Іноді вони повертаються: касети стали новим вінілом — ось чому
Чому ми так неохоче прощаємося з минулим? Чому культура все частіше експлуатує ностальгію за минулими десятиліттями? І до чого тут бум на касети та плеєри? Редакція БЖ спробувала з’ясувати, як нова популярність касет, що все частіше замінюють слухачам Spotify, пов’язана з нашим побоюванням перед сьогоденням і майбутнім.
.jpg)
Екскурс в історію
1963 — на замовлення Philips інженер Лу Оттенс створив першу у світі касету, а разом із нею — і компактний магнітофон. Громіздкі бобінні магнітофони відійшли у минуле.
60 years ago, today, the compact audio cassette debuted in Berlin. Lou Ottens, a dutch engineer and the head of product development for the Philips factory in Belgium, was behind the invention. But what happened once the #cassette traveled well beyond his hands? 🧵 pic.twitter.com/znrXPs0QYJ
— Andrew Simon (@simongandrew) August 30, 2023
1965 — Кіт Річардс вмикає магнітофон Philips, грає риф із трьох нот, бурмоче ‘I can’t get no satisfaction’ і засинає, забувши вимкнути пристрій, який зберіг мелодію та хропіння гітариста. Так народжується хіт The Rolling Stones — (I Can't Get No) Satisfaction.
1966 — американський попрок-гурт Gary Lewis & thе Playboys випускає перший альбом на касеті. Касета стає головним носієм музики.
Середина 1970-х — поява андеграундної сцени музикантів, що записують демо в домашніх умовах.
1979 — перший кишеньковий плеєр Walkman від Sony та пристрій для багатодоріжкового запису безпосередньо на касету Portastudio TEAC 144 від Tascam. Брюс Спрінгстін записує на касету альбом Nebraska.
On July 1, 1979, Sony introduced the Walkman. pic.twitter.com/36hEMAM6h0
— Computer Records (@ComputerLove_) July 1, 2025
1982 — початок занепаду популярності касет: у Японії випускають перший CD-диск.
Середина 1990-х — касети перестають бути головним аудіоносієм. Усього продано близько 100 мільярдів примірників.

2002 — Philips припиняє виробництво касет.
2010 — те ж саме робить Sony.
2014 — продажі касет у США зростають на 30%, продано близько 50 тисяч примірників.
2020 — касети, як і вініл, повертаються в моду.
А що в Україні?
1967 — перша касета українського виробництва заводу “Протон”
1969 — перший портативний касетник “Десна”
1989 — заснування “Фонографа”, першої української студії, що випускала музику на касетах. Їх перший альбом — “Танці” від “ВВ”.
1994 — за п’ять років “Фонограф” випустив близько 200 касетних альбомів.
2000 — касети замінюють диски.
2023–2025 — поява касетних лейблів. Вінтажна революція дістається й України.
Blast from the past
Колекціонування старих, одиничних екземплярів як явище цілком зрозуміле: ціннісним предмет робить його рідкість. Наприклад, канадську аудіокасету The Black Album Прінса було продано за $27,5 тисячі, а демоверсії Nirvana та Radiohead, коли останні ще виступали під іменем On a Friday, зростають у ціні. Більш заплутаним, ніж копирсання в архівах, здається інший феномен — у часи цифрових носіїв та стримінг-сервісів усе більше музикантів і слухачів повертаються до аналогового минулого.
Повторний бум на касети припав на 2020-ті роки. У 2022-му у Британії розкупили понад 195 тисяч касет, у 2023-му в США — понад 430 тисяч. Це найвищі показники за два десятиліття. Альбоми на касетах випускають Біллі Айліш, Тейлор Свіфт і Гаррі Стайлз.
Виробники техніки створюють оновлені версії касетних плеєрів. Наприклад, французький бренд We Are Rewind модернізував Walkman, додавши Bluetooth-модуль, акумулятор замість батарейок, USB-C зарядку та бездротові навушники. На eBay та Etsy продають Sony Walkman — з оновленими деталями, сучасними батареями й Bluetooth-модулями.
Чому атрибути минулого виринають у сучасності? Британський музичний критик і філософ Марк Фішер у книзі “Привиди мого життя” пише про те, що останні шість десятиліть людство накрила хвиля ностальгії. За Фішером, сьогодення відчувається як продовження минулого: Arctic Monkeys звучать як гурт із 80-х, усе більше серіалів і фільмів копіюють стилістику 70-х, як і політичні течії, що закликають повернутися до консерватизму минулого століття. Філософ вважає, що в теперішньому немає власне теперішнього. Хоч Фішер і не писав про касети, але, продовжуючи його думку, можна припустити, що в часи, коли теперішнє і майбутнє здаються ворожими та невизначеними, минуле з його атрибутами здається більш безпечним.

Канадський культуролог Девід Беррі в роботі “Про ностальгію” досліджує, чому глядачам подобається стилізований під 60-ті серіал “Божевільні” і як стає популярним рух MAGА. Він вважає, що людство сумує зовсім не за старими часами, а за безпекою — минуле більш передбачуване, ніж майбутнє. Беррі наголошує: ми повертаємося не в місце й час — а в емоцію та відчуття безпеки.
Бонус-трек: колекціонери касет — про своє захоплення
Щоб дізнатися, чому дедалі більше українців змінюють Spotify на касетні плеєри і як пояснити повернення аналогових форматів, журналістка БЖ поговорила з колекціонерами та видавцями касет.
Олександр Балов, СТУС (“Студія Тиражу Українських Співаків”)

— Моє захоплення аудіокасетами, яке потім переросло в повноцінне касетне видавництво, почалося з вивчення героя для сценарію. Ну, знаєте цей метод, коли сценарист п’ять років продає ялинки, щоби написати різдвяну комедію. Щось схоже сталося і зі мною.
У форматі аудіокасети мені найбільше подобається ритуал. Очікування осмисленого прослуховування пісень замість миттєвого вмикання в інтернеті. Розпис касети з мікстейпом вручну — замість бездушної картинки на плейлісті. Особисто подарувати касету — замість кинути лінк у месенджер. Стримінг не привчає осмислено прослуховувати альбоми від початку до кінця. Альбоми на касетах слухаються повністю і послідовно, як задумав виконавець. Це зовсім інший досвід. До того ж інтернет забуває: чимало проєктів зникають із цифрових майданчиків, наче їх там ніколи й не було, через різні причини. Фізичний носій буде з тобою завжди.

На СТУС уже виходили SadSvit, sucilna_nevdacha.exe, Ретровай, Льова Бай. Виконавці просять записати свої альбоми на касети з різних причин. І це не тільки акт ностальгії. Для багатьох бендів це, навпаки, вважається більш свіжим експериментом і дозволяє тактильно відчути результат своєї роботи. А для деяких гуртів це просто один із варіантів мерчу.
Наразі наш лейбл розширюється, пробує нове. Наприклад, робили касети як вхідні квитки на культурну подію. Відновили кілька студійних магнітофонів, хочемо продавати б/в деки і плеєри. Ідей багато.
SadSvit на касеті — це моя амбіція. Побачив, що такий культовий альбом не виходить на касеті, і вирішив діяти. Чекав відповіді від Богдана Розвадовського — це був найважчий етап. А от найцікавішим стало створення дизайну і виготовлення касет, під яке довелося оформити з нуля цілу студію касетного звукозапису. Цей реліз — наш найбільший: сукупний тираж склав близько тисячі примірників.

До нас звертаються чимало колективів, тож стабільний попит на замовлення касет є. Навряд цього попиту вистачить для будівництва повноцінного касетного заводу, проте його цілком достатньо, щоб рухатися далі.
Владислав Ларкін, DO YOU WANNA LO-FI?!

— Ще у 2022 році я створив інтернет-магазин DO YOU WANNA LO-FI?! Із часом у мене з’явилося бажання видати вініл. Це досить дороге задоволення, тож вирішив спробувати видавати касети.
У мене був знайомий клієнт, який видавав касети на своєму лейблі Bloomed In September Tapes. Я звернувся до нього, і разом ми зробили першу касету “Левко — Час покаже”. Увесь тираж розкупили в перший день. Я побачив, що є попит, і вирішив повноцінно займатися касетами.
Часто ми самі знаходимо артистів для релізів. Іноді нам радять когось видати. Останнім часом — і це особливо приємно — артисти пишуть самі. Ми зазвичай обираємо тих, чия музика нам подобається.
Якщо говорити про буклети касет, то на початку дизайни я робив сам. Усі процеси — від концепції до фінального макету — були повністю на мені. Влад Яковлєв (Bloomed In September Tapes) відповідає за запис і технічну частину касет. Згодом до мене приєднався Ярослав Держак — дизайнер за фахом. Він допомагає з технічною частиною: підготовкою макетів до друку, версткою упаковок, дотриманням вимог друкарень тощо. Час від часу до оформлення долучаються друзі-художники.

Естетика lo-fi ще з 90-х активно резонувала на Заході — гурти Pavement, Beat Happening, Sebadoh або Duster стали культовими. Але справжній вибух популярності стався завдяки соцмережам. Сьогодні лоу-фай подобається молоді, бо він символізує доступність і водночас протест проти великих лейблів, компаній, які диктують правила, стиль і формат. Молодь завжди шукає способи протистояти системі. Лоу-фай дає змогу заявити про себе без “дядьків у костюмах”.
Тепер достатньо мати комп’ютер, інтернет і музичний інструмент — і ти вже можеш створювати музику вдома. У 90-х такого не було: тоді записували на магнітофони або портативні студії, зводили треки й копіювали касети вручну. Зараз усе спростилось, але водночас багато хто свідомо звертається до аналогової естетики: комусь до душі теплий, неідеальний, трохи шорохуватий звук. Він живий, і це надихає.

Усе циклічно — як у моді. Касети, як і вініл, знову повертаються. Вони мають унікальне звучання: стрічкове, тепле, з характерними шурхотами. Це досвід не лише для слуху, а й для дотику. Музичним фанатам іноді хочеться не просто прослухати улюблений альбом, а й потримати його в руках — розгорнути буклет, прочитати, що написав артист, роздивитися фото, побачити тексти пісень.
Влад Яковлєв, Bloomed In September Tapes

— Касетами захопився із самого дитинства. Це була моя улюблена іграшка років із 4–5. Якщо батькам треба було залишити мене самого на 2–3 години, я проводив час із магнітофоном. Слухав касети, перевертав їх, знову слухав.
Потім почалася ера компакт-дисків, і про касети я на деякий час забув. Згадав у 2014 році, коли приїхав у Львів на концерт гурту Oh, deer! і побачив серед їхнього мерчу компакт-касети. Згодом став помічати, що все більше молодих команд хочуть видаватися на касетах. На той час я вже працював з архівами, у мене були касети з різними старими записами. Однак я абсолютно не сприймав касету як носій для прослуховування музики. Згодом почав записувати мікстейпи своїй подрузі. Потім став колекціонувати касети. Зрештою влітку 2022-го року з’явилася ідея зробити маленький лейбл, який робив би музику на касетах в обмеженій кількості.

Поштовхом до цього стала моя перша лекція “Манірна музика 90-х”, проведена в нижньому залі Театру ляльок у Львові. Під час неї ми слухали з касет архівні записи 90-х років. Подія пройшла досить добре. І головне — я побачив зацікавлення людей. Тоді в мене виникла ідея випустити на касеті проєкт Merta Zara. Його створили українські андеграундні музиканти 90-х — Олександр Юрченко і його дружина Світлана Незнал. Це був проєкт однієї пісні, але я мав деякі неопубліковані інструментальні пробні записи. До того ж саме тоді в доступі з’явився ескіз Олександра Юрченка до проєкту, що ідеально підходив під касетну обкладинку.

Я написав Світлані з пропозицією, вона відповіла — звичайно, робіть. І десь через місяць з’явився перший реліз. До цього я взагалі не мав досвіду роботи із дизайном, типографією та замовленням касет. коли зараз я бачу свою першу касету в колекціях, мене це дуже тішить — попри те, що сам реліз вийшов кривуватий.
Як на мене, CD як носій інформації абсолютно не потрібний. Я розумію, вініл має досить специфічний звук. Розумію, коли люди слухають музику з касет або навіть бобін. Але слухати музику з компакт-дисків не бачу потреби. Хоча і тут є свої нюанси. Мій товариш Діма Сіліч із лейблу Delta Shock Records розповідав про формат Super Audio CD. У порівнянні зі звичайними “сідішками” якість там космічна.
Вініл має власне специфічне звучання. І для того, щоб зробити матрицю для вінілу, потрібно обов’язково робити певну корекцію звуку. Без неї вініл буде з дефектом. Натомість касета може витримати перевантаження і все згладити. Цим мені також подобається саме касетна плівка або навіть бобінна. Сам формат касети, на мою думку, досі лишається дуже прикольним. Він компактний — і це вже плюс. Також це про звук. Наприклад, шугейз, електронна експериментальна музика, ембієнт або навіть джаз — усе це круто звучить саме на касеті, зі специфічною аналоговою компресією. Особливо якщо записати на хорошу хромову плівку і все грамотно відлаштувати — виходить дуже красивий, теплий, м’який звук. Не просто натуральний, а радше органічний.

Я не вважаю, що це якась форма опору цифровому звучанню. Звісно, простіше ввімкнути трек зі смартфона — й іноді якість звучання там навіть краща, ніж на касеті. Бо багато залежить від плівки, обладнання, якості запису. Щоб касета справді звучала добре, треба постаратися.
Записи для випуску на касетах знаходжу по-різному. Щось — у музикантів. Так було із записом Андрія Страхова, гітарні композиції якого збереглися на старій бобіні, що пролежала понад 20 років. Що стосується таких курйозних випадків, нещодавно була оцифрована оригінальна бобіна проєкту Merta Zara. І виявилось, що на другій стороні, просто на шматку плівки, зберігалися імпровізації на цимбалах Олександра Юрченка, про які ніхто не знав. Це був запис на двох доріжках: тобто на одній доріжці записаний якийсь умовно регі, який слухав Юрченко вдома, а на другій — його імпровізації. Запис добре зберігся, попри те, що записували на далеко не найкращу плівку в домашніх умовах.
Періодично артисти самі звертаються. Із цікавих колаборацій — робота з Андрієм Страховим. Він знайшов запис 1995–1996 років і каже: “О, слухай, а ти не хочеш це зробити на касеті?” Звичайно, я без роздумів погодився. Ще гурт Yarn — тоді з’явилася ідея компіляції найкращих треків за три роки існування бенду. Я відібрав треки й запропонував досить незвичний як для касет дизайн: кожна копія мала окрему обкладинку у вигляді маленького полароїдного кадру. Щодо нових артистів — Delayed Minds та авангардний композитор і продюсер Олексій Подать.

За останні п’ять років цікавість до старих касетних видань з українською музикою помітно зросла. Особливо це стосується релізів 90-х, які виходили на KOKA Records — незалежному лейблі, що базувався в Польщі. На хвилі інтересу до українського андеграунду знову згадують такі імена, як “Цукор — біла смерть”, Ivanov Down, Світлана Няньо, “Фоа-Хока” або “Вій”. Загалом, інтерес до касетної культури постійно зростає. Людям подобається ця музика, вони її переосмислюють і повертають у своє сьогодення.