Як у Києві працює ательє, де шиють унікальні джинси у стилі 80-90-х
Вишукує джинси тридцятирічної давнини та обирає найбільші розміри — так працює Аліна Маркова, українська дизайнерка з Києва. Її апсайклінг ательє спеціалізується на пошитті джинсів із вінтажної основи.
Створенню цьому українському бренду передувало надмірне споживання речей і дефіцит якісної продукції на ринку.
Історія створення бренду
Аліна Маркова — засновниця бренду Reviclo. Джинси обожнювала зі школи та не боялася їх “вдосконалювати”: вишивати узори, відбілювати хлором чи власноруч створювати потертості. Своє захоплення продовжила розвивати і у студентські часи, коли вступила до Київського національного університету технологій та дизайну.
“Я втомилась шукати свої ідеальні джинси. Мені подобались кольори та якість саме вінтажних джинсів. На секонд-хендах я знаходила чоловічі джинси великих розмірів і адаптовувала їх під себе.
Друзі відмічали, що їм теж вони подобались. На той час я навчалась на дизайнера одягу, і темою магістерської роботи, яку мала опрацьовувати аж півтора роки, була “Апсайклінг 80-х кінця 90-х на базі вінтажного деніму”, — згадує Аліна Маркова.
Так тема магістерського проєкту з часом стала її справою життя та бізнесом, а вінтажний денім минулого століття — основою колекцій.
“Знайшовши підрядників, маленьке ательє, що було в мене у дворі, я створювала колекцію на диплом і за символічні кошти шила джинси моїм друзям. Створила сторінку в Instagram, знімала на камеру мобільного моїх клієнтів. Подруга фотограф на свою камеру знімала мене в створених джинсах. Якось я їй бартером дала джинси, а ті джинси помітила блогер Маргарита Мурадова. Вона замовила одразу три пари та відзняла відеоогляд з джинсами, де розповіла про мій продукт”, — згадує Аліна Маркова.
Після цього роботи Аліни помітило ще більше людей. Когось вабила любов до вінтажу, а дехто й собі захотів пошити унікальну пару, якої точно немає ні в кого в гардеробі.
Як створюють унікальні джинси
Процес створення джинсів цього бренду розпочинається з підбору джинсової основи для крою. Для цього можуть використовувати як одну, так і декілька пар джинсів.
Унікальність продукту полягає в тому, що джинси шиють не з нуля, а з вінтажного деніму. До речі, для створення нової пари стиліст підбирає вінтажну джинсову основу на 5-6 розмірів більшу за потрібний розмір людини, щоб потім дизайнер, закрійник і кравець макетно-муляжним способом, а не за лекалами, створили своєрідний новий семпл. Під час створення таких джинсів враховують не лише особливості фігури, а й тип та характер особистості. Таким чином клієнт отримує єдину у своєму роді річ, в якій втілено його індивідуальний код стилю.
“Мені цікаво працювати з раніше створеним продуктом, саме в ньому можна задіяти на максимум свою креативність. Адже коли ми маємо джинси великого розміру, можемо макетно-муляжним методом (метод наколки) створити потрібний силует, задіяти ще іншу пару джинсів для потрібного ефекту оверсайз.
А ще є такий момент, коли джинси задають свої рамки, для яких потрібні креативні рішення та корективи. Наприклад, коли недостатньо обʼєму, є дефекти крою, плями, які потрібно вирізати чи зробити механічні потертості щоб замаскувати — тут я задаю поверхневий дизайн. Мені цікаво працювати з чимось не ідеальним, знаходити рішення і давати нове життя речам, народженим ще в минулому столітті”.
Чому денім 80-90х років
Демін 80-90 років для своїх виробів Аліна обирає не просто так. Каже: тканина того періоду вирізняється особливою якістю, чого важко відшукати серед сучасних виробників.
“Вінтажні джинси мають якість, яка заслуговує уваги та слугуватиме довгі роки своєму власнику. Адже денім декади 90-х початку нульових, який я беру за основу крою — це денім 12-16 унцій з бавовни без яких-небудь домішок.
У вінтажних джинсах минулого століття ще було класичне варіння стоунвош, зістарення джинсів за допомогою виварювання зшитого виробу в барабанах з камнями та потертостями вручну.
Щільний та важкий денім зараз також виготовляють, але в основному в таких країнах як Японія чи Італія. Його вартість висока, це люкс сегмент, дуже рідко зустрічається у преміум сегменті”, – каже Аліна.
Інколи знайти потрібний денім для Аліни – ще той виклик. Засновниця бренду розповідає, що з кожним днем все складніше шукати сировину для своїх виробів. Вкрай рідко вона робить винятки і задіює сучасні джинси, якщо вони відповідають критеріям вінтажних.
“В мене за сім років роботи є свої звʼязки постачальників. Хоча це дуже гучно звучить, насправді це хлопці, що шукають вінтажні джинси Levi’s, Lee, Wrangler, CK, Edvin і т.д. на секондах та онлайн платформах. Я перекуповую в них джинси, кожну пару оглядаю особисто. Ще є людина, яка в минулому була фарсовщиком, він мені раз на місяць привозить 10-20 пар джинсів”, – каже Аліна.
У Reviclo також відкриті до експериментів з кроями чи довжиною виробу. Якщо у клієнта є свій денім, який відповідає конституції бренду, то його теж можуть взяти в роботу або навіть перешити джинси, якщо вони власнику вже не подобаються, або той в них не влазить. Втім, на такі експерименти погоджуються вкрай рідко.
Виготовлення джинсів — дуже кропітка робота, яка потребує часу. Аліна розповідає, що все залежить від моделі. Класичну вони встигають пошити за 2 примірки. На те, щоб розпороти джинси, потрібно 20-60 хвилин, на примірку з клієнтом йде 20-45 хвилин, крій забирає півтори години, а щоб зібрати штани – 4-5 годин. Складний крій потребує в два рази більше часу.
До пошиття джинсів апсайклінг бренду залучена ціла команда. Над створенням одного виробу задіюють дизайнера, конструктора і кравця. А ще у бренду є обов’язковий критерій для своїх працівників — це освіта та практика не менше 6 років, адже процес роботи вимагає вміти долати чимало труднощів:
“Складність полягає в самій сировині, з якою ми працюємо. Адже у джинсів, що були створені за старими лекалами, коли типові фігури відрізнялись від сучасних, є моменти, які ми не завжди можемо відкоригувати. Наприклад, важко посадити на жіночну фігуру, якщо крій прилеглий, адже більшість сировини – це чоловічі джинси. А ще в роботі при створенні виробу ми не можемо на 100% вгадати, наскільки в процесі носки потягнеться пояс, його часто хочуть зменшити після першої носки, ці корективи ми закладаємо у вартість виробу”.
Також Аліна додає: джинси зі вторинної сировини мають деформовані елементи, які кравчині мають врахувати та виправити. У цьому виробництві завжди мають бути готовими створювати нове та вміти працювати з дефектами крою.
Про свідоме споживання
Шити джинси зі старого деніму — це не лише стильно, а й екологічно. Аліна каже, якщо свідоме споживання зменшить використання сировини хоча б на 20-30% — це буде великим досягненням людства! Мовляв, земні ресурси не безкінечні, тому важливо дбати про них. Reviclo позиціонує себе як вуглецево-нейтральний бренд.
Створення нового виробу із вінтажної сировини — екологічно мудра місія. Даючи друге життя вінтажному деніму, виробники і споживачі допомагають зберігати ресурси нашої планети. Однак і тут є нюанс.
“Далеко не всім речам можна дати нове життя. Те що є в мас-маркетах, не вартує ручної праці та нашої з вами уваги.
І лиш деякі з речей мас маркету можна віддати на ресайклінг, тобто переробку на волокна, з яких можна робити тканину, а вже потім одяг. Нове життя можна давати тільки якісним речам, тому я про якість та свідоме споживання”.
Про мрії і цілі
Джинси апсайклінг бренду вже полюбили знаменитості. Однак для Аліни головна ціль — не піар, а задоволення від того, що їй вдається створювати продукт для клієнтів, який допоможе їм відшукати свій стиль.
“Мрію створити власне високотехнологічне виробництво, де буде 3D сканування та направлення роботи зі створенням одягу з різними типами фігури, адаптація колекцій одягу під тих, хто стане нашими постійними клієнтами. Хотілось би мати можливість надати робочі місця новим кваліфікованим кадрам, які будуть проходити навчання прямо у нас на виробництві.
Знаю, що звучить, як фантастика з фільмів 80-х, але нагадаю, що їх фантастика стала нашою реальністю зараз. Тож немає нічого неможливого. Головне пережити війну, щоб Україна мала не мир, а перемогу та гарантію безпеки”, – каже Аліна.
Фото надані Аліною Марковою
