На власному досвіді: Як я ремонтую та відновлюю сталінку на Татарці в будинку 1957 року
Доки хтось шукає квартиру у новобудові та хороший ремонт, Євгенія Нємкова купила сталінку на Татарці і робить автентичний ремонт у будинку 1957 року, про що веде блог в Instagram.
Про будні маркетингової директорки, яка у вільний час шукає радянську плитку, розбирається у відновленні старого паркету та консультується з технологами щодо найкращого покриття для шаф дізнавалась журналістка БЖ Настя Микитенко. 
Євгенія Нємкова, авторка блогу stalinka.tatarka
Коли я почала обирати квартиру, то розуміла, що шукатиму житло з високою стелею. Я сама висока і все життя прожила у старовинному будинку в Чернівцях із висотою стелі три з половиною метрів.У моїй сталінці, що я придбала три роки тому, хороша висота, тому це стало одним із перших аргументів за. Коли я дивилась оголошення, то всюди пропонували квартири з готовим ремонтом. Проте ти дивишся і розумієш, що там тобі не підходить колір дверей, а тут вікна не ті. У результаті, переплачуєш за ремонт для того, щоб потім усе змінити під себе. Моя сталінка – колишня комуналка. Тут щось мінімально ремонтували, але нічого масштабного, тому ремонту вважай не було. Я могла робити що завгодно і не переплачувала.
Читайте також: «Я спав на зламаному дивані»: кияни, які купили квартири до 30 років
Я також звертала увагу на розташування та будинок. Якщо дивитися квартиру у центрі, то ціна за квадратний метр там просто захмарна. Проте у таких районах як Татарка або Лук’янівка набагато дешевше і тут зеленіше.
Будинок, у якому знаходиться моя квартира, також дуже особливий. Його побудували у 1957 році, це був якраз період переходу від цих особливих декорованих сталінок як на Хрещатику до простеньких будинків. Нашу сталінку почали будувати як щось елітне, а наприкінці уже залишили голу цеглу без покриття. Це його робить особливим.
Спочатку вирішили, що вікна не купуватимемо, а будемо реставрувати.Тоді я поїхала в “Епіцентр” і купила свій перший ремонтний інструмент, технічний фен, щоб здерти вісім шарів фарби з вікон і подивитися, чи підлягає стан дерева реставрації. Дерево було у хорошому стані, тому ми замінили скло, зробили французькі вікна замість звичайних балконних дверей та привели до ладу віконні рами.
Свій ремонт називаю sustainable renovation (у значенні “сталий ремонт” – БЖ). Сталий, тому що ми повторно використовуємо те, що у нас уже є, а не купуємо щось нове. Так ми відмовилися від пластикових вікон та нового паркету. З одного об’єкту друг привіз шафу, вона мала йти на смітник, але ми її також повністю відновили. Щось знаходили на OLX, наприклад, скляну шафу. 
Найбільшим нашим досягненням вважаю плитку. Коли вона приїхала, то була у жахливому стані. 
Також є проблеми з пошуком матеріалів. Наприклад, плитку ми збирали звідки завгодно. Частину нам звозили з інших об’єктів, щось ми докуповували на ринках, а щось привезли мої підписники в Instagram.
Читайте також: Не квартира і не приватний будинок: Ми живемо в таунхаусах
Потрібно ретельно підшукувати майстрів. Не усі погоджуються на таку роботу: бо не хочуть працювати зі старим матеріалом, не робили такого раніше, думають, що господарям щось стрельнуло у голову і кінцевий результат вони забракують. Плиточника я знайшла з п’ятого разу. Він один вирішив взятися за роботу, бо йому було цікаво, що і як вийде. Як він мені потім розповів, у них є чат плиточників, і він там шукав людей, які можуть його проконсультувати. Він взяв проєкт як такий собі виклик.
Я також змушена була повністю замінювати усі комунікації. Електропроводці було уже більш як вісімдесят років, усі труби та батареї застаріли. У нас також у будинку проблема з каналізацією: колись давно у фанову трубу накидали каміння та сміття. Сподіваюся, вирішу цю проблему скоро, але комунальники, які приїхали перевіряти, що там сталося, були в шоці. Ця труба усій нашій частині будинку заважає жити.
Для мене цей ремонт став справжнім хобі. На карантині я працюю віддалено і мушу якось перемикатися із розумової праці на щось ще. Ремонт – чудовий спосіб відволіктися.Та й залишилося мені небагато – лише підлогу у коридорі зробити. А далі вже приємності – пофарбувати стіни, закупити меблі. Думаю, через пару місяців уже закінчу.
Навіть якби я могла повернути час назад і мала б безліч грошей, то усе одно купила б свою сталінку. Мені пропонували інші хороші варіанти з частковим ремонтом, але за цей краєвид з вікна я вчепилася одразу і ні на що не проміняю.
Читайте також: Як киянин влаштовує руйнівні вечірки, щоб зробити ремонт в дореволюційному будинку на Подолі
