Мій перший рейв: як піти на вечірку і не облажатися

Якщо ви досі не були на жодному рейві, а слова «Київ — новий Берлін» вам ні про що не говорять, розповідаємо, як почати тусуватися і зробити все правильно.

Ми поговорили з Романом Парамоновим, який відвідав 16 рейвів — від «Схеми», Rhythm Buro і Plivka до LOW party і фестивалю Strichka. Роману 20 років, він студент Києво-Могилянської академії, пише курсову з соціології на тему «Соціальні витоки рейв-культури».

Роман розповів, як правильно підготуватися до тусовки, що вдягати, як танцювати, яку музику слухати. А також про внутрішню свободу і звільнення від рутини, які дарує танцпол.

Читайте також:

Історії про клубну культуру

На свій перший рейв я потрапив зовсім випадково, в 16 років. Ми святкували день народження друга, а в той же вечір проходила одна з перших «Схем». Хтось із нашої компанії запропонував подивитися, що там відбувається, і ми поїхали. Мої друзі були старше за мене і вже бували на рейвах, я ж поїхав через цікавість. Тоді я навіть не підозрював, що це стане початком мого великого «рейв-тріпу».

Виглядав я точно не як людина, яка знає, куди йде. На мені була чорна сорочка в білу цятку, чорний у смужку кардиган, який застібався на один ґудзик і закінчувався на ремені моїх темних джинсів, на ногах у мене були Nike AirMax.

Тоді музика без слів була для мене чимось незрозумілим. Я не відчував динаміки розвитку треків, не розумів сюжет. На своїй першій тусовці я танцював якусь «ча-ча-ча» і взагалі не розумів, як рухатися під цю музику. Я дивився на все це з думкою: «Ну і що тут особливого?», а через дві години мені й узагалі стало нудно і я почав просто тинятися туди-сюди. Це була якась лажа. Всього через місяць я подумав, що в цьому все-таки щось є, вирішив спробувати ще раз — і мені зайшло. З тих пір майже не пропускаю тусовки.

Є речі, про які завжди потрібно думати заздалегідь. Насамперед подивіться на лайн-ап заходу, щоб ви змогли відповісти на каверзні питання під час фейс-контролю. Вас можуть запитати, наприклад, хто сьогодні грає або про те, як ви дізналися, що тут проходить вечірка. Як правило, воду і їжу проносити не можна, тому краще не заморочуватися, а подивитися заздалегідь, де найближчий продуктовий, в якому ви зможете підкріпитися під час тусовки.

Найважливіше, що потрібно взяти на рейв — це довбані сонцезахисні окуляри, тому що інакше очі починають боліти через світлові спецефекти. Також подумайте про те, куди подіти телефон, ключі від квартири та гроші, щоб все це не заважало вам танцювати. Ідеальне рішення — бананка на поясі замість ременя. Замість гаманця краще взяти певну кількість готівки і банківську карту, щоб не обтяжувати бананку. Зазвичай я беру з собою 300 грн і одну картку.

Також подумайте, з ким підете. Я ніколи не бачив людей, які приходять на тусовку на самоті. Під час танців люди все одно розсіюються і розчиняються в музиці, знаходячи свій ритм. Компанія потрібна для того, щоб почати разом, знайти один одного після, повернутися разом у реальний світ і поїхати додому.

Головне прийти з правильним настроєм. Прийти й обдовбатися — це не варіант, у цьому немає ніякого сенсу, тому що ти нічого не запам'ятаєш. Весь кайф тверезого рейву в тому, що ти пам'ятаєш всі відчуття. Для того, щоб не облажатися — потрібно звільнитися від реальності, яка тут і зараз.

Колись я одягав на тусовки тільки чорні речі, але з часом зрозумів, що хочеться і чогось цікавішого і яскравішого, ну а кросівки завжди були моїм хобі. На тусовки я ходжу в кросівках з повітряною підошвою, господи, благослови Філа Найта [співзасновник бренду Nike — БЖ].

На рейвах немає ніякого дрес-коду. По суті, навколо панує майже цілковита темрява, і ти бачиш тільки силуети людей, які танцюють. При виборі одягу в першу чергу потрібно думати про зручність.

Якщо футболка, то така, щоб не прилипала до тіла і її не довелося вичавлювати від поту як ганчірку. Якщо штани або шорти, то такі, щоб не сковували в русі. Кросівки можуть бути на повітряній підошві, але головне, щоб у взутті було комфортно після тривалої ходьби і тривалих танців.

Останнім часом в тренд увійшли вінтажні речі дев'яностих, люди намагаються відтворити атмосферу підпільних рейвів тих років, тому багато хто одягається «по-олдскульному». В основному, вінтажні та раритетні речі купуються на секондах, хоча іноді їх можна знайти і серед популярного мас-маркету.

Комфорт дуже важливий, завдяки йому ти віддаляєшся від реального світу і занурюєшся в музику і рух. Для мене вийти на перекур під час тусовки — це як ненадовго повернутися в реальність.

Рейв — це історія про індивідуальність. Ти не повинен наслідувати приклад когось. Потрібно знайти свої рухи, закрити очі і віддатися танцю — тіло зробить все за тебе. Повернеш один із пальців в інший бік або повернеш стопу по-іншому, і вже будеш відрізнятися від інших.

На одному з рейвів я танцював 8 годин підряд і жодного разу не вийшов на вулицю. Ще на одній з тусовок я танцював із заплющеними очима під сценою, а через якийсь час опинився в самому кінці залу. Ти переміщаєшся, люди труться один об одного. Навіть можеш когось випадково зачепити, але тобі все одно нічого не скажуть.

Кожен відчуває і чує музику по-різному. Останнім часом діджеї додають в звукові доріжки тілесну перкусію. Тобто серед синтетичних звуків з'являються живі хлопки, клацання і тріск — це дозволяє ще більше зануритися в атмосферу і нагадує про те, що реальний світ все ще існує. Музика — це своєрідний наркотик. Якщо ти знайдеш свій ритм, то, як серфер, потрапиш у хвилю і почнеш офігенно «ковзати».

У всі часи на рейвах грала різна техно-музика. Раніше вона була менш технологічна, сьогодні ж у діджеїв більше крутого сучасного обладнання та програм для створення звукових доріжок, а треки стають різноманітнішими.

З діджеїв мені найбільше подобається Inga Mauer, Max Cooper, Yana Woodstock, Lil Louis, AUX 88 і Amelie Lens — всі вони представники техно-музики. У пошуку потрібної музики допоможе Apple Music або Soundcloud. У першому є добірки техно, які оновлюються щотижня, а в другому за запитом techno або rave можна знайти крутих молодих діджеїв або кайфові мікси відомих виконавців.

Рейв — це музика без слів, яка «співає» про звільнення. Звільнений ти від усього, що тебе гнітить: від проблем, нерівностей і дискримінації. Тебе не ділять на білий, чорний, зелений або червоний, тому що всім абсолютно все одно, хто ти такий. Ти приходиш і стаєш частиною племені, де діджей — це шаман.

Кожен танцює по-своєму, ніякого загального стилю не існує. Головне віддатися музиці, решту тіло саме підкаже.

Усередині рейву всі люди — одна велика компанія. Немає ніякої агресії, тому що всі прийшли відпочивати від реального світу, рутини та метушні. Це ком'юніті, в якому всі заочно знають один одного. Ти можеш підійти до будь-якої людини й попросити води — на тусовці всі завжди діляться один з одним.

Тут легко можна зустріти народного депутата. Нещодавно я побачив на рейві свого викладача, який буквально днями читав мені лекції та семінари, а сьогодні ми з ним — на одному танцполі.

Пам'ятаю, як одна дівчина роздяглася до трусів, залізла на якийсь парапет і просто «денсила». Ще був один чувак, якого ми прозвали «руки-пропелери», він дуже сильно розмахував руками, але це було настільки круто, що я навіть не знаю, як це повторити.

На рейві є люди, які стимулюють себе за допомогою різних речовин. Я ж вважаю, що музики і без наркотиків вистачає для того, щоб потрапити в екстаз. Потрібно йти з правильним настроєм і розумінням того, що ти хочеш отримати від тусовки. Це приходить з досвідом.

Після рейву дорогою додому я завжди продовжую слухати музику в навушниках поки не зімкну очі в ліжку. Це допомагає уникнути зайвого шуму в голові. Після рейву завжди прокидаєшся свіжим і оновленим. Часто буває невелика кріпатура, зате починаєш день з максимально ясною головою.

Рейв-культура для України стала справжнім відкриттям. Після всіх кривавих подій революції та початку війни люди захотіли хоча б на час забутися, абстрагуватися від болю і гноблення.

Кожен з нас по життю в постійній рутині: навчання, робота, стреси і проблеми, через що відбувається ментальне вигоряння. Коли ж ти потрапляєш на рейв — вся накопичена втома виходить з тебе в танці. Для мене це можливість звільнитися. Хтось знаходить це в спортзалі або на пробіжці, я знайшов це на танцполі.

У Берліні рейви давно перекочували в клуби, ми ж продовжуємо тусити в ангарах, на заводах і під мостами.

Rhythm Buro — це вечірки, які проходять у засекречених місцях, організатори тримають інтригу до останнього і надсилають місце тусовки в день заходу. Зазвичай грають і зарубіжні, і наші діджеї. Одна з кращих тусовок у країні.

Схема — найпопулярніший київський рейв. Обов'язково варто потрапити, тому що там завжди повний відрив.

Оsnova — грають хороші вітчизняні діджеї, туси проходять у різних локаціях і вхід дешевше, ніж на інші заходи.

Closer — найбільш естетичні тусовки, але туди дуже важко потрапити, якщо тобі не виповнилося 21, мені ж якимось дивом вдавалося проходити і навіть побувати на фестивалі Strichka. Зазвичай там багато іноземців серед гостей, грає легке техно або хаус-музика.

Фото: Юлій Кудланик. Дякуємо Closer за сприяння у зйомці