Що не так (або так) із фонтаном на Бессарабській площі в Києві

8 квітня КМДА опублікувала візуалізацію проєкту. За кошти меценатів тут планують встановити лавки, освітлення та прокласти пішохідні маршрути. Центральним елементом має стати «золотий» фонтан, який і спричинив хвилю обурення в соцмережах: люди називали його «естетичною незрілістю» і «Пшонка-стайлом».

Попри те, що йдеться про одну з ключових публічних локацій у центрі Києва, проєкт не проходив відкритого конкурсу. Водночас комунальна корпорація «Київавтодор» уже розпочала процедури закупівлі через систему Prozorro.

Ось що про проєкт думають київські архітектори, урбаністи та дослідники.

— Є такий ефект — Даннінга-Крюгера. Він полягає в тому, що люди з низькою кваліфікацією роблять помилкові висновки та ухвалюють невдалі рішення, але їхня некомпетентність не дозволяє їм це усвідомити. Кияни стикаються з наслідками цього ефекту регулярно.

Перша проблема — відсутність належної комунікації міста з киянами. Нас ставлять перед фактом, рішення прийнято. Наприклад, про ремонт на Бессарабці я дізнався, коли вперся в зачинені двері ринку. Відсутність конкурсів та дискусій свідчить про те, що думка киян владі не важлива. Крім того, проєкт не підписаний архітектором — «відповісти за фонтан» нема кому.

Фонтан передбачає місце затишку та відпочинку. Створити його на маленькому клаптику між багатосмугових автошляхів — дивно. Архітектура недолуго імітує розкіш Версалю в той час, коли ми закриваємо збори на тачки для фронту. Місто має розвиватися під час війни і створювати громадські простори відповідно умовам часу. Давайте робити те, що через десятки років відображатиме сьогодення зрозумілою мовою.

І наостанок: у випадку із цим проєктом ми немовби стикнулися з Радянським Союзом. У всьому цивілізованому світі функціонал держави зводиться до політики, правосуддя й оборони. А архітектурою мають займатися архітектори та бізнеси, і тільки тоді ми будемо жити в якісному місті.

— Обговорюваний проєкт тягне за собою зміни — і це плюс. Тим паче, що приватна компанія Farmak виділяє власні кошти на благо міста. Проєкт передбачає наземні переходи. А за них точиться боротьба, як ми це вже бачили на прикладі метро «Університет», де з 2019 року не можуть облаштувати обіцяний перехід.

Те, що в центрі безбарʼєрного простору розташований підземний перехід — дуже іронічно, але, припускаю, це евакуаційний вихід із ТЦ «Метроград», і просто так його прибрати не можна. Щоб сказати напевно, потрібно бачити проєктну документацію.

Загалом, фонтан — це завжди плюс. Він допомагає зменшувати температуру повітря влітку та покращує мікроклімат. Сам фонтан певно задумувався як активатор простору. Проте на бульварі некомфортно гуляти не лише тому, що там бракує функцій, а передовсім тому, що шумно. На шум впливає швидкість руху авто, а на бульварі можна летіти хоч сотню, якщо проскочиш на всі зелені світлофори.

Питання радше до його вигляду: чому вдалися до псевдокласицизму чи псевдоісторизму, а не до чогось сучасного? Ось, прочитала чудовий актуальний коментар про те, що «архітектора повинна бути чесною по відношенню до свого часу, а не прикидатися історією».

— Площу вирізняють архітектурним акцентом, яким у цьому випадку є фонтан. Проблема саме цього фонтана така, що він не є центром площі. Він не акцентує, радше виступає архітектурним «дисонансом».

Окрім того, помітно, що рендери-візуалізації не пропрацьовані. На тлі фонтана — якась інша, зовсім стороння для цих місць архітектура. Тут або здешевили роботи і згенерували зображення через ШІ, або ж нас узагалі готують до заміщення історичної архітектури новою.

З позитивного я би відзначив наземний перехід, облаштований по обидва боки бульвару Шевченка. Але наскільки ця картинка відповідатиме дійсності — питання риторичне. Минулого року міська влада вже презентувала проєкт містопланувальних змін тут. Однак їх немає.

— Це порушення статті 6 Закону України «Про архітектурну діяльність». Проєкти об'єктів архітектури, які суттєво впливають на розвиток і формування забудови міста, а також об'єктів, які розміщуються в зоні охорони пам'яток історії та культури, можуть розроблятися виключно на конкурсній основі. Конкурсу не було.

Але хто буде дотримуватися закону, якщо за його недотримання не передбачено покарання?

— Поліпшення доступності, нові маршрути, озеленення, зручні простори — це, безумовно, добре. Але фонтан як «символічний центр» виглядає надто обережним рішенням для цієї локації.

Це місце могло би стати простором для пам’ятника — не випадкового, а такого, що працює з пам’яттю і тяглістю, формує сенси, а не просто заповнює простір. Наприклад, Василю Стусу — поетові, чия присутність у Києві досі не має належного втілення у міському середовищі. Або Казимиру Малевичу — постаті світового масштабу, пов’язаній з Україною значно глибше, ніж це зазвичай артикулюється.

І ключове: питання не в тому, «фонтан чи Стус або Малевич». Проблема в тому, що місто не запропонувало дискусії і не провело конкурсу. А отже — не дало можливості з’явитися іншим рішенням.

— Пам’ятаю, що раніше з’являлося чимало концепцій переосмислення цього простору, однак жодна з них так і не привела до консенсусу. У цьому плані поява нового об’єкта виглядає як спроба «перезаписати» травматичну пам’ять місця. Можливо, цей простір варто було б на певний час залишити відкритим до осмислення, не нав’язуючи нових ідей.

Сам образ запропонованого фонтана — пишного, акцентного — працює як пам’ятник — він домінує над простором. Натомість сучасні фонтани «працюють» інакше: вони низькі, інтегровані в площину, не домінують над простором і радше апелюють до горизонтальних, демократичних взаємодій.

Попри заяви про створення комфортного публічного простору, навіть на візуалізаціях видно, що через масштаб фонтана лавки відтиснуті до проїзної частини. Тут бракує зеленого буфера — важливого для такої автомобілецентричної ділянки. Якщо аргументом на користь фонтана є перегрів простору влітку, то іншим рішенням буде зменшити площі асфальту й висадити якомога більше дерев.

Окрім цього, фонтан — це ресурсомісткий об’єкт: і будівництво, й подальше утримання потребують значних витрат. У Києві вже є чимало непрацюючих фонтанів. Навіть добре інтегрований фонтан на майдані Незалежності функціонує рідко. У нинішніх умовах — з обстрілами та перебоями електропостачання — поява ще одного видається не символом оновлення, а сумнівним рішенням.