Ідеальний одяг знайти складно, а якщо твоя вага занадто вже відхиляється від середньостатистичної в той чи інший бік, це завдання перетворюється на болісний квест. З чоловічим одягом та ж історія.

БЖ поговорив з трьома людьми, що мають нестандартні розміри одягу і взуття, і з'ясував, де вони знаходять потрібні речі, наскільки це складно і що їх рятує.


Світлана Вихляєва, 29 років, інженер
Зріст 150 см, вага 40 кг, розмір взуття 33-34

Складнощі

Коли у тебе така маленька ніжка, найскладніше вибрати взуття. А із взуття найскладніше — туфлі чи босоніжки на підборах. З черевиками простіше, тому що в них завжди можна покласти устілку або надягти товсті шкарпетки. З туфельками для балу це не працює, вони повинні бути за розміром.

З індивідуальним пошиттям ще складніше, ніж із покупкою готового взуття. Тобі ж можуть пошити взуття, а воно виявиться незручним, і тоді все дарма.

Часом мені дарують одяг не мого розміру. Наприклад, недавно я брала участь у змаганнях з каякінгу, і один зі спонсорів цих змагань подарував дуже хороший і дорогий комплект термобілизни, але його розмір — М. Я попросила поміняти хоча б на S. Вони сильно вибачалися, але поміняти не змогли. Довелося подарувати білизну подрузі.

Для одного заходу мені потрібні були черевики на дуже високих підборах і платформі. Через інтернет без примірки купувати не хотілося. Я живу в Запоріжжі, обійшла там усі магазини взуття, але нічого не знайшла. Потім поїхала у справах до Києва і продовжила пошуки. В результаті купила черевики, але вони все одно виявилися більшими — 35-го розміру, довелося покласти в них устілку. Захід я в них відходила, потім намагалася взути ще раз, але це було важко. Так і лежать без діла.

Ставлення

Те, що купувати одяг мені складніше, ніж іншим людям, я помітила років у 15. Тоді зрозуміла, що, напевно, вже не виросту. Але проблемою це ніколи не вважала. Навпаки, мені подобаються мої особливості.

Іноді я приходжу в магазин, і мені кажуть: "Ідіть у "Дитячий світ", там є ваші розміри". Коли мені було років 18, я ображалася. Адже у 18 всі вважають себе дорослими, і таке поводження ображає. Якщо мене відправляють у "Дитячий світ" зараз, коли мені 29, я сприймаю це як комплімент.

Вирішення

Зимові, спортивні черевики і взуття на плоскому ходу я іноді знаходжу в підліткових відділах. Вишукані туфлі шукаю в магазинах, де продається французьке або італійське взуття. Там іноді бувають туфлі розміру 35, які підходять і на мою ногу. Є, наприклад, така класна французька фірма Andre, у мене майже все взуття звідти.

Ще багато взуття мого розміру буває у стоках з Європи

Одяг зазвичай купую в інтернеті, рідше — в магазинах. З ним таких великих проблем немає, тому що зараз практично скрізь є розміри XS і XXS. Правда, часто доводиться підрублювати штанини і рукави. Якщо мені потрібна футболка, йду до відділу підліткового одягу. А ще часто можна купити класний одяг і взуття на сайтах, де мами розпродають речі дітей, з яких ті виросли.

Нещодавно замовила собі термобілизну українського виробництва, але якості найкращих світових брендів. Шили за моїми мірками. Жодних проблем. На самому комплекті вписали розмір XXS. Виробник Ordana.


Дмитро Слинько, 37 років, редактор
Зріст 193 см, розмір взуття 46-47

Складнощі

Вважається, що нормальні люди закінчуються на 45-му розмірі взуття, а далі починаються "люди з додатковими потребами".

Ще через зріст у мене проблеми з довжиною рукавів. Доводилося вишукувати марки, у яких є такі розміри, розраховувати на удачу. Це наче ти повинен одружуватися не з дівчиною, в яку закохався, а з тою, яку тобі знайшли, брати не те, що хочеш, а те, що є.

Ставлення

Я доріс до 46-го розміру в старших класах школи, і те, що мій розмір — не як у людей, було складно не помітити. Пошук взуття перетворювався на дуже тривалий процес. Оскільки я не дівчина, то не люблю ходити по магазинах навіть п'ять хвилин. А тут п'ятьма хвилинами справа не обмежувалася, і це було жахливо.

Найбільш прикрим було те, що всі могли вибирати взуття, яке їм подобається, а я свій пошук починав з питання: "Що у вас є в 46-му розмірі?". Відповіддю зазвичай було: "Нічого".

У дитинстві одяг і взуття ми з мамою купували в основному на речових ринках, і це перетворювалося на витончені тортури

Спочатку довго ходили по рядах з питанням про розмір, потім вибирали з того, що є, а не з того, що подобається. Пам'ятаю, якось у 90-х ми зовсім не могли знайти для мене зимові черевики і знайшли білоруські чоботи. Не кирзові, звичайно, але з "блискавкою". Довелося ходити в них пару років. Це така дитяча психотравма, яка призвела до того, що тепер я не люблю ганчір'я і шопінг.

Вирішення

Я помітив, що проблеми з пошуком нестандартних розмірів безпосередньо пов'язані з ситуацією в економіці країни. Коли в 90-х все було паршиво, торгаші возили з Туреччини тільки одяг і взуття найбільш популярних розмірів. Тоді мені складно було щось знайти. У нульові стало трохи краще, і проблема майже зникла. Можна було прийти в "Інтертоп" або спортивний магазин і купити нормальне взуття за нормальною ціною.

В останні пару років, коли ситуація в економіці погіршилася, розміри на мене знову не завжди вдається знайти

У магазини завозять те, що продасться напевно. Звичайно, зараз все одно краще, ніж у 90-х, і вже є полиці зі взуттям 46-47-го розміру, але його набагато менше, ніж 44-45-го розмірів.

Ніколи не шив одяг і взуття на замовлення. Вдруге я вигідно одружився, і моя дружина вміє шукати речі в інтернет-магазинах і на розпродажах. Нещодавно їй вдався абсолютно неймовірний трюк: вона купила в інтернет-магазині "Модна каста" без примірки взуття, яке мені підійшло. Для звичайної людини це нормальна практика, але для мене — велика удача.

Думаю, що якби я був холостяком і жив сам, більше б дратувався і носив на знак протесту сандалі з пластикових пляшок

Свого часу я купував сорочки в магазинах української фабрики "Каштан". Там є такі, які за довжиною рукавів мені підходять. Але тепер я відмовився від них, тому що сорочки там стали дорогими і старомодними, якимись старечими. Доводиться знову вишукувати. Це чимось нагадує часи радянського дефіциту, коли в магазині на розі з'являвся туалетний папір і всі бігли за ним, бо потім не буде.


Аліса Овдей, 31 рік, plus-size модель, викладачка
Зріст 160 см, вага понад 90 кг

Складнощі

Мені буває складно знайти одяг, тому що у мене верх відповідає приблизно 50-му розміру, талія вужча, ніж у стандартного 50-го, а низ — взагалі великий.

Коли моя вага коливалася в межах 80 кг, знайти розміри можна було практично в будь-якому магазині. За останні півроку я набрала майже 15 кг, і стало трохи складніше купувати одяг у мас-маркеті. Наприклад, у Zara на мене взагалі нічого не сідає, хоча торік я купила там плаття розміру XS і чудово в ньому виглядала.

Через контраст між розмірами талії і попи мені складно купити штани. Ще буває важко з літнім одягом. Хочеться відкритого одягу, але відкритого правильно, щоб гарно виглядати. Складно купити білизну. Мене все життя бісить, що навіть у дорогих марок верхня резинка на трусах завжди дуже вузька і перетискає все, що тільки можна.

Найскладніше — з чобітками. Високе взуття, яке застібнеться на повній нозі, можна знайти буквально у пари брендів.

Ставлення

У мене немає психологічного дискомфорту, коли приходжу в магазин "Богатир". Ніхто на мене косо не дивиться, і я ні на кого не дивлюся. Навпаки, там навіть краще, тому що консультанти знають твої особливості і можуть підказати.

Хоча, звичайно, іноді сумно на питання "Де ти купила сукню?" відповідати: "У магазині "Богатир"

Максимум, що можна попросити у звичайному магазині — принести більший розмір, але допомагати тобі ніхто не буде.

Я не стикалася з дискримінацією з боку консультантів. Якщо в мас-маркеті бачу, що річ сидить зовсім незграбно, не виходжу з примірочної. Якщо сидить гарно, продавці часто говорять: "Ух ти!".

Вирішення

Іноді я вибираю одяг у магазинах для plus-size. Там є великі розміри, і часто в одязі, який там продається, враховуються особливості, подібні до моїх.

Якщо йду в мас-маркет, то особливих правил немає. Ти просто йдеш, вибираєш розмір і міряєш. Одяг або підходить, або ні — так само, як у інших людей. Якщо мені не підходить розмір або одяг погано сидить, максимум, що я можу зробити, — сфотографувати і принести знімок швачці в ательє. Але це буває нечасто.

Великий мінус магазинів plus-size — часто їхній асортимент буває бабським, з принтами у вигляді якихось жахливих квітів. Заходиш у магазин, який називається "Богатир", і доводиться довго шукати цікаві моделі, тому що половина речей виглядає, як на тітці.

Мало дизайнерів шиють гарний одяг на дівчат моєї комплекції. Тому нам доводиться орієнтуватися на інстаграм відомих plus-size блогерів. Вони не намагаються вибирати спеціальні фасони.

Носять те ж саме, що й дівчата зі стандартною фігурою — короткі спідниці, обтягуючі речі, вузькі джинси. Все, що подобається

В цілому виграшні фасони для мене — А-силует, подовжений babydoll, приталені сукні та щось класичне на кшталт спідниць-олівців. Пишні спідниці мене збільшують. Я схожа в них на людину, яка намагається приховати свою попу. Коли одягаю спідницю, яка звужується донизу, стаю схожою на людину, яка змирилася з тим, що у неї велика попа, і нічого не намагається приховати.

Існує стереотипна думка, що якщо у вас повні ноги, то, як говорила Вірочка зі "Службового роману", "невдалі ноги треба ховати під максі". Ні фіга. Якщо ви при зрості 160 см ще й надягнете спідницю набагато нижче коліна, вийде дуже присадкуватий і "неполітний" силует. Хоч мої ноги й трохи повні, мені вони подобаються.

Фото: архів героїв матеріалу,  Melanie Mauer, Camila Damásio, Greg Rakozy, Shanna Camilleri, Crew, Priscilla Du Preez,  Tim Wright, Pete Bellis, Brooke Cagle / Unsplash