить правильних людей: залишаються лише ті, хто ці цінності поділяють. Одна з них: відмова від використання тваринних продуктів, пов’язаних із жорстокістю.

«Ми не хочемо робити продукт, пов’язаний зі стражданням. Так, коли хтось купує м’ясо в магазині, він не бачить вбивства, не думає про нього. Але воно все одно відбулося», – каже Ярослав.

І додає: «Хліб – це базова потреба. Настільки невіддільна частина життя, що потрібно було, аби він зник, щоб люди знову зрозуміли його цінність. Ми хочемо робити його в чистоті. Ми печемо паляницю – традиційну хлібину, в якій немає нічого зайвого: тільки закваска, борошно, вода та сіль. Хтось з господинь ще додає мед або варення. В кого які традиції. Цей хліб цінний якраз тим, що він дуже тісно пов’язаний з українськими традиціями. Небагатьма, які збереглися і під час радянської окупації».

В «Хатинці пекаря» готують паляниці, житній хліб з насінням соняха, льоном та кунжутом, а ще пиріжки з капустою та картоплею, з абрикосами та вишнями. Замішують тісто о 8 ранку, о 12 ставлять в піч, а потім протягом дня продають те, що випекли сьогодні.

Хоча людей в Бучі залишилося менше, ніж було до вторгнення, гості приходять часто. Хтось по хліб, хтось по свіжі пиріжки з кавою. Зараз команда думаю над новими шляхами для розвитку і мріє запустити онлайн-продажу хліба.

Фото: Руслана Олексієнко