ЛГБТ-пари з Києва розповідають, з якими упередженнями зіштовхуються під час пошуку житла, під якими приводами власники відмовляються здавати квартиру "двом хлопчикам" або "двом дівчаткам" і як доводиться викручуватися.

Імена більшості героїв матеріалу змінено за їхнім проханням.

Марк, 28 років, журналіст

Зазвичай я не кажу господарям, хто ми та що ми. Хоча в основному стикаюся з реакцією: "Трьох чоловіків мені в хаті не треба, мені б пару!" У сенсі, сімейну гетеросексуальну пару. Коли ти говориш, що буде жити пара — це магічне слово, тобі напевно здадуть житло.

Для останнього разу мені довелося підмовити знайому, щоб вона зіграла роль моєї дівчини.

Мовляв, ми з нею — пара, але з нами в квартирі ще буде жити друг. Квартиру ми отримали. Господиня тільки нещодавно дізналася, що насправді в квартирі живе троє хлопців. Довелося скласти легенду, що дівчина від мене пішла, але зате приїхав родич і йому потрібно десь пожити.

А якось раз я відразу зізнався, що буду жити з хлопцем, і господар мені відмовив.

Спочатку м'явся, мовляв, "ну там же жили мої батьки". Потім сказав, що здає парі.

Я кажу, мовляв, ми і є пара, тільки гей-пара. Все одно не захотів.

Одного разу була історія, коли я і мій сусід прийшли на перегляд квартири. Я ще одягнувся тоді красиво. Так ось, нас запитали, ким ми працюємо. Вийшло, що журналістом і графічним дизайнером. Господарі сказали, що ми "занадто творчі", віддавши перевагу парі дівчат, які теж претендували на цю квартиру.

Олена, 20 років, студентка

Чесно кажучи, мені й одній не здавали житло близько чотирьох місяців. Я студентка, незаміжня, шукаю житло сама. Господарі не вірять, що молода дівчина може самостійно заробляти понад 5 тисяч гривень для оренди квартири.

Зазвичай господарі віддають перевагу гетеросексуальним парам або тим, хто орендує сам, але щоб вік був старше 25 років. Одну дівчину не беруть взагалі. Додаткових аргументів я ніяких не чула, тільки те, що, мовляв, мужиків туди водити буду.

На двох дівчат реагують простіше. Господиня моєї нинішньої квартири просто попросила показати їй другу дівчину, ніяких додаткових питань не було. При тому, що ліжко в квартирі одне, і все максимально очевидно. Але ми навіть не приховували — господиня вкрай позитивно налаштована.

У минулих стосунках були проблеми з житлом.

Від господині доводилося приховувати, що я там живу. Вона була дівчина молода, але консервативна, і з нею було вкрай важко.

Зараз знову шукаємо нову квартиру. Багато хто дивується, що нам потрібно всього одне ліжко, але додаткових питань не ставлять. Тільки запитують про місце роботи.

Вкрай негативно зазвичай налаштовані жінки за 50. Вони іноді запитують, мовляв, ви що, "з цих?" Я у відповідь уточнюю: "З кого з цих?" І з задоволенням спостерігаю за реакцією. Якщо говорять прямо, я відповідаю теж прямо. Більшість просто дивуються. Але різко негативної реакції майже не зустрічала. Можуть просто відмовити, мовляв, ми не ті, кого вони шукають.

Святослав Шеремет, керівник ЛГБТ-організації “Гей-Форум України”

У студентські роки у мене була квартира-двушка поруч з Київським інститутом міжнародних відносин, де я тоді навчався. Це була квартира подруги близької знайомої моїх батьків, від мене вимагалося оплачувати лише комуналку, і виконувати принципи: "Нічого не чіпай, нічого не переставляй, поводься як у музеї". Я купився на ці умови лише тому, що варіант був дешевий.

Коли я запрошував додому свого тодішнього бойфренда, вели ми себе виключно чинно.

Одного разу під час моєї відсутності на квартиру заявилася господиня, а потім телефоном повідомила, що я влаштував там "Содом і Гоморру" і вигнала зі скандалом.

З'ясувалося, що вона просто знайшла під диваном використаний кондом. Звісно, вона і не думала, що презервативом користуються не тільки гетеросексуальні пари.

Через якийсь час я зійшовся з новим хлопцем, ми з'їхалися, змінили кілька квартир на Дорогожичах. Проблем не виникало ні з власниками, ні з сусідами. За одним курйозним винятком: у нас там була прекрасна засклена лоджія, куди мій бойфренд виходив курити, а я — просто помилуватися на зелень перед будинком і блакитне небо. Виходили ми зазвичай у домашніх штанях, але з голими торсами. У нас бували гості — і з'являлися на балконі в такому ж вигляді, особливо влітку, кондиціонера там не було.

Одного вечора в наші двері почав тарабанити якийсь напівп'яний мужик, горлаючи щось типу такого: "Содоміти чортові! Гніздо тут собі звили, голубки погані! У мене тут діти ростуть! А ну, відкривайте, зайду — розберемося!"

Ми не відкрили і, як то кажуть, впали на мороз.

Виявилося, це був сусід з будинку навпроти, зі свого балкона він регулярно спостерігав на нашому боці якихось голих хлопців, "які невідомо чим займалися".

Пізніше з'ясувалося, за два під'їзди від нас у нашому ж будинку на нашому поверсі жив ще один веселий хлопчик-гей, який працював діджеєм на радіо. От саме на його балконі і збиралися хлопці, "які невідомо чим займалися".

Потім я підшукував чергове житло для себе і свого нового бойфренда. Дивилися ми його разом у присутності господарів — подружжя середнього віку, які жили під Києвом на дачі. Вони одразу запитали, ким ми один одному є. Відповідь "компаньйони" їх дещо спантеличила, вони чомусь уточнили, хто ми за освітою. Мій хлопець навчався на мікробіолога, до речі. У поєднанні з моєю престижно гуманітарною освітою це справило на них заспокійливий ефект.

Через день ми підписали договір про оренду на півроку.

Там був смішнючий пункт, мовляв, "осіб протилежної статі в орендоване житло з ночівлею не приводити й не підселяти, за винятком близьких родичів".

Нам коштувало великих зусиль не засміятися.

Потім у мене знову змінився бойфренд, і ми з ним знайшли по знайомству нову квартиру в досить специфічній конфігурації. Трьошка з господарем-дідом, який здавав нам всю квартиру, крім своєї кімнати. Мій бойфренд, хлопець дуже товариський і компанійський, познайомився за пару місяців з усіма сусідами та сусідками в окрузі, і якось само собою вийшло, що його всі приймали за мого брата. Ми це в розмовах не підтверджували і не спростовували, а нашому господареві було абсолютно все одно.

Але серед сусідів виявився мент старого гарту, який першим впізнав у мені публічну особу і розніс цю новину по сусідах.

Деякі сусідські мужики демонстративно перестали з нами вітатися. З одним із них, як чіп п'яним, я одного разу зіткнувся під під'їздом — він не міг потрапити магнітним ключиком у контактне поле домофона. Я відкрив двері, взяв цього Васю під лікоть і мало не силоміць затягнув до нього на поверх, а потім його ж ключами відкрив йому двері. Через три дні він став безпрецедентно привітний.

Віктор, 28 років, програміст

Я з хлопцем винаймав три квартири. Коли була двушка, я сказав, що це мій друг, нічого цікавого. У другій було одне ліжко і молода господиня квартири спочатку запитала, чи не потрібні нам роздільні ліжка. Я багатозначно сказав, що ні, не потрібні. Вона більше не ставила питань.

Найсмішніша історія була з тією квартирою, де я живу зараз. Вона мені дуже сподобалася при перегляді і мене попередили, що господар може бути примхливим — у нього до цього жили тільки іноземці.

І ось ми зібралися підписувати договір, він запитує, чи буду я жити там сам. А я від страху, що він відмовить, почав нести ахінею, що зі мною буде жити моя дівчина.

Ми все підписали, я заплатив, а наступного ранку мені стало страшенно соромно, що я його обдурив.

Я буквально в сльозах подзвонив і сказав, що це не дівчина, а хлопець. На що господар квартири (а йому за сімдесят), відповів, що його не хвилює, хто там з ким спить і щоб я його з такими дурницями більше не турбував. З хлопцем ми розійшлися, а ось у квартирі живу досі.

Ілюстрації: Ольга Ліскевич