На власному досвіді: Я відмовився від Facebook

Соцсети так плотно вошли в нашу жизнь, что уже невозможно себе представить и дня без ленты. Но эти трое решили попробовать.

Мы нашли людей, которые на время отказались от Facebook, а после рассказали нам, легко ли жилось без лайков и репостов, а также, как эксперимент изменил их жизни.

Юлия Стриплинг, 32 года, путешественница, основательница сервиса Makе My Trip. Зарегистрировалась на Facebook 9 лет назад, сейчас у нее около 4 тысяч друзей и 1098 подписчиков.

Сколько длился эксперимент: год
Чем пользовалась: WhatsApp, Telegram, Facebook Messenger, Viber, Skype.

Мотивация

Я – путешественница. Это и призвание, и профессия, и образ жизни. Занимаюсь туризмом: туристический консалтинг, руководство Travel-проектами, операторская и агентская деятельность.

В моём персональном Facebook-аккаунте около 4 тысяч друзей, а ещё я руковожу четырьмя страницами с более чем 125 тысячами подписчиками. Моя деятельность непосредственно связана с коммуникацией и межличностными отношениями.

Причина отказа была в том, что присутствие и активность в социальных сетях стали мешать, в самых разных смыслах. То, что я делала, перестало меня радовать, я перестала тонко чувствовать и остро воспринимать. В той или иной мере я испытывала эффект бесконечного цикла, потерю времени и даже нарушение связи с реальностью. Значит, наступил момент, когда нужно всё переосмыслить, провести ревизию, принять действительность, определиться с желаниями, поставить цели и вновь начать движение.

Как проходил эксперимент

Отказ от соцсетей не является чем-то героическим, это только один из способов достижения того, что вам нужно. Чтобы появилось что-нибудь новое, нужно освободиться от чего-нибудь старого.

Нетрудно отказаться, но за всё нужно платить – трафик, конечно падает! Но если от трафика зависит всё, чем вы занимаетесь, значит нужно пересмотреть то, как вы этим занимаетесь.

Мои социальные аккаунты имеют, в большей степени, рабочий характер. Отказавшись от соцсетей, рабочие странички я передала нанятому сотруднику. Неактивность в Facebook непосредственно сказалась на трафике, однако отнюдь не на качестве самой деятельности. Наоборот, мои проекты перешли на новый виток развития, идеи воплотились в конкретные достижения. Всё зависит от приоритетов, которые вы определяете для себя. Того, к чему я стремилась, я достигла.

Результаты

Появилось дополнительное время больше читать, учиться, общаться с живыми людьми, работать. Нет необходимости в 5 тысячах друзей, достаточно нескольких близких человек, чтобы ощущать себя счастливым.

Также я создала семью. С мужем мы встретились в Facebook, а в скором времени началось живое общение оффлайн.

Совершила кругосветное путешествие без синхронизации своей реальности с соцсетями: дважды пересекала экватор в обоих полушариях, почти все меридианы – от Галапагосских островов до Японии, пережила часовые пояса от -7 до +8, побывала в двенадцати странах. Наслаждаясь каждым моментом, который был полностью для меня.

Без социальных сетей качественно изменяются эмоции, повышается уровень удовлетворенности, спокойствия – это сразу же влияет на все аспекты жизни. Улучшается настроение, уменьшается стресс, ведь соцсети – это потребитель наших эмоций и энергии.

Не нужно категорически отказываться от социальных сетей, но нужно пользоваться ими более осознанно, не забывать, для чего они существуют и знать, для чего вы в них.

Что дальше

Сейчас я нормирую свое время и деятельность в социальных сетях, использую их только для того, чтобы пообщаться с теми, с кем нет возможности сделать это иначе. Делюсь в социальных сетях некоторыми мыслями, которые могут быть интересны и полезны другим людям.

Влад Семенюк, 25 лет, предприниматель. Зарегистрировался на Facebook 6 лет назад. Сейчас у него 1590 друзей и 328 подписчиков.

Сколько длился эксперимент: 10,5 месяцев
Чем пользовался: VK и Instagram.

Мотивация

Каждый день сидеть в Facebook – это все равно, что каждый день есть арбуз. Сначала ты очень доволен. Но потом вспоминаешь, что у тебя не осталось времени и желания есть дыню, персики, бананы и яблоки. А на выходных, во время уборки, ты обнаруживаешь гору косточек под диванами, в носках и кроссовках, гору мусора, от которого приходится избавляться.

Facebook – это как будто ты улыбнулся девушке в метро, а она улыбнулась в ответ и тебе очень хорошо на душе. На следующий день ты улыбаешься другой девушке, и она улыбается в ответ. Ты чувствуешь себя героем. Ты считаешь себя самым красивым парнем, причем на всех станциях метро. Появились гордость, признание, слава, и ты стал успешным.

И в этот момент ты решаешь днями напролет ездить в метро, чтобы чаще улыбаться девушкам, чтобы всегда чувствовать себя успешным. Но загвоздка в том, что реальная жизнь проносится мимо тебя. Выходя из метро, понимаешь, что как был ты обычным человеком со средними результатами и ограниченными взглядами на мир, так ты им, блин, и остался.

Как проходил эксперимент

Здесь всё, как с сигаретами. Если ты просто осознаешь вред и применяешь силу воли для отказа, ничего не получится. Но когда ты каждый день работаешь над развитием своей личности, то в один момент все неожиданно меняется. Телу больше это не нужно, и ты этого просто не делаешь.

Это не легко и не трудно. Это просто так – и всё.

Говорят, понять, кто рядом с тобой, можно только в горах, во время автостопа или в постели. С отказом от сетей – то же самое. Все становится ясно и понятно. Выбирайтесь время от времени в горы. Это поможет отсечь лишнее.

Результаты

Я больше не боюсь, что обо мне все забудут, если перестану постить. Все твои всегда рядом. Им плевать на посты.

Я отписался от всех друзей в Instagram. А потом подписался только на тех людей, которые меня чертовски качают или мотивируют. Чьих фоток и историй мне всегда мало.

Что дальше

Зависим ли я всё еще от признания в виде лайков? Да, возможно. Ведь это так приятно. Но я больше не пишу ради них.

Теперь время, которое я раньше проводил за листанием ленты или ностальгией по бывшим... жизненным моментам, инвестирую в создание новых качественных и незабываемых моментов. Ты создаешь свою жизнь, а не проживаешь чужую. Это заряжает.

Марія Мотуз, студентка, 22 роки. Зареєструвалася на Facebook 5 років тому. Зараз у неї 85 друзів.

Скільки тривав експеримент: 5 місяців
Чим користувалася: Instagram, пошта, YouTube та месенджери.

Мотивація

Експерименти – моя любов. Завжди цікаво здобути новий досвід. Хотілося випробувати себе, перевірити, чи зможу жити без Facebook. Він з`явився в моєму житті більше п`яти років тому і за цей час став свого роду поганою звичкою. Останнім часом я відкривала його вже по інерції. Відчувала, що це забирає надто багато часу і «засмічує» мозок. Ловила себе на думці, що лінуюся піти зайвий раз погуляти, вживу поспілкуватися з друзями – замість цього гортаю стрічку й читаю новини від людей, які мені не дуже цікаві. До того ж, в якийсь момент Facebook став для мене джерелом негативу. Потік поганих новин, «зрад» мене пригнічував.

На початку травня я зрозуміла, що з поганими звичками треба прощатися. Весна, літо – для мене це завжди період оновлення. І я вирішила позбутися сміття. Поставила собі мету: поступово викидати всі непотрібні речі зі свого життя. Facebook одразу був підданий утилізації.

Я стала рідше й рідше заходити, аж доки в один момент не зрозуміла, що зовсім перестала відкривати його. Ще в травні-червні час від часу заглядала в месенджер, коли одногрупники щось писали в діалозі. А потім кінець навчального року – і свобода!

Як проходив експеримент

Усе виявилось легше, ніж я думала. У процесі експерименту зрозуміла, що для підтримування зв`язку мені вистачає пошти й телефону. А в плані інтертейменту – тут важливіші YouTube та Instagram. Ось від чого мені насправді було б важче відмовитись.

Я люблю візуальне. Фотографії, влоги – моя стихія. І там в мене все налаштоване таким чином, що нічого зайвого нема. Отримую лише той контент, який мені потрібен.

Результати

Як би дивно не звучало, відмова від Facebook багато чого змінила в моєму житті. З очевидного: стала більше часу проводити з друзями й рідними, гуляти. Здається, що Facebook не може відбирати багато часу. Подумаєш, якісь там півгодинки повисиш. Перевірено на власному досвіді: так лише здається. Бо з цих півгодинок складається купа даремно витраченого часу.

Коли є вільна хвилина, завжди краще подихати свіжим повітрям, ніж «позалипати» на контент, більша частина якого взагалі тобі непотрібна.

І ще я помітила, що ніяк не відстала від життя, поки не заходила у Facebook, хоч саме з його стрічки новин раніше дізнавалась, що, де і коли. Виявилось, є й інші варіанти. Живе спілкування, наприклад.

Щоденне гортання стрічки робило мене пасивним споживачем інформації. Здебільшого я дізнавалась те, що мені пропонували дізнатись. А відмовившись від стрічки, стала активнішою. Шукаю, розпитую людей, докладаю зусиль для того, щоб знайти саме те, чого хочу. Раніше бувало таке: декілька цікавих івентів бачу – і на жоден в результаті не йду. А тепер івентів менше, але кожен з них «на вагу золота». Хочеться обов`язково піти, недостатньо просто переглянути фотки й перечитати коменти.

Загалом, мені після відмови стало краще. Ці п`ять місяців допомогли зрозуміти, що тільки від мене залежить, яку інформацію пускати в свою голову. Facebook може бути як корисним, так і шкідливим. Я стала уважніше ставитись до того, що споживаю.

Ще я стала набагато спокійнішою. Раніше нервувала і засмучувалась, бачачи суцільні «зради». Але ж соцмережі створені для того, щоб полегшувати життя. Якщо з ними лише важче – час щось змінювати.

Що далі

Назавжди розставатися з Facebook не збираюсь – в ньому багато хорошого. Я скоро повернусь, але вже з новим підходом до споживання інформації. Зміню налаштування стрічки, почищу її від усього непотрібного: від випадково лайкнутих сторінок, нецікавих новин. Треба інколи робити генеральне прибирання.

Сподобалась стаття? Постав реакцію!
Увійдіть, щоб залишити реакцію!
Опубліковано: 14 листопада 2017