Книги листопада: 5 головних романів місяця
Центральний роман циклу Марселя Пруста, фантасмагоричний роуд-тріп післявоєнною Боснією в дусі «Аліси в Країні Чудес», львівський травелог про Китай 1930-х років, а також ще дві новинки місяця — у книжковій добірці БЖ.
«У пошуках утраченого часу. Ґермантська сторона» — Марсель Пруст
Видавництво: «Лабораторія»
Марселя Пруста називають засновником новітньої меморіальної літератури — текстів, присвячених пам’яті і забуттю; хоча, у випадку Пруста — переважно пам’яті, точної та гострої до деталей: звуки, кольори, смаки, запахи, діалоги, роздуми героїв утворюють багатошаровий чуттєвий портрет минулого, настільки яскраво описаного, ніби це зовсім не минуле.
«Ґермантська сторона» — третя частина семитомника «У пошуках утраченого часу», белетризованої автобіографії Пруста про становлення молодого письменника в буржуазній Франції. Третя частина — своєрідний екватор циклу — має більш гостросоціальний характер: тут критикується етикет та рольові моделі старорежимних буржуа, з якими знайомиться безіменний оповідач Пруста.
«З країни рижу та опію» — Софія Яблонська
Видавництво: «Віхола»
Сьогодні Софію Яблонську дедалі частіше називають тревел-блогеркою, хоч і жила вона в XX столітті, задовго до появи Youtube та блогінгу. Поїхавши з Галичини у Париж, де Яблонська намагалася розпочати кар’єру актриси, вона перекваліфікувалася на авторку травелогів і документалістку, відвідавши Марокко, Єгипет, Австралію, Нову Зеландію, Китай, Цейлон, Камбоджу, Лаос, Сіам, Малайський архіпелаг, Яву та Балі, США та Канаду.
«З країни рижу та опію» присвячений Китаю 1930-х. У компактні (трохи більше 200 сторінок) дорожні нотатки увійшли розповіді про опіумні війни, ловлю піратів, химерні гастрономічні звички азійців і магічне мислення китайців, які, побачивши камеру галичанки, вірили, що «погляд магічного апарату в силі нагнати на них хворобу, а то й смерть». Дорожній роман Яблонської ширший за травелог. Це також і щоденник інакшості: закодовані в нього роздуми про гендер, статеві рольові моделі, «європейськість» та «азійскість» — усе те, що робить людей чужими один одному.
«Упіймати кролика» — Лана Басташич
Видавництво: «Книголав»
Сара відмовилася від рідної мови, як «хтось відмовляється від жорстокого чоловіка», не була на похороні батька, розірвала стосунки з матір’ю, подолавши майже три тисячі кілометрів до Дубліну, аби забути про своє боснійське минуле. Майже анонімне, позбавлене біографічності життя в Ірландії перериває дзвінок Лейли, шкільної подруги, яка просить Сару приїхати в Боснію, аби допомогти знайти її зниклого безвісти брата Арміна.
Зважаючи на походження авторки, логічно припустити, що «Упіймати кролика» — меморативний роман-повернення про жахіття балканських війн. Певною мірою, так і є, однак роман Басташич ніколи не говорить про 1990-ті прямо, замість цього перетворює текст на метафоричну роуд-сторі, змішану з магічним реалізмом. Подорожуючи Боснією, Сара помічає, як ландшафти за вікном поглинає чорний смог, що вона не бачить дороги. Країна перетворюється на кролячу нору, де сни мішаються з реальністю, а згаданий кролик невипадково відсилає до «Аліси в Країні Чудес».
«Дівчина, що любила Тома Ґордона» — Стівен Кінг
Видавництво: «КСД»
Роман так само присвячений бейсболу, як і традиційному для Кінга набору тем — насильство, темні води людської психіки та провідна для письменника думка про те, що люди інколи страшніші за чудовиськ.
Вирушивши в похід з матір'ю та старшим братом, дев’ятирічна Тріш Макфарленд звертає зі стежки всього на кілька хвилин, аби, згідно з традиціями жанру, загубитися. Окрім того, що в неї нічого немає крім сендвіча та упаковки бісквітів, Тріш впевнена, що вижити буде набагато складніше через Звіра, який йде слідом. Аби заспокоїтися, Тріш вмикає портативне радіо, що транслює бейсбольний матч з коментарями її улюбленого гравця Тіма Ґордона. Уся архітектоніка роману побудована на бейсбольному матчі: кожна глава називається інінгом (так називають період матчу, від першого до дев'ятого), а сам текст імітує напругу матчу, який у середині та фіналі зазвичай динамічніший за початок.
«Найвеличніший пивний забіг» — Джон «Чік» Доног’ю, Дж. Т. Моллой
Видавництво: «Видавництво Старого Лева»
1967 рік, нью-йоркський бар. Війна у В’єтнамі триває довше, ніж очікував американський уряд, дедалі більше протестувальників вимагають виведення військ. 26-річний ветеран, колишній морський піхотинець Джон «Чік» Доног’ю замовляє пиво, говорить зі знайомим про загиблих там друзів, поки один із місцевих не пропонує ідею божевільної одіссеї — доставити на американські позиції у В’єтнамі пачку доброго вітчизняного пива.
Єдиним, хто наважився, став Доног’ю. Вирушивши вантажним судном, він побачить Тетський наступ, Битву за Хюе, бомбардування, але доставить хлопцям пачку пива.
