“Ми переїхали жити до Дніпра”: історії людей, які перебрались з Києва

Старі маршрутки, дешева оренда житла та розслаблений темп життя – розповідаємо історії людей, які кинули Київ і переїхали в Дніпро. Героїні розказали, чому там опинились, як адаптовувались та які переваги і недоліки міста.

Також ви можете прочитати про досвід тих, хто переїхав у Івано-Франківськ, Львів, Харків та Одесу.

контент-менеджерка у компанії DepositPhotos, випускова редакторка у Neformat.com.ua

Переїхала у 2018 році Я народилась і виросла в Києві. Ще в нульових ми з друзями часто бували в Дніпрі: їздили на концерти чи просто потусити. Це були веселі часи. Проте переїзд у місто ніколи думала. Та навесні 2018 року довелось переїхати до свого партнера в Дніпро, бо через деякі обставини він перебратись до столиці не міг.

Мої друзі та рідні були дещо шоковані таким рішенням. Адже зазвичай люди переїжджають в Київ з інших міст, а не навпаки.

Я досі працюю віддалено на своїй київській роботі, нове місце собі не шукала. Тут ми не орендуємо житло, тому навіть не знаю, наскільки відрізняються ціни від київських. А ось що стосується закладів, то у мене склалось таке враження, що кафе з нижчими цінами сильно програють у якості.

Поїсти та випити у класних закладах по вартості буде так само, як і в Києві, а деколи навіть дорожче.

На перших етапах почала помічати негативні моменти, на які не звертаєш увагу, коли просто приїжджаєш “потусити”. Здалось, що Дніпро – велике місто з крутим потенціалом, яке перебуває в занепаді.

Маршрутки буквально розвалюються на ходу – був випадок, коли двері відпали прямо під час руху.

До тутешнього темпу життя вже звикла. Буває, що перший час по приїзду в Київ доводиться вливатись в столичний ритм. Спершу мені здавалося, що в Дніпрі взагалі нічого не відбувається. Тут існує проблема з місцем для концертів “важкої” музики. Сподіваюся, що колись вона вирішиться.

Зараз вже розвідала деякі локації – подобається Монастирський острів, кав’ярні “Об’єкт”, “Три Бобри”, “White Coffee”, заклади “Black Sheep”, “Moshe”, “Кеды Искусствоведа”, “Смена” тощо. А ще дізналася, що тут є класна центральна бібліотека, рекомендую підписатись на їхній аккаунт в instagram – вони там розказують усілякі цікавинки.

Водночас можна бути свідком становлення культури.

займається соціальними дослідженнями

Переїхала у вересні 2021 рокуЯ переїхала з Вінниці на навчання в Київ у 2014 році. Прожила в столиці більше семи років. У вересні цього року переїхала в Дніпро. До цього часу в місті не була жодного разу, хоча й подорожувала Україною. Про переїзд думок у мене не виникало, адже вважаю себе фанаткою Києва. Довелось змінити місто через сімейні обставини. Дніпро обирала не я.

Спершу склалось негативне враження про Дніпро. Щоразу порівнювала його із столицею, у якої більш розвинута інфраструктура, великий центр та купа доглянутих локацій. Та вже через тиждень змінила свою думку – почала більше гуляти, розгледіла масштаби міста та освоїлась. Та все ж окраїни виглядають занедбаними.

Знайомі та друзі нормально поставились до мого переїзду. Багато з них теж не були в Дніпрі, тому вже хочуть приїхати до мене в гості. Тут хороше розташування: за 6 годин можна дістатись інтерсіті до Києва, а нічним потягом у будь-яку точку України. А враховуючи те, що зараз пандемія, то спілкуватись можна і в онлайн-форматі.

В Дніпрі живуть люди, до яких переїхала, але вже вдалось завести і нових друзів.

Мені здається, що тут немає проблем із відкритістю. Декілька разів заблукала, а місцеві допомогли знайти дорогу.

Я продовжую працювати дистанційно в Дніпрі. Але думаю знайти якусь роботу у місті. Вже навіть переглядала профільні сайти. Помітила, що вакансій тут значно менше, ніж в Києві. По моїй спеціальності всього лише одна чи три пропозиції. Різницю по зарплаті в містах не можу сказати, бо вона залежить від співбесіди. Але зараз є багато віддаленої роботи, тому можна жити в Дніпрі, а працювати на компанії Львова, Амстердаму чи Києва.

В Дніпрі орендую трикімнатну квартиру в центрі з класним ремонтом за 7 тисяч грн.

А от в закладах, транспорті, кінотеатрах чи магазинах фінансової різниці особливо не відчула. Середній чек на одну людину в кафе складає приблизно 200-300 грн. Поки що витрачати менше не вдалось.

Як на мене, то в Києві краще працюють за графіком трамваї, тролейбуси та метро. В районі, де я проживаю, взагалі їздять лише маршрутки. А вони здаються незручними через готівковий розрахунок, а я вже відвикла користуватись кешем. Дніпро – довге і розтягнуте місто, щоб доїхати в якусь точку, треба робити пересадки.

За цей місяць не помітила людей, які пересуваються по місту на велосипедах, сігвеях, моноколесах чи електросамокатах.

В області та й у самому Дніпрі дуже багато заводів, тому від цього страждає екологія. Мої друзі, які тут живуть вже давно, воду з крану взагалі не вживають. Я помітила ж, що при кип'ятінні води в чайнику з’являється якась піна, а саму мене почало “висипати”.

Я закохалась в сквер “Прибережний” на житловому масиві Перемога з виходом до річки.

Перевагою Дніпра, вважаю, ритм життя. Люди тут працюють у розслабленішому темпі, виглядають спокійнішими, менш нервовими та тривожними.

А ще друзі розповідали, що Дніпро – кримінальне місто. Налякали мене, що в одному з районів можуть легко пограбувати. Та, на щастя, поки особисто це не перевірила на собі.

Фото: надані героїнями, vesti.dp.ua, Andrey Moroz ,udhtu.edu.ua