Instagram дня: Люди Подолу та їхні історії

Цікаві люди живуть насправді поруч із нами. Для того, щоб в цьому переконатися, потрібно просто зайти на сторінку «Люди Подолу». Там кияни діляться історіями з життя і розповідають, як і коли почали жити в цьому районі.

Читайте також: Дизайнерка Banda створила в Instagram сторінку, присвячену киянам та їхнім сумкам

Автор ідеї – підприємець і співорганізатор «Подільської барахолки» Костянтин Паламар. Він живе в Подільському районі три роки. Костянтин робить проєкт разом з фотографом Романом Мельником, теж подолянином.
Посмотреть эту публикацию в Instagram

Якби мені раніше хтось сказав, що я з села переїду в Київ, то я б в житті не повірила. За своє життя я пропрацювала 20 років дояркою на фермі, хоча у мене є професійна торгова освіта. Коли село розпалося я приїхала в Київ і я вам скажу точно – він мене не одразу прийняв. Перші п’ять років було дуже важко. Потім, коли діти підросли і отримали освіту я почала працювати в торгівлі. Зараз, я вже давненько пенсіонерка, але на цю пенсію не проживеш, тому треба працювати. А, взагалі, я вам скажу – Києвом я задоволена, зараз я уже майже киянка. Я вже повністю сюди переїхала і рахую себе киянкою. Поділ мені подобається тим, що тут у нас дуже-дуже душевні люди. У нас є торгові точки і на Печерську. Я пробувала там працювати. Печерськ – це не те, а Поділ – це наше серце, це наша душа. Це золоті, щедрі, працьовиті люди і взагалі, я вам скажу – Поділ це сонце Києва. Я люблю Київ. Олена, найдобріший продавець на Оболонській #humansofpodil #людиподолу #поділ #подол #подоляне

Публикация от Люди Подолу (@humansofpodil)

«Ми на Подолі з друзями намагаємося розвивати добросусідство. В рамках цього проводимо »Подільську барахолку«, робимо суботники, доглядаємо по можливості за деревами. Я колекціоную різні предмети радянського часу, звідси у мене підвищений інтерес до історії », – розповів він БЖ.
Костянтин говорить, що за допомогою проєкту хоче познайомити людей, щоб вони дізнавались про цікавих особистостей, які живуть поруч.

«Треба менше боятися один одного,»плавити кригу« і говорити. Дуже класно йти по вулиці і через одного зустрічати знайомого. Це і покращує настрій, і дозволяє самоорганізовуватися. Плюс дуже не вистачає повсякденної мікроісторії. Цікаво дізнатися у людей, як вони жили на тих вулицях, де я зараз, 10-50 років тому».

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Давид (1/2) Моя история начинается с Бельгии. Я там родился в 1980. То есть мне 39 лет. Мой папа из Сицилии, а мама из Северной Италии. 18 лет я прожил в Брюсселе, потом Америка, Италия, университет в Англии, старт карьеры в Милане..После 4 лет работы я понял, что хочу экспериментировать и двигаться дальше. Европейская комиссия искала новых кандидатов для работы по внешним связям. Так я и оказался в Киеве в 2007 году. В городе, про который я почти ничего не знал. Помню шок мамы - она думала, что меня отправляют в страну третьего мира. Но когда я приехал и открыл для себе Киев, я понял, что это не так. Город оказался относительно развитым. С другой стороны, в нем был милый олдскул, которого не найдешь в других странах. Часто говорят, что итальянцы и украинцы похожи. Это правда, но есть и различия. «Соседи, доброе утро! Как дела?» - а в ответ молчание. Вот это поражало меня больше всего. Я был какой-то странной сущностью, которая проникла в их среду. Постепенно я стал больше знакомиться, общаться с местными, интересоваться страной. У меня был контракт на три года, под конец я нашел способ продлить его еще на два, а потом еще на два и еще два. В общем, я здесь уже 13 лет. Я научился любить эту страну. Иногда, правда, я ее ненавижу. Со мной столько всего здесь произошло…я жил в любви, жил в ненависти, в одиночестве и в дружбе. Заводил много друзей, терял их. Это такая типично экспатовская тема: сначала ты заводишь друзей, у вас отличные отношения, а через 3 года у кого-то заканчивается контракт и он уезжает. Ты уже в момент знакомства держишь в голове пункт - «кому-то из нас придется уехать». ⠀ ⠀ ⠀ Давид, старший партнер в консалтинговом агентстве ⠀ #humansofpodil #людиподолу #поділ #подол #подоляне

Публикация от Люди Подолу (@humansofpodil)

Раніше ми писали про схожий проєкт "Жителі Києва" фотографа Христини Кулаковської. Вона знімає киян на плівковий фотоапарат «Київ 88» і записує їхні історії.

Фото: humansofpodil

Сподобалась стаття? Постав реакцію!
Увійдіть, щоб залишити реакцію!
Опубліковано: 23 вересня 2020