З 18 травня Грузія дещо послабила карантинні обмеження: перебувати на вулиці можна до 23 год, а заклади зможуть приймати гостей на літніх терасах у вихідні дні. Та вже з 1 червня Грузія відкрила сухопутні кордони. 

БЖ поспілкувалось з героїнею, яка відпочивала в Грузії до зняття цих обмежень, щоб дізнатись про відпочинок, ціни, карантин та місця, які варто відвідати.

Ірина Проценко,
художниця

Чому Грузія?

Ми з хлопцем обрали Грузію ще в березні, коли країна відкрила свої кордони. Спершу хотіли поїхати покататись в Гудаурі. Там вищі схили і дешевше, ніж в Буковелі. А ще це була одна з небагатьох відкритих країн. Та моя родина захворіла на коронавірус. Довелось перенести поїздку на травень. Ми вирушили у Тбілісі 13 травня на п’ять днів. 

Про карантинні обмеження

В Грузії було значно більше обмежень, ніж в Україні. Хоча зараз деякі з них вже послабили.  

За 72 години до вильоту потрібно здати ПЛР-тест. А на третій день приїзду треба це зробити ще раз. Спочатку ми хотіли здати тест в “Сінево”. Там тест коштує 120 ларі (960 грн).Та мені підказали знайомі, що є й дешевші варіанти, наприклад, в “Неолабі” це коштує 80 ларі (640 грн). А ще гіди пропонують варіант виїзду медичної бригади додому за 110-100 ларі. Ми обрали останній варіант. 

У всіх місцях потрібно обов’язково носити маску, навіть на вулиці чи у парку. Штраф за її відсутність  –  20 ларі (160 грн). 

Ми потрапили ще й на карантин вихідного дня: всі заклади працювали лише на виніс.

О 21 годині починалась комендантська година. Зазвичай, ми приходили раніше цього часу до наших апартаментів, бо гуляли з самого ранку. Але дуже хотілось прогулятись нічним Тбілісі, та не вийшло. Штраф за таке порушення дуже великий  –  2 тисячі ларі(16 тисяч грн). Тому о 21 год люди аж бігли по домівкам, щоб не потрапити на очі патрульним. В останній день нашого відпочинку продовжили комендантську годину до 23 год.

Про дорогу і житло

Ми летіли українською авіакомпанією туди й назад. З доплатою за бронювання вийшло 240 євро, трішки більше 8 тисяч грн.

Від аеропорту до Тбілісі ми їхали на таксі, бо у нас не було інтернету. Дуже раджу не виходити з території аеропорту, якщо не замовили собі авто онлайн. Біля входу знаходиться багато брендованих таксі  –  всі працюють на аеропорт. Водії досить нав’язливо пропонують свої послуги, а ціна на це чимала  –  від $30 до $60.  

Один із таксистів сказав, що довезе у місто за $20. По приїзду до точки озвучив суму в $40. Ми змогли сторгуватись на $5, але все одно розуміли, що нас обдурили і це занадто дорого. Адже онлайн-таксі за таким же маршрутом можна замовити за 25 ларі ($8).

По Тбілісі пересувались пішки, бо все досить близько знаходиться. Часом викликали машину онлайн. Зазвичай, коштувало це дуже дешево  –  4-5 ларі (32-40 грн) 

Наші апартаменти бронювали на Airbnb. Обрали район Старого Тбілісі. За однокімнатні апартаменти на 5 днів заплатили $90. Наше житло було у напівзруйнованому дворі, але виглядало краще за сусідські квартири. Зовні апартаменти пофарбовані у яскравий білий колір і цим виділялись з решти. Посередині ж дворика стояв стіл  –  це місце збору жителів будинку. Там вони їдять, п’ють та розважаються.

Про харчування і заклади

Здебільшого їли ми у закладах, бо не хотіли засиджуватись вдома. Ресторани працювали до 20 год. Відчувався вплив карантину: музика грала вкрай рідко, на столах не було скатертин, а відстань між гостями була досить великою.

Та їжа в Тбілісі була смачніша та дешевша проти Києва. Порції в 4 рази більше, ніж в столиці. В середньому хінкалі коштували від 8-10 грн за штуку, а хачапурі в   –  50-60 грн.  Здебільшого у ресторанах продають грузинське вино. Ціна за пів літра домашнього вина варіюється від 60 грн до 250 грн. 

А ще в Грузії дешеві овочі та фрукти. Кілограм полуниці коштував лишень 5 ларі (40 грн), а кавуна  –   1 ларі (8 грн).

Не у всіх закладах є меню англійською чи російською. Та офіціанти підскажуть, що обрати. Помітила, що в українських ресторанах персонал намагається сильно сподобатись гостям, бо занадто велика конкуренція. В Грузії ж обслуговування більш розслабене і просте, та жодного разу нам не подали несмачних страв. 

Рекомендую відвідати хінкальню “Пасанаурі”, щоб спробувати автентичні хінкалі з однойменного села. Під Сухим мостом варто зайти в ресторан “Захар Захарич”. А ще не пошкодуєте, якщо зайдете в бар “Чачатур”. Там можна насолодитись неймовірним краєвидом із балкону, спробувати вино, чачу та коньяк. 

Про відпочинок і культурну програму 

У Тбілісі ми провели не багато часу, бо майже все було зачинено у вихідні. Відвідали фортечний комплекс “Нарікала” на горі Мтацмінда. Звідти можна спуститись до ботанічного саду, який створений у 17 столітті. У ньому зберігають унікальні рослини та є великий водоспад. Вхід у сад коштує 4 ларі (32 грн).

Встигли покатались на канатній дорозі. Дорога займає лише 2 хвилини, але можна насолодитись пейзажами міста і річки Кури. Щоб там покататись потрібно придбати та поповнити картку для громадського проїзду. Це можна зробити в будь-якій касі. Картка коштує 2 ларі (16 грн), проїзд  –  2,5 ларі (20 грн). 

Також всім туристам радять відвідати “Галерею 27”, яка розташована в районі Сололакі. Там досить гарно, але цілеспрямовано їхати саме туди не варто, бо вона досить маленька. 

Рекомендую покататись на катері по Курі. Вартість такої поїздки становить 20 ларі (160 грн) з людини. За пів години маршруту ми побачили багато природної краси: скали, на яких стоять будинки, маленькі водоспади і гнізда різних птахів.  

За цей час ми були у двох турах. Спершу вирушили у винний тріп по регіону Кахеті. Коштував він $30 з людини. В турі дізнались про виноробство, робили власноруч чурчхелу та дегустували домашній сир з хлібом. Заїхали в Сігнагі, яке ще називають містом кохання. Там діє цілодобовий РАГС, де може будь-хто укласти шлюб. Проте через карантин він був закритий. З Сігнагі відкривається неймовірний краєвид на Алазанську долину, де власне й вирощують виноград для вина. Саме ж місто дуже гарне і старовинне, там також продають килими та хустинки ручної роботи. 

Наступна подорож була до Великого кавказького хребта. Цей тур коштував $45 за людину.

По дорозі відвідали один з найдавніших християнських храмів Джварі над містечком Мцхета. Він знаходиться на вершині гори між злиттям двох рік Кури і Арагви. Річки різних кольорів: одна коричнева, а інша  –   блакитна. Виглядає це просто неймовірно. 

Після цього вирушили до фортеці Ананурі та Жинвальского водосховища з лазуровою водою. А далі тримали курс на гору Казбек. Дорогою дізнались, що на вершині гори хмарно і ми нічого не побачимо. Нам запропонували альтернативу  –  політати на парапланах над Гудаурі. Не змогли відмовитись від такої цікавої пропозиції.

Це був мій перший політ, але інструктори зробили все так швидко, що я й не встигла розхвилюватись. Та все ж під час польоту сердце наче вилітало з грудей, руки тряслись, не могла повірити, що бачу таку красу навколо. Переді мною відкрилась ущелина з маленькою річкою, засніжені та скелясті гори. Ціна за таку розвагу становить $100.

Про людей

Спочатку мені здалось, що всі грузини якісь агресивні, напевно пандемія внесла в це свій вклад. Та можу сказати, що в Тбілісі можна не шукати пригод, вони знаходять тебе самі. В Грузії відчуваєш гостинність більше, ніж в Україні. Ми познайомились з нашим гідом Валєрою, який виявився хорошою, привітною та дружелюбною людиною. Він навіть відвіз нас у гості до своєї бабусі і познайомив з усією родиною. І навіть зараз ми продовжуємо з ним спілкуватись.

Фото: надані героями