Японське бачення кафкіанських тем, чотири щоденники, що написані в тіні ядерної війни, шедевр прози американського півдня та квір-нуар про фільми Фелліні та Пазоліні — БЖ зібрав книжкові новинки місяця.
«Срібна книга» — Олівія Ленґ
Видавництво: «Грушка»
Квір-одіссея залаштунками кіноіндустрії. Молодий англійський художник Ніколас залишає Лондон 70-х та їде у Венецію, де зустрічає харизматичного сценографа Даніло Донаті, який працює над «Казановою» Федеріко Фелліні та, пізніше, над «Сало» П’єра Пазоліні.
В «Срібній книзі» Ленґ вибудовує сюжет навколо ідеї реальності життя та штучності кінематографа, протиставлення світу, створеного природою, та світу, створеного сценографами й художниками оточення. У підсумку в неї виходить гібрид сповідальної прози та нуарного трилера про інтимні стосунки двох чоловіків, які занадто довго конструювали міфологеми кіно і, здається, з труднощами розрізняють реальне і вигадане життя.
«Золотий записник» — Доріс Лессінґ
Видавництво: «Комубук»
У цьому магістральному для творчості Нобелівської лауреатки тексті вона одночасно вибудовує чотири письменницькі дискурси — всі про одну людину, письменницю Анну Вулф, яка переживає творчу кризу під тінню загрози ядерної війни.
Чотири яруси тексту складаються з щоденників Вулф, між якими Лессінґ ганяє читача, як тенісний м’яч: чорний записник присвячений минулому Вулф в Африці, червоний — політичний нотатник, наповнений розчаруванням у комуністичних ідеях, жовтий — сповідальна лабораторія, де письменниця намагається перетворити власні переживання на прозу. Нарешті, блакитний — простір, де фіксується швидкопсувний продукт: пам’ять про круговерть дня.
«Сузір'я Пса» — Пітер Геллер
Видавництво: Vivat
У серпні «Сузір'я Пса» вийде на великих екранах в режисурі Рідлі Скотта, а поки що є місяць, щоб ознайомитися з першоджерелом. На перший погляд, усе в дебютному романі Геллера видає не зовсім благородну постапокаліптику: невідомий штам грипу викошує людство, хто залишився — не гребують мародерством, а всесвітом блукає лише кілька джентльменів, серед яких Гіґ — пілот, що намагається якомога менше бути на землі грішній, і якомога частіше перебувати в небі.
Річ у тому, що в «Сузір'ї Пса» справді є всі закам’янілі тропи жанру, проте в Геллера виходить дещо більше — оспівана, вистраждана, і від того чесна книжка про самотність і мікроскопічність людських доль на тлі небосхилу.
«Серце — самотній мисливець» — Карсон Маккалерс
Видавництво: «Ще одну сторінку»
Маккалерс називають однією з найвидатніших представниць гритліту — так літературознавці називають письменників американського півдня, на кшталт Вільяма Фолкнера, Кормака Маккарті чи Гаррі Крюза, які описують собаче життя бідних верств населення, расову сегрегацію та самотність посеред пустищ і напіврозбитих автострад.
«Серце — самотній мисливець» — миттєва класика американського золотого фонду, яку Маккалерс написала лише в 23 роки, — саме про це: вона розповідає про життя чотирьох героїв, які занадто довго тримали тягар всередині, але всі як один вирішили сповідатися німому Джону Сінґеру. Адже деякі історії має бути вимовлено, але не має бути передано далі.
«Жінка в пісках» — Кобо Абе
Видавництво: «Основи»
Джюмпей, шкільний учитель і ентомолог-аматор, вирушає у приморське село, щоб знайти ще невідомий науці вид жука. Пошуки заводять його у таємничий будинок у пісках, у якому Джюмпей сам перетворюється на комаху в скляній банці: герой не може його покинути, будинок підкоряється незрозумілій логіці, а єдина його мешканка — загадкова жінка, виведена в назву роману.
Абе часто називають японським Кафкою, який так само досліджує екзистенційні пароксизми, абсурд буття та закладену в політичні системи несвободу й невидиму руку влади, що керує людиною, мов шаховою фігурою.
