9 вистав лютого у Києві
Постановки, які завірусилися у ТікТок, та яскраві інтерпретації творів українських класиків. Ми зібрали для вас добірку вистав лютого, які вартують вашої уваги.
“Тіні забутих предків”
Жанр: драма
Режисер: Іван Уривський
“Тіні забутих предків” – перша режисерська робота Івана Уривського. Цю виставу він поставив, будучи студентом 5, в Одеському українському академічному музично-драматичному театрі ім. В. Василька. 18 лютого одеська трупа завітає з цією постановкою до Києва.
Перформанс створений за всіма відомою однойменною повістю Михайла Коцюбинського. У центрі – кохання історія кохання Івана і Марічки, у ній поєдналась любов і ворожнеча.
Уривському вдалося зробити виставу не схожою фільм Параджанова. На сцені класична історія стає в першу чергу музичною та пластичною. Дію супроводжує оркестр, актори час від часу співають народні пісні і танцюють традиційні танці.
Ця вистава телепорує вас у гори, в якийсь момент ви навіть почуєте звуки Черемошу. Також у постановці чимало метафоричних сцен та образів.
Коли: 12 лютого, 18:00
Де: Національна музична академія, вул. Архітектора Городецького, 1-3/11
“Зілля”
Жанр: драма
Режисер: Олександра Меркулова
Виставу за повістю Ольги Кобилянської "В неділю рано зілля копала" поставили у Молодому театрі. Любовний трикутник, помножений на містичну атмосферу у супроводі українських традицій — режисерка Олександра Меркулова зуміла створити стан напруги серед глядачів впродовж усієї вистави. А художниця Олеся Стрельбіцька створила на сцені масштабну декорацію, осучаснила і стилізували народні костюми, що вражають мінімалізмом і деталями-символами.
Додамо, що фокус спектаклю не стільки на любовно-драматичній конструкції, скільки на жіночій природі та законах Всесвіту, які уособлює веретено. Саме з цим веретеном з'являється стара ворожка Мавра, що символізує тяглість поколінь, мудрість і стійкість. Колись існувало повір'я, що жінка, котра бере веретено в руки святкового дня, потрапляє під владу нечистої сили, тому воно не випадково опинилося на спині Маври.
Де: Молодий театр, вул. Прорізна, 17
Коли: 10, 11, 12 лютого, 18:00
“Украдене щастя”
Жанр: провінційна драма
Режисер: Дмитро Некрасов
“Украдене щастя” — одна із найпопулярніших вистав у репертуарі театру Франка. Одні люблять її за сюжет, інші за режисуру Богомазова. Та цього місяця у глядачів буде можливість порівняти режисерські підходи, адже 18 лютого із цією постановкою завітає театр імені Щепкіна із Сум.
Сумчани не випадково вирішили привезти цю виставу, адже вона стала вірусною у тіктоці. Танці під пісню Олега Скрипки у цьому творі здивували глядачів.
Зазначимо, що це не класичний виклад п’єси Івана Франка. Режисер Дмитро Некрасов, який часто робить сучасні адаптації, її сміливо переробив на свій лад і створив таку собі інсценізацію під 90-ті роки.
Якщо події п’єси Івана Франка відбуваються 1870 року в підгірському селі Незваничі, то режисер вирішив помудрувати, а що, якби автор жив у наші дні, як могли б розвиватися події у межах цього ж сюжету, але в інший час та в іншому місці? Саме тому час подій у виставі перенесено на перетин століть: кінець 1990-х початок 2000-х років, місце дії — одне з містечок Слобожанщини.
Через чужі підступні інтриги та брехню будь-хто і будь-коли може опинитися у глухому куті — чи є з нього вихід і чи можна повернути колись викрадене щастя — відповідь на це запитання спробує кожен знайти після перегляду перформансу.
Коли: 18 лютого, 18:00
Де: театр Франка, площа Івана Франка, 3
“Дякую”
Жанр: ода коханню
Режисер: Андра Каваліаускайте
П’єса має незвичне ім’я жанру — ода коханню. Чому режисерка обрала таке формулювання, стане зрозуміло з перших хвилин акторської гри. Це вистава, у якій ви не побачите ворожості, фальшивості та інших негативних рис. Персонажі показують осмислені стосунки та приймають одне одного з усіма недоліками.
У виставі використовуються тексти Чарлі Маккезі та Вільяма Шекспіра. В основі сценарію стали монологи, які режисерка адаптувала для сцени. П’єса переважно складається з моноактів та діалогів, у яких герої щиро розкривають глядачам своє ставлення до дружби, кохання та почуття відповідальності перед рідними й дорогими людьми: батьками, коханими, і незнайомцями, що стали більше, ніж друзями.
На сцені упродовж спектаклю майже немає декорацій і це підкреслює душевну оголеність персонажів перед публікою. Будьте готові, що актори часто взаємодіють з залом. Тому не дивуйтеся, якщо у вас запитають про рецепти від болю в серці або просто обіймуть. Назва обрана для цієї постановки теж не випадково, адже відчуття вдячності знайоме кожному, тому монологи героїв відгукнуться усім присутнім у залі.
Коли: 9 лютого, 18:00
Де: Театр “Золоті ворота”, вул. Шовковична, 7а
“Мина Мазайло”
Жанр: сатирична комедія
Режисер: Віталій Гавура
Вперше на сцені Театру імені Лесі Українки — найвідоміша комедія Миколи Куліша. В основу твору покладено анекдотичну історію про те, як харківський службовець Мина Мазайло вирішив змінити своє прізвище, бо вважав, що воно йому приносить усі особисті і службові невдачі. Тож замість Мазайло вирішив взяти престижніше — російське Мазєнін. Однак суперечка з цього приводу поступово переходить у сімейну дискусію і виходить на рівень глобальної проблеми.
Родинно-побутову історію майстер ґротеску підняв до рівня загальнонаціонального, ніби передчував, як за сто років, на новому оберті історичної спіралі, вкотре постане питання мови і ідентичності.
Куліш знав, що бʼє у найболючіше місце українців — травму меншовартості. Адже українське суспільство століттями існує в трагічному конфлікті між прагненням до самостійності та спокусою слухняно терпіти колонізаторів.
Коли: 4 лютого, 18:00
Де: Театр Лесі Українки, вул. Богдана Хмельницького, 5
“Тату троянди”
Жанр: трагікомедія
Режисер: Дмитро Богомазов, Андрій Самінін
Класик американської драматургії і автор цієї п’єси Теннессі Вільямс назвав цей твір “драматичним любовним посланням світу”. Художнє рішення до вистави створює Петро Богомазов.
Постановка "Тату троянди" розповідає про Серафіну, яка живе і дихає любов'ю до покійного чоловіка Розаріо, тому зовсім закрилася від світу і людей. Чутки про численні зради коханого розпалюють вогонь ревнощів у серці жінки, тож паростки першого кохання юної доньки Рози принесені в жертву надмірним материнським страхам.
Коли: 1-2 лютого, 18:00
Де: театр Лесі Українки, вул. Богдана Хмельницького, 5
“Отелло”
Жанр: залізне море
Режисерка: Оксана Дмітрієва
У театрі на Лівому березі вирішили поставити знамениту шекспірівську п'єсу. Режисерка Оксана Дмітрієва зазначає, що "Отелло" Шекспіра — про воїна, який повертається після війни, але для нього війна ніколи не закінчується.
Цікавим є те, що для самої Дмітрієвої "Отелло" у Театрі на Лівому березі – третя за рахунком постановка цього твору після показів у Сараєво та на острові Бріоні. Проте, на відміну від Боснії і Герцоговини та Хорватії, війна в Україні продовжується. Може, тому режисерка не радить шукати паралелей між цими спектаклями, бо якщо постановка у театрі SARTR — про те, що вже було, то українська — про наше сьогодення.
Оксана Дмітрієва створила виставу у жанрі "залізного моря", що омиває береги випаленого помежів’я. Якщо у Шекспіра дія відбувається здебільшого на Кіпрі, то у Дмітрієвої — на узбережжі Чорного моря. Тут опинились переможні вояки генерала Отелло. І тут їм доведеться повертатись до мирного життя.
"Залізне море" Оксани Дмітрієвої — це вистава про військовослужбовців та їх рідних, для яких війна не закінчилась оголошенням перемоги. "Отелло" режисерки — про те, що "після війни" може ніколи і не настати. І про героїв, що залишаються сам на сам зі своїми бідами — про такі "далекі і близькі" досвіди війни кожного і кожної.
Коли: 7, 23 лютого
Де: театр на Лівому березі Дніпра, Броварський проспект, 25
“Київська перепічка”
Жанр: чорна комедія по-київськи
Драматургиня: Наталка Ворожбит
До свого дня народження Ірма Вітовська запрошує шанувальників на моновиставу. Цю постановку актриса створила разом із драматургинею Наталкою Ворожбит на основі діалогів, спогадів і фантазій. Вони надиктовували на диктофон свої думки, а далі те складали у сценарій.
Частково на створення цієї вистави Ірму надихнули останні мирні дні перед повномасштабним вторгненням, її день народження, який збігається із датою створення Радянського Союзу та смак київської перепічки. Сама Ірма каже, що у цій постановці буде дуже багато абсурду, тому що це не лише її історія, а метафори, споглядання, гумор, асоціації, на основі яких виникають образи, відгукнуться кожному.
Для шанувальників Ірми Вітовської у цій виставі чекає ще один сюрприз. У цій моновиставі буде присутній її колега Олексій Гнатковський, який полюбився глядачам після фільму “Довбуш”. Втім, як саме він буде взаємодіяти із публікою і яку роль гратиме — залишається таємницею.
Коли: 1 лютого, 18:00
Де: театр “Особистості”, вул. Січових Стрільців, 1-5, Центральний Будинок Художника
“Сойка”
Режисер: Слава Жила
Новелу Івана Франка “Сойчине крило” ви неодноразово бачили у репертуарах театрів, тож режисер Слава Жила вирішив створити постановку, яка значно відрізнятиметься від хрестоматійного шкільного твору. Здивувати обіцяють глядачів як режисурою, так і сценографією, адже сцену оформлять у стилістиці японської художниці Яйої Кусами.
За сюжетом двоє франкенштейнів, бідолашних створінь зі своїми святощами й прикрощами, збираються за п’ять хвилин до весни, щоби переповісти нам історію своїх непростих стосунків і поневірянь у пошуках одне одного. Це сценічна оповідь про любов, що немає меж, яку неможливо вкрасти й про яку необхідно дізнатися кожному глядачу — зауважує режисер.
Коли: 26 лютого, 18:00
Де: театр "Актор", вулиця Велика Житомирська, 40
Фото: slavazhyla, театр Лесі Українки, театр на Лівому березі, театр Франка, Ірма Вітовська.
