У Києві запускається "Дорослий сад" — проект, в якому дорослі люди займаються творчістю: ліплять і малюють, пишуть і грають.

Ми поговорили з засновницею саду Олександрою Некипеловою та дізналися, навіщо сад потрібен дорослим, чи будуть в ньому годувати манкою і укладати на тиху годину.

Олександра Некипелова, 23 роки, фотограф

Узагалі я фотограф, але останнім часом цікавлюся арт-проектами. Одного разу у мене несподівано почалися панічні атаки. Так народився мій фотопроект "Вдих-видих" про людей з такою ж проблемою, яка була у мене. Тепер не можу зупинитися.

Ідея

Восени ми з моїм хлопцем Максимом були в Берліні. Побачили вивіску "Кераміка" та вирішили зайти, думаючи, що це просто магазин посуду. Але всередині ми побачили людей різного віку, які вмочали пензлика в фарби й малювали щось на керамічних чашках, тарілках, склянках і іграшках.

Мені пояснили, що це ніякий не майстер-клас — ніхто нікого не вчить. Ти просто можеш купити будь-яку чашку або тарілку і розмалювати її як завгодно. Малюєш, що хочеш і скільки хочеш, потім здаєш на обробку і забираєш готовий виріб через кілька днів.

Мені настільки сподобалася ця концепція, що захотілося зробити щось подібне в Києві. Я повернулася і тижнів зо два-три думала про проект. Потім зрозуміла, що мені потрібен "мільйон" доларів і таких грошей у мене немає.

А потім в голову прийшло веселе словосполучення "дорослий сад" — дивно, прикольно, чому б і ні? Так народилася назва.

Як це буде

Перша зустріч "Дорослого саду" відбудеться 4 лютого. Ми орендували приміщення і закупили різні матеріали. Буде великий стіл і багато всього: пластилін, акрилові фарби, пензлики та полотна. Кожен буде робити те, що йому більше подобається — хтось буде малювати, хтось ліпити, а наприкінці учасники забиратимуть свої роботи додому. Люди зможуть знайомитися і спілкуватися у дружній атмосфері. А ще будуть чай, кава, цукерки і печиво. 

Ще плануємо перегляди фільмів, театральні вечори з казками й виїзні походи у цікаві місця.

Збиратися будемо раз на тиждень, постійно змінюючи матеріали для творчості. Вхід коштуватиме 350 грн. За необхідності моя подруга підкаже людям, як краще поводитися з тим або іншим матеріалом. Вона графічний дизайнер, але вміє працювати з чим завгодно.

Навіть не уявляю, про що можуть говорити люди за столом. Мені дуже хочеться, щоб кожен відкрив у собі щось нове. Щоб якомога більше людей знайшли в цьому якусь нову власну свободу.

Приміщення

Приміщення я шукала недовго. Написала пост у Facebook, мені відповіла знайома художниця. Вона знімає невелику студію, в якій художники проводять майстер-класи з живопису. Я прийшла, подивилася і мені сподобалося. Там дійсно небагато місця, осіб на 15 вистачить. А взагалі, ми все ще в пошуку приміщень, тому що хочемо постійно змінювати локації.

Навіщо це потрібно

Київ — величезне місто, де останнім часом стало дуже багато людей. Іноді дивишся на всі ці втомлені обличчя людей у метро і в маршрутках, і навіть незручно стає.

І тут є два варіанти: або злитися і хмуритися разом з людьми, або почати робити щось для того, щоб ці люди стали добрішими.

Це свого роду арт-терапія без прив'язки до психології. Це повне розслаблення, занурення в творчий процес. Можливість поспілкуватися з новими людьми в невимушеній і дружній атмосфері. 

Для кого

Люди, які записалися на перший захід? Наймолодшому — 23, а найстаршому — 50. Найстарший чоловік — мій знайомий, який побачив пост у Facebook і написав мені, що йому недавно виповнилося п'ятдесят і він раптом зрозумів, що у нього творчий застій, тому він прийде.

Мене здивувало, що співвідношення чоловіків і жінок, які записалися — 50 на 50. Я думала, що чоловіків взагалі таке не зацікавить, але помилилася.

Плани

Я мрію, щоб у майбутньому проект став справжнім повноцінним садом для дорослих. Щоб все було як у дитячому садку, тільки трохи по-іншому — з дорослою концепцією. Щоб люди за бажанням могли проводити в ньому цілий день. З манною кашею і тихою годиною. Але тільки без віскі, а то мені сьогодні вже манну кашу з віскі розвести пропонували в коментарях — фантазія у людей працює добре.

Мені дуже допомагає мій хлопець Максим, підтримує мене у всьому. До речі, зовсім не очікувала, але він днями влаштувався працювати вихователем у приватний дитячий садок. Так і живемо. Йому 24 роки, мені 23, і ми просто удвох зійшли з розуму в різні боки.

У нього тепер дитячий садок, а у мене дорослий.

Взагалі, Максим кілька років працював копірайтером у різних агентствах, а тепер звільнився і став вихователем. Каже, що дуже любить дітей.

Закордонний досвід

Перший "дитячий" сад для дорослих, де люди ліплять, малюють, спілкуються і займаються різною творчістю, з'явився кілька років тому в Нью-Йорку і називається Preschool Mastermind. Потім подібні проекти з'явилися в Росії та Казахстані.

Наприклад, у Новосибірську в дитячому садку для дорослих можна провести цілий день, пообідати корисними кашами і навіть поспати в тиху годину.

Основна причина участі людей в подібних ініціативах — бажання відпочити від рутини, поностальгувати або випустити на волю свою "внутрішню" дитину, яка є в кожному з нас.

Фото: Дорослий сад