На Подолі по вулиці Іллінській, 20 знаходиться старовинний двоповерховий житловий будинок. На його першому поверсі розміщуються заклади, на другому — квартири упереміш з майстернями дизайнерів і швачок.
Влітку минулого року там запрацював веганський ресторан КОЛО, який відкрили Катерина Парцевська і один із засновників шоколадного бренду 13beans Андрій Гонтовий.
Ми сходили до них у гості та дізналися з чого все починалося, як утримувати заклад у будівлі 19 століття і чому вони мало не закрилися напередодні Нового року.
На старому місці: магазин 482 Store у маєтку на ЯрвалуЖитловому будинку по вул. Іллінській, 20 близько 150 років — він є пам'яткою архітектури середини 19 століття. Двоповерховий будинок з залізним дахом і дерев'яними перекриттями непогано зберігся до наших днів, з огляду на те, що побудували його в 1850-х роках.
За словами Андрія Гонтового, на першому поверсі цього будинку завжди були магазини, на другому знаходилися житлові приміщення господарів будинку і купців, а в підвалі колись зберігали зерно — класична подільська історія.
У радянські часи другий поверх перетворили на комуналки, а в 90-х приміщення на першому поверсі розділили навпіл великою стіною і почали здавати різним закладам.
Спочатку Андрій і його партнери по крафтовому шоколаду захотіли відкрити магазин 13beans. Але з шоколадом щось пішло не так, тому вирішили розширитися і ввести веганське меню. З останнім допомогла Катя, яка знала купу рецептів, любила готувати й була не проти стати бізнес-партнером.
«Ми відкривали шоколадний магазин, але швидко зрозуміли, що шоколад в обставинах, що склалися, не покриє оренду. Тому ввели кухню, Катя почала готувати, і понеслась!», — каже Андрій.
Спочатку молоді люди відкрили заклад на Межигірській, 3. Вже через два тижні після відкриття в невеликому приміщенні з шістьма столиками була повна посадка, і вони почали видавати їжу з собою. Місце було прохідним, заклад пропрацював чотири тижні, але довелося з'їхати через проблеми з орендодавцем.
Запечатуючи коробки, Катя зайшла на OLX у пошуках нового приміщення на Подолі й випадково натрапила на Іллінську — через три години вона вже оглядала нове приміщення:
«Зайшла, побачила в приміщенні цю центральну арку, потім у внутрішньому дворику побачила цю божевільну красиву магнолію і якихось синіх птахів, що сидять на ній — у мене відключився мозок і відпали всі питання. Я навіть не подумала про те, що це місце зовсім не прохідне».
Коли молодики заїжджали в нове приміщення, всередині панував повний хаос. Раніше приміщення було розділено перегородкою на дві частини — тут був невеликий копіцентр і перукарське крісло. Їм довелося повертати простору історичний вигляд.
«Вікна були повністю закриті, історична цегла була під гіпсокартоном, а оригінальна штукатурка і перекриття — за підвісними стелями», — кажуть молоді люди.
На ремонт було зовсім мало часу, та ще й на початку травня, коли всі будівельники відпочивають. Через це більшість робіт Андрію довелося робити самостійно. Він ламав гіпсокартон і розкривав підвісні стелі, сам збирав барну стійку і вивіску.
«Я розкрив підвісну стелю, ми побачили старовинну штукатурку і подумали, що її доведеться збивати. Але потім я вирішив перевірити її на міцність, рубонув сокирою і з нею нічого не сталося — залишили все як є, навіть автентичні діри в штукатурці».
Десь у середині двотисячних тут був магазин італійської кераміки, тому Каті з Андрієм дісталася підлога з класної італійської плитки, яку не довелося міняти. А після зняття гіпсокартону виявилося, що старі цегляні стіни покриті корабельним лаком.
«З цим приміщенням нам взагалі пощастило. Немає грибка, нормальні перекриття і більш-менш хороші труби, які ми зовсім трохи переробили».
Один із засновників того самого «Можжевельника» подарував Андрію і Каті старовинні двері, яким близько 150 років. Хлопці залакували їх разом з усіма потертостями та зробили вхід до санвузла.
Самі двері специфічні — висотою 2,70 метрів і досить вузькі, оскільки є половинкою від подвійних дверей. На Петрівці Андрій знайшов старий дверний гачок з цікавим профілем, який прикріпив до них з внутрішнього боку.
«Господарі, мабуть, не сильно піклуються про збереження будинку, воротять собі що хочуть. Ми ж тут якраз хотіли поєднати класику і сучасний стиль».
Вивіску зробили мінімалістичною, щоб не сильно займати фасад старої історичної будівлі.
У дворі будинку є вишня, черешня і магнолія. Хлопці кажуть, що влітку магнолія особливо красива, а сам дворик перетворюється на справжній «інстаграм-плейс».
До речі, саме у дворику знаходиться кухня ресторану, її розмістили там в окремій будівлі.
Постійні гості КОЛО — це люди 24-40 років, які ведуть здоровий спосіб життя. Вистачає і йогів з езотериками. Однак за словами власників, значна частина постійних гостей — точно не вегани, а ті, хто приходить просто тому, що смачно.
Після відкриття ресторану на другий поверх будівлі заїхали дизайнери одягу, графічні дизайнери й ательє, з якими у молодиків склалися непогані відносини.
Єдина людина, з якою КОЛУ не вдалося подружитися — мешканець будинку, чия квартира знаходиться прямо над рестораном. Він не заходить у гості й зовсім не йде на контакт.
Напередодні Нового року звільнилася вся команда ресторану КОЛО і заклад мало не закрився — для приміщення навіть почали шукати нових орендарів.
Андрій і Катя впали в депресію, але відразу після новорічних свят таки знайшли нових людей і все закрутилося знову.
«До нас навіть приходили люди й пропонували гроші, тільки щоб ми не закрилися. А я говорив їм, мовляв, хлопці, гроші є, краще людей до нас у команду приведіть», — говорить Андрій.
У найближчих планах у засновників веганского ресторану — додати в інтер'єр більше живих рослин і переосмислити літній майданчик. Якщо раніше біля входу в заклад стояли кілька стільців і столів, то тепер молодики планують по-новому обіграти невеликий шматочок вулиці біля закладу.
Щодо самого ресторану, то незабаром власники хочуть запустити доставку своєї їжі та розробити комплексні веганські бізнес-ланчі.
Фото: Роман Шаламов
