Виноградники на Щекавиці та у Ботсаду: Історія київського вина, яку відроджують ентузіасти
Чи думали ви колись про Київщину як про винний регіон? З давніми традиціями, цікавим теруаром та великим потенціалом на майбутнє. А про вино Києва? Як воно смакує та чи зможе стати одним з гастрономічних символів міста?
Читайте також: Організатори фестивалю Brave Wine зроблять "перше київське вино": як долучитися до його створення
Виявляється, що історія київського виноробства сягає XII століття. На території сучасної Київщини є 10 надзвичайно цікавих виноробень. А «вино Києва», зроблене з винограду, зібраного у місті, вже скоро має з’явитися у продажу.
Про все це ми поговорили з двома експертами: Сергієм Клімовим, амбасадором українських вин, організатором винних фестивалів, автором книги «Нерозказана історія українського виноробства» та Анною-Євгенією Янченко, експерткою з вин, культурологом, викладачкою міжнародної школи вин WSET та авторкою книги “Вино без правил”.
Про історію виноробства на Київщині, яка сягає XII століття
Анна-Євгенія Янченко розповідає про історію виноробства у місті:
Згадку про виноградники Києва можна знайти ще в Ніконівському літописі XII століття. А деякі археологи припускають, що виноградники тут були ще за часів Княжої доби, хоча розкопки поки це не підтверджують.
Про цей період розповідає і Сергій Клімов: “З писемних джерел відомо, що розквіт київського виноробства почався з приходом на наші землі християнства.
Саме в період з Х-XIII століття монахи розпочали висадку винограду та виробництво місцевих вин, була активна торгівля з Візантією та іншими країнами.
Вино стало частиною літургійного дійства, його вживали ченці та парафіяни. Київські князі також не відмовляли собі в задоволенні насолоджуватись цим напоєм, на їхніх столах регулярно були вина з Візантії та Балканського півострова”.
Анна-Євгенія додає: "Важливим свідоцтвом щодо розвитку київського виноградарства та виноробства є грамота, яку в 1507 році київські виноградарі подали воєводі. Вони скаржаться на те, що ченці хотіли заволодіти їхніми виноградниками Плоским та Клинуватим.
Окрім цього, вже наприкінці того самого XVI століття виноградники та навіть виноробня були на схилах гори Щекавиця, на горі, де Аскольдова могила, а також у передмісті, точніше – у Межигір’ї.
Але зірковий час виноробства для Києва настав ще за сто років. Ви навіть самі можете про це почитати в книзі “Подорож Антіохійського патріарха Макарія”, яку написав його син архидиякон Павло Алеппський. У своїх описах він приділяв багато уваги саме гастрономічним нюансам. Він розповідає, що “Винограду тут багато, з нього роблять густе червоне вино, яке розсилають у всі церкви Козацької країни”. Окрім нього, є інші свідки виноградарства в Києві. Наприклад, мандрівник Михалон Литвин писав про велику кількість винограду.
Інші свідоцтва доводять, що приблизно до середини XIX століття виноградарство та виноробство в столиці квітло та давало плоди. Виноградники були по всіх усюдах, від Лаври й аж до "Печерських липок”.
Наприклад, виноградники росли на Володимирській гірці. Про це згадується в джерелах. Пов’язаних зі встановленням пам'ятника Володимиру Великому в середині ХІХ століття. Але поки що дослідники не знають, які саме сорти винограду там росли.
Спеціалісти з селекції, як ось Вільгельм Крістер, виводили сорти винограду, пристосовані до нашого суворого клімату. Серед них: Grauer Elben, Chasselas rouge, Blauer August, Blauer Trollinger, Gruner Elben, Diamant au Perle, Chasselas blanc, Fruher Leipziger, Rother Agat, Bolceto du Po.
Але згодом все це потроху припинилося. Залишились лише монастирські виноградники.
Річ у тім, що в 1868 році відкрили залізничне сполучення між Причорномор’ям та Києвом. Відтоді набагато простіше та дешевше було привезти виноград та вино з південних областей, ніж намагатись виростити лозу в складних умовах. Так поступово виноградарства та виноробства в місті стало менше.
До речі, це не лише наша історія. Виноробство багатьох мегаполісів було приречено цим новим винаходом цивілізації. Наприклад, навколо Буенос-Айресу так само перестали вирощувати виноград після того, як між столицею Аргентини та виноробною провінцією – Мендосою, проклали рейки. Й зараз, майже через два століття, там виноградники та виноробство намагаються відновити. Вже не через потребу, а заради задоволення. Точно так, як і у нас”.
Сергій Клімов додає, що згодом радянська влада також вплинула на те, що Київщина надовго перестала асоціюватися з виноробством:
“У Києві були виноградники аж до початку 1970-х років, поки не почали будувати житловий масив Виноградар. Насправді якщо проїхатись навколишніми лісами Виноградаря, досі можна побачити багато здичавілих виноградних лоз.
Але на законодавчому рівні офіційно ще з радянських часів в Україні закріплено лише 6 виноробних регіонів: Закарпаття, Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська та Запорізька області.
Проблема – в ліні радянського керівництва, яке не хотіло займатись розвитком цієї справи, адже виноробство у більш прохолодних регіонах потребує більшого догляду, більше робочої сили, має більше ризиків. Навіщо, якщо можна просто вирощувати виноград на півдні? Це стало однією з головних причин зміщення виноробних регіонів України в бік півдня і втрати дуже цікавих теруарів.
Але сьогодні проглядається стала тенденція до відновлення старих виноробних регіонів: Поділля, Галичина, Слобожанщина та інші. І наша область – не виключення”.
Виноробство на Київщини зараз: 10 виноробень та дуже цікавий теруар
Станом на 2023 рік в Київській області вже успішно працюють 10 виноробень.
У семи з них власні виноградники, також розташовані на Київщині: Vino Demidi, Cassia Wine, Біологіст, Narovylo Winery, Вина Григорія Кулініченко, Eagle king, The Village Wine, Олександр Ламаш, Wine Idea, Трипільське Нуво.
Сергій розповідає: «Найбільша з них на сьогодні – Vino Demidi з півдня Київщини. Це моє відкриття 2023 року. Виноробня має найбільші виноградники – 5 гектар, висаджених у 2017 році, та потужність близько 30 тисяч пляшок.
У власника виноробні дуже правильний підхід та філософія щодо розвитку цієї справи. До того ж, це історично потужні місця: колись село Дибинці, на околицях якого розташована виноробня, було головним конкурентом Опішні по гончарству і основним осередком гончарства Наддніпрянщини. Тут в кожній хаті було від одного до трьох гончарів. Поруч – гора Тотоха, один з ”енергетичних стовпів” України, Богуслав. Є також повноцінний готель та ресторан, а виноробня вже наступного року буде готова зустрічати туристів. Впевнений, що ця виноробня в наступні кілька років стане флагманом київського виноробства».
Загалом в Києві зараз висаджують як міжнародні сорти винограду (Шардоне, Піно нуар, Мерло, Грюнер Вельтлінер, Мюлер Тургау та інші), так і гібридні, їх ще називають PIWI (Совіньєр Грі, Мускаріс, Йоханітер, Юпітер, Каберне Кортіс та інші). Вони стійкіші до хвороб та морозів.
Висаджують також і українські місцеві сорти: Цитронний Магарача, Одеський чорний.
Сергій розповідає про труднощі створення вина на Київщині: «В більшості виноробень виноград в перші роки укривний (тобто виноградарі на зиму накривають лозу спеціальним матеріалом). За 3-4 роки дехто перестає вкривати лози. В останні роки їм щастить, адже клімат став м’якшим, зими не такі суворі й морози не сильно пошкоджують бруньки. Проте це завжди лотерея, і бували роки, коли деякі з моїх колег втрачали весь врожай і доводилось чекати кілька років на відновлення лози».
Теруар також різноманітний. Виноградники, які лежать ближче до Дніпра, знаходяться в більш м’якому кліматі, тож швидше достигають. Рельєф змінюється від рівнин до схилів і терас (Лісники, Стайки, Безрадичі, Дибинці), ґрунти варіюються від піщаних до чорноземів.
Суто київський сорт винограду
У Києві є кілька дослідних станцій, які займались дослідженнями та виведенням місцевих сортів.
Сергій розповідає: «Одна з таких станцій знаходиться у Ботанічному саду імені Гришка, там досі збереглися невеликі залишки колись великого виноградника. Мені пощастило поспілкуватись з керівницею цього напрямку.
Вона розповіла, що за час роботи даної дослідної станції вони вивели один сорт, Київський золотистий, який досі підтримують.
Загалом тут росло раніше 180 різних сортів винограду. Проте після розвалу радянського союзу працівників стало менше, і перевагу віддали менш вибагливим рослинам. Ще одна дослідна станція мала поля винограду в районі Межигірської й також займалась виведенням нових сортів. Ці сторінки історії я наразі досліджую для своєї другої книги про українське вино».
Перше «Вино Києва»: яким воно буде
Сергій розповідає, що помічати столичний виноград почав з самого дитинства: біля його під’їзду і досі росте виноградна лоза, для якої хтось з сусідів навіть зробив залізну клітку, по якій вона заплітається:
«Я завжди звертаю увагу на деталі, тому мені вдається підмічати те, що, на перший погляд, не здається чимось особливим. Так сталося і з київськими лозами. Чим більше я досліджував історію українського виноробства під час написання своєї книги «Нерозказана історія українського виноробства», тим більше я помічав, що навколо мене по всьому місту ростуть виноградні лози, які обплітають столичні балкони».
Ще у 2019 році, коли Сергій висадив свій перший виноградник на Поділлі, почав замислюватися над тим, щоби зробити вино з київських лоз.
«З початком повномасштабної війни та переосмисленням життя я зрозумів, що немає більше часу відкладати ці плани на потім. Тому в один з днів я зайшов в кафе “Дублер”, поговорив зі Славою Балбеком та Сашком Боровським, отримав їхню згоду та згоду сусідів будинку на те, щоб зірвати виноград, який заплів практично половину будинку, в якому знаходиться заклад. Далі я написав пост у Фейсбук, орендував автовишку, щоб дістати виноград з верхніх поверхів. 1 жовтня все почалося.
Я мріяв зібрати хоча б 100 кілограмів за допомогою киян, але в результаті нам вдалося зібрати близько 250 кілограмів. Всі, хто приносили виноград, були у захваті від самої ідеї.
На наступний рік вони готові ще активніше включитись в допомогу. Я маю мрію, щоб у киян з’явилося нове свято, яке нас всіх буде об’єднувати щороку. Наприклад, у перший вікенд жовтня або останній вікенд вересня. І, можливо, з часом ми будемо збирати вже не 250 кілограмів, а 2500 кілограмів, або ще більше. І матимемо своє виноробне свято, не гірше, ніж Божоле нуво у французів».
Вино Києва Сергій робить разом з виноробнею Cassia Wine: «Це вино буде по-справжньому, з мінімальним втручанням. Наразі вино ще в процесі бродіння, а його колір вийшов рожевим. Це сепаж 8 різних сортів з київських вулиць.
Вина, які вдасться зробити, я хочу продавати на благодійних аукціонах чи благодійних дегустаціях, а отримані кошти відправляти нашим захисникам та захисницям в ЗСУ. Адже якби не вони, цей проєкт не відбувся би».
