Пенсіонерка Ольга Миколаївна — перекладач англійської мови з багаторічним досвідом роботи. У рамках програми "Тиждень дорослого стажера", організованої проектом "Життєлюб", жінка пройшла курси SMM і стажування в modnaKasta, де тиждень працювала в молодому колективі.

Ми поговорили з Ольгою Миколаївною про те, як навчатися нової професії, коли тобі за 60, чим її привабив SMM і скільки коштують пости в інста-блогерів.

Про попередній досвід

Протягом 20 років я працювала технічним перекладачем англійської мови на Рівненській атомній станції. У 2010-му переїхала в Київську область і влаштувалася перекладачкою в одну міжнародну компанію.

"Раніше я бігла на роботу: гроші, час, круговерть. Сьогодні у мене вже інше сприйняття — я хочу працювати тоді, коли хочу і стільки, скільки хочу".

Потім я зрозуміла, що мені хочеться чогось нового і влаштувалася в ріелторське агентство. Це була моя остання офісна робота. Відтоді я знаходжу якусь роботу сама: то технічний переклад підкинуть, то квартиру попросять продати, загалом, сарафанне радіо. На сервісі "Кабанчик", і, крім перекладів, знайшла підробіток кур'єром. Доставляла документи або квіти, а заодно вивчала Київ.

А завдяки "Життєлюбу", про який я дізналася з Facebook, у мене почався новий період у житті. Спочатку були велопрогулянки, потім пішли танці, цікаві заходи, лекції з саморозвитку. Команда знаходить класні штуки, і мені все це подобається.

Про інтернет

Я давно користуюся інтернетом і всю інформацію отримую звідти. Телевізор вже дуже давно не дивлюся, стоїть собі в кімнаті вимкнений.

Спочатку більше користувалася сайтами та форумами, потім були ВКонтакте й Однокласники. Але в один момент я зрозуміла, що всі мої однокласники давно в Росії, і мені це нецікаво, а мої діти — у Facebook, і мені набагато цікавіше викладати фотографії для них, щоб вони бачили, де ми були з онуками, що бачили. Саме так я 7 років тому і прийшла в Facebook.

Про навчання SMM

Якось у "Життєлюбі" був інтенсив з SMM, який проводила школа Bazilik. Там під час триденного інтенсиву нам пояснювали, як працюють основні популярні соціальні мережі та яким чином через них продають різний продукт. Правда, три дні виявилося замало для нормального засвоєння інформації, тому що це цілий масив нових знань.

Коли мої діти дізналися, в якій школі я навчаюся SMM, вони сказали: "Вау, мама, це круто!"

Потім нам провели лекцію з мобільної фотографії. В кінці лекції з фотографії нам озвучили список організацій, які готові взяти нас на тижневе стажування. Я побачила modnaKasta і зрозуміла, що це саме те, що мені потрібно, тому що це відмінний шанс попрактикуватися в мистецтві предметної фотографії, яке мене сильно зацікавило. Я написала, що пройшла курси SMM і мобільної фотографії, і що хочу стажуватися в цьому напрямку. Я навіть не припускала, що мене кудись візьмуть, але мене запросили!

Про колектив

Перед стажуванням я подивилася фільм "Стажер", в якому головний герой був нікому не потрібний, його намагалися засунути хоч куди-небудь. Я очікувала чогось схожого, але все сталося зовсім по-іншому. У молодому колективі мене дуже добре зустріли, ставилися до мене, як до рівного.

"Ольго Миколаївно, ви так і не сказали, скільки вам все-таки років, ми не віримо, що ви на пенсії!", говорили в колективі.

Мене познайомили з кожним співробітником. Вони не просто взяли мене на стажування для галочки, а розробили мені план робіт на кожен день і окреслили, чого вони хочуть мене навчити.

Про стажування

Кожен день у мене була різна програма. Наприклад, сьогодні ми вивчаємо як працює бізнес-акаунт у Facebook, завтра йдемо в Instagram, післязавтра у нас предметна фотографія, а потім будемо шукати нових блогерів. Я на практиці вивчала роботу з цільовою аудиторією, познайомилася з продакшеном контенту.

Найбільше мені сподобалася робота в продакшені, де ми фотографували речі. Це велика предметна зйомка. Ми працювали удвох з дівчинкою-блогером, виставляли світло, композицію, поєднували кольори.

Потім до фотографій потрібно було написати пости для Instagram. Я написала пару постів, мені сказали, що вони хороші, але досить серйозні для молодої аудиторії й потрібно більше гумору. А я ж сама по собі приколістка, і коли я переписала, мені сказали, що це занадто завзято. Після цього я почала ретельніше підбирати слова і привчала себе писати коротко і містко, адже це дуже важливо для соціальних мереж.

Коли я закінчила стажування, мені сказали, що я дуже активна і можу залишитися працювати в компанії, але я відмовилася. Річ у тім, що я не вмію писати українською мовою, і це мій головний мінус. А ще не хочу працювати 8 годин на день, для мене це пройдений етап. Люди мого покоління вже полюбили свободу. У нас є вибір і час, і ми хочемо ними розпоряджатися. Якщо і піду працювати, то максимум на півдня.

Про блогерів

Я ніколи не розуміла, як заробляють блогери. На стажуванні мені показали механіку їхньої роботи, як вони згадують речі, які потім продаються.

Є блогери, які працюють за бартером, але ті, хто вже знають собі ціну, працюють з додатковою оплатою. Один пост хорошого блогера в середньому коштує 1000 доларів.

Ще мені дали завдання знайти 5 нових перспективних блогерів. Потрібно було дивитися не тільки на кількість підписників блогера, але і на кількість акаунтів, на які підписаний сам блогер, а також на контентне наповнення і те, як аудиторія реагує на контент. Я навіть знайшла парочку нових матусь-блогерів, які набирають популярність.

Вік

Я ніколи не знаю, скільки мені років, тому що не рахую роки. Який сьогодні рік? Якщо 2018-ий, значить мені 62. Але мені це не потрібно, у мене нема потреби це пам'ятати. На скільки я себе відчуваю? Не більше, ніж на 45.

Багато друзів відсікаються, тому що стають дійсно старими. Коли людина залазить на піч і каже, що їй там добре, тепло і їй звідти все видно — з нею одразу стає ні про що говорити.

Щоб людина і далі цікаво жила в такому віці — вона не повинна говорити: "Я вже розумна", їй слід продовжувати вчитися і пізнавати все нове.

Є люди, які досі не вийшли в інтернет, або яким страшно зайвий раз вийти з дому. Хоча сьогодні не потрібно боятися, просто починай та й все. Зараз я почала вивчати іспанську мову, латиноамериканські танці та планую з'їздити до Іспанії. У червні хочу пройти ще один курс у школі Bazilik, щоб закріпити вже відпрацьовані знання й навички.

Вчитися новому ніколи не страшно, досі можна йти в будь-який бік і пробувати себе і в житті, адже є тільки одна головна річ — це бажання. Якщо немає бажання, то скільки б вам не було років, нічого не вийде. Потрібно хотіти, знаходити й робити.

Фото: Життєлюб