Від творців: український бренд килимів ручної роботи Zv’yazani

Zv’yazani — це новий київський бренд, який створює килими ручної роботи з сучасним дизайном та авторськими варіаціями традиційних українських візерунків.

Засновниці бренду — Наталя Осауленко та Ольга Каретнікова-Котягіна. Раніше одна з них працювала на державній службі, інша була журналісткою. Згодом дівчата заснували власні бренди аксесуарів для бариста та жіночого одягу, а після випадкового знайомства вирішили започаткувати спільну справу — створювати килими.

Нам вони розповіли про пошуки ткаль в українських Карпатах і пустелях Марокко, вартість стартапу і те, чому взагалі вирішили зайнятися саме килимами.

Читайте також:

Від творців: Бренд, який створює феміністські нашивки і значки

Дівчата познайомилися кілька років тому на одній із вечірок, яку організовувала Наталя. Згодом вони почали дружити. А якось розговорилися про бізнес і те, чим хотіли б займатися далі — з’ясувалося, що обоє думають про запуск виробництва килимів.

Наталі ця ідея спала на думку після того, як вона побачила у подруги килим з Індії. Він настільки сподобався, що вона була готова заплатити за виготовлення подібного в Україні.

Почала шукати майстра і не знайшла — ніхто не хотів братися за килими з оригінальним орнаментом.
З Ольгою свого часу теж трапилась подібна історія.Ось так ми й придумали цей бізнес. Тоді ще не знали, наскільки все буде непросто. Але розуміли, що знайшли майже ніким не зайняту в Україні нішу, і що конкурентів у нас вкрай мало. Є лише кілька великих виробників машинних килимів і маленькі майстерні”, — каже Наталя.

Вже невдовзі дівчата почали ходити музеями та досліджувати українську традицію ткацтва. Візерунки старовинних слов’янських килимів їх підкорили. Тоді й вирішили робити килими з сучасними варіаціями стародавніх орнаментів.

Вже через кілька місяців дівчата поїхали шукати майстрів у Косів і Коломию на Івано-Франківщині, бо багато чули про тамтешніх народних митців. Та й взагалі були переконані, що в Україні хороша ткацька традиція і багато фахівців. Насправді ж виявилось, що професія ткача практично на межі вимирання.

Не знайшовши українських майстрів, дівчата вирішили шукати їх за кордоном.
В лютому Ольга поїхала в Індію, знайшла там ткаль, але вималювалася проблема з доставкою вже готових виробів — вона обходилася б занадто дорого.

“В Індії все класно з виробництвом. Приходиш, а там сто людей сидять і тчуть сотню килимків одночасно”, — каже Ольга.

Пізніше засновниці разом поїхали в Марокко. Там теж знайшли майстрів, але з ними була інша проблема — усі вони живуть у невеликих поселеннях десь серед пустелі, там же тчуть килими.

Можливості спілкуватися з майстрами напряму немає, вся комунікація лише через їхніх посередників на марокканських ринках.
Попри це, дівчата все ж ризикнули, домовилися про співпрацю і придбали у майстрів кілька готових килимів для продажу.Потім була ще одна спроба знайти українських ткачів. Ми почали розміщувати оголошення про пошук ткачів у всі можливі групи і спільноти. Відгукнулися дівчата з Карпат”, — каже Ольга.
Вони нещодавно закінчили Інститут прикладних мистецтв, вивчали саме ткацтво. Великого досвіду ці майстрині не мали, але відмінно виконали тестове завдання.
Перший килим майстрині виготовили за три тижні. Його запостили на Facebook, і того ж дня килим купили.
Після цього Наталія й Ольга орендували для майстринь приміщення в Карпатах, купили їм нові ткацькі станки та запустили виробництво.

Від рішення почати бізнес до виготовлення першого килиму минув рік.

Нині у команді Zv’yazani працюють три майстрині з Карпат, технічний директор, SMM-ник і штатний дизайнер. І, звісно, самі засновниці Наталя та Ольга:

Також ми активно співпрацюємо з українськими ілюстраторами — Ліліт Саркісян, Сашею Годяєвою та Анею Моксуновою. Вони роблять для нас чудові малюнки”.

Технічним директором стала випускниця київського інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну імені Бойчука. Вона ж порадила проконсультуватися з викладачами інституту щодо пошуку майстрів та устаткування.
Дівчата згадують, що спершу навіть не знали, як називалися ткацькі станки і які саме з них їм потрібні.
Просто гуглили і вивчали все, що можна, про ткацтво. З появою технічного директора стало легше: «Тепер ми можемо казати, що, мовляв, нам потрібен станок, який робитиме так, так і ось так, а технічний директор у відповідь видасть його назву: «А, то вам потрібен станок з бердо?»», — каже Ольга.

Бренд вже має лінійку з 10 килимів з осучасненими традиційними орнаментами та дизайном від відомих ілюстраторів.

Також є окрема марокканська лінійка килимів від тамтешніх майстрів.

Дівчата готові в будь-який момент братися за виготовлення килимів під конкретних покупців — на основі їхніх ескізів чи побажань.

“Килим розміром 2 на 2,5 метри виготовляють протягом 3-6 тижнів. Це якщо йдеться про простий геометричний візерунок. Кожна ниточка по малюнку вплітається вручну. Це важка і дорога праця”, — каже Наталія.

Розміри вже готових килимів — 2х2,5 м, 2,5х3,2 м та 1,5х1,5 м. Загалом же ніяких обмежень у розмірах і формах виробів не існує — можна виготовити все, що заманеться замовнику:

“Ціни різні — від 16 тисяч гривень за менший килим і до 20-30 тисяч за великий. Килимові доріжки можуть коштувати 3-6 тисяч. Все залежить від розмірів і складності виконання”.

Килими виготовляють з шерсті вівці, яку закуповують в Україні. Її фарбують вручну аніліновими кислотними та харчовими барвниками.

За потреби килим також проклеюється за голландською технологією: до його основи спеціальним клеєм приклеюється бавовняне полотно. Завдяки цьому килим стає більш міцним і довше служитиме. За перші тижні роботи вдалося продати три килими. Їх придбали підприємці з Києва та Львова.

У майбутньому бренд планує виходити і на міжнародний ринок. Саме він цікавий засновницям у першу чергу. Хоча на українських покупців вони, звісно, теж розраховують. Будемо відвертими: тисяча доларів в Україні та тисяча доларів в Європі — це різні гроші.

Ціна на килими ручної роботи об’єктивно висока для України.
До того ж попит у Європі на вироби ручної роботи значно більший, і там подібні килими можуть коштувати кілька тисяч доларів” — каже Ольга. Звісно, бренд поки не приносить прибутку. Все зароблене відразу вкладають у виробництво і розвиток.

“Створювати бізнес заради мистецтва — це значить, що через три місяці він заглохне. Бізнес має створювати гроші та робочі місця, а вже потім мистецтво”, — каже Наталія.

На запуск бізнесу засновниці витратили вже 120 тисяч гривень.
“У нас одна тільки ілюстрація для килима коштує 300-400 доларів. Ясно, що якщо продати десяток таких, то вартість ілюстрації відіб’ється. Але маржа від продажу поки незначна”, — каже Наталя.

Один ткацький станок коштує 100-900 доларів. Зарплата ткалі в Карпатах складає близько 8 тисяч гривень на місяць. Іноді більше, якщо з’являються якісь додаткові роботи.

Кажуть, що труднощі траплялися на кожному кроці. Спершу були проблеми з пошуком майстрів та обладнання, тепер — покупців і ринків збуту.

В Україні лишилися переважно старі майстри, які не хочуть розвиватися і готові робити лише те, до чого вони звикли. Або ж є молоді майстри, які мислять категоріями чистого мистецтва і не хочуть робити комерційні проекти”.

Де брати устаткування, дівчата теж спершу не знали, бо не мали контактів виробників. Врешті два станки їм допомогли знайти у Львові їхні карпатські майстрині.

Наступне питання, яке треба буде вирішити — пошук ринків збуту.

У січні наступного року Ольга і Наталія планують поїхати зі своїми килимами в Ганновер або Париж на всесвітню виставку килимів.

“Цього року ми вже були Ганновері. Це 12 величезних павільйонів з килимами зі всього світу. І виявилося, що там взагалі не було крафтового українського виробника, лише один з машинною роботою”.

Уже найближчим часом дівчата планують відкрити ще одну майстерню у Києві.
Це буде швейне виробництво, яке обслуговуватиме усі три бренди засновниць — власне, килими, та їхні інші бізнеси — з пошиття аксесуарів для бариста та жіночого одягу.

“Наразі шукаємо в Києві приміщення, де в одному просторі будуть і наші швеї, і наші ткалі, і навіть фарбувальний цех. Ну, і ми десь в коридорі, як засновники цього всього”.

На відкриття майстерні знадобиться ще щонайменше 120 тисяч гривень. І доведеться придбати ще 3-4 великі вертикальні станки та 2-3 горизонтальні, за кожним з яких можуть одночасно працювати дві людини. Маючи таку кількість людей і станків, вдасться виготовляти 4-6 килимів на місяць.

А ще Ольга і Наталія мріють, що колись випускники інституту прикладних мистецтв імені Бойчука розглядатимуть бренд Zv’yazani як основне і перспективне місце для працевлаштування.Фото: Zv’yazani

Сподобалась стаття? Постав реакцію!
Увійдіть, щоб залишити реакцію!
Опубліковано: 07 березня 2018