Що треба знати про виставку сучасної української фотографії UPHA Made in Ukraine

Напередодні закриття виставки UPHA Made in Ukraine мистецтвознавиця Катерина Носко та кураторка Анастасія Леонова розповіли, чому варто знати про цей проєкт.

Виставка знайомить культурну спільноту з художніми практиками сучасних українських фотографів — учасників Української фотографічної альтернативи. Група існує майже десять років, але досі зберігає неформальний характер. Створення організації відбулося теж невимушено — у 2010 році під час київської фотовиставки «Два погляди на фотографію».

Ініціаторами, які відчули нагальність створення платформи, що об’єднала б представників медіа фотографії, стали чотири визначних українських фотографи: Міша Педан, Роман Пятковка, Костянтин Смолянінов та Олександр Ляпін.

За період існування УФА, координатори об’єднання організували низку закордонних виставок, однак UPHA Made in Ukraine є першим масштабним висловлюванням, що на якісно новому рівні працює з фотографічним доробком. Представлена в АКТі виставка об’єднує роботи 40 авторів та є результатом досліджень, які базуються на однойменній книзі (видавництво BOOKSHA).

Проєкт реалізовано в культурному просторі AКТ, який є частиною арт-заводу Платформа. Виставка відкрита для відвідувачів з 20 червня до 7 серпня, відтак шанси переглянути масштабний зріз української сучасної фотографії, у порівняно спокійний виставковий період, були високими.

Куратори UPHA Made in Ukraine Вікторія Бавикіна, Максим Горбацький та Ярослав Солоп; консультант у відборі проєктів Міша Педан; арт-директор Міша Букша; менеджер проєкту Марина Дякова. Таку комбінацію кураторів можна вважати вдалою — більшість зазначених організаторів беруть активну участь у діяльності Української фотографічної альтернативи.

Ще до відкриття виставкового проєкту командою видавництва BOOKSHA була проведена кількарічна робота над створенням книги, що фіксує та архівує сучасну українську фотографію, через творчий доробок авторів УФА. Тож виставку UPHA Made in Ukraine ми бачимо як логічне продовження розвитку Української фотографічної альтернативи, втіленому спочатку в книжковому форматі.

Наразі видання, яке створене в складній дизайн-концепції, існує у двох примірниках, адже знайти можливість якісно надрукувати наклад — справа не з легких. Втім, видавництво BOOKSHA вже представило макет книжки у 2018 році на Paris Photo, на фестивалі Kyiv Photo Book і Книжковому Арсеналі у 2019 році. Про видання говорять як про одне з найбільш очікуваних у книжковій сфері України. У зв’язку з відкриттям виставки UPHA Made in Ukraine контекст для книги помітно розширився: виставка стала однією з форм презентації дослідження та приводом для дискурсу в культурних колах.

Щодо самої УФА, як асоціації, зазначимо, що слово «альтернатива» у назві організації у багатьох викликає питання: коли УФА вийшла в публічне поле, культурні діячі намагалися збагнути, до чого саме пропонується альтернатива. Один із найбільш поширених варіантів відповідей — Спілці фотохудожників України. Втім, питання звучало не лише від зовнішніх спостерігачів — про це запитує себе й один із засновників УФА, Міша Педан: «Перше питання, яке я собі поставив — у якому сенсі альтернатива? Альтернатива чому? Альтернатива Спілці? Звісно, ні. Тому що Спілки не існує. Це останній динозавр, розмірами з мишу, що десь тихо помирає в полях. Це абсолютно безглуздий спадок радянських організацій. Звісно, ми не альтернатива Спілці або фотоклубу. Альтернативою у нашому випадку стало альтернативне мислення. Спроба мислити інакше» (З інтерв’ю Міші Педана з Анастасією Леоновою для книжки UPHA: Made in Ukraine, 2018, — авт.).

Об’єднавши майже дві сотні художників і культурних діячів, кожен із яких є самостійним/ою автором/кою, УФА пропонує множинність художніх поглядів, які відповідають сучасним викликам. Учасники групи у своїх прогресивних авторських позиціях, перебуваючи в полі власних зацікавлень, мають можливість, завдяки об’єднавчій силі платформи, бачити творчий доробок один одного.

Українська фотографічна альтернатива жодним чином не прагне ці погляди уніфікувати та закріпити як візуальну репрезентативну мову організації. Навпаки, асоціація має живу й рухливу структуру та розвивається внаслідок діяльності її учасників, наголошуючи на індивідуальності кожного. Те, як учасники УФА співіснують у межах кураторського бачення на сучасну фотографію, помітно й у самій експозиції виставки.

UPHA Made in Ukraine розгортається перед глядачем поступово, подібно книзі зі своєю архітектурою, що потребує пауз під час гортання сторінок. Створюючи простір для авторів всередині зведених боксів, куратори ділять залу на десятки окремих проєктів, чим руйнують традиційну лінійну розповідь.

Експозиція виставкового проєкту ознайомлює з доробком авторів української фотографії. В ньому спостерігається переосмислення радянської спадщини, що працює у зв’язці з поняттями культурної пам’яті та публічного простору. Серія робіт Decommunized: Ukrainian Soviet Mosaics Євгена Нікіфорова порушує цю проблематику через документацію радянських мозаїк, які знаходяться в зоні ризику й у будь-який момент можуть бути знищені.

Тема самоідентифікації розкривається через образи, створені групою GORSAD.

У серії портретів і короткометражних фільмів учасники групи зображують тривожну енергію української молоді, пубертатні переживання й непідробно чесні почуття. У їхніх роботах виразно читається контекст, у якому були створені фотографії — країна або місце, що застрягло між минулим і майбутнім.

Мовчазну присутність війни, соціально-політичних потрясінь в Україні, переживання травматичного досвіду можна віднайти як в образах Андрія Ломакіна та тонкій документації Володимира Петрова, так і в більш прямолінійних рефлексіях Юлії Полуніної-Бут і Альони Гром.

Фінальну частину експозиції куратори присвятили досі достатньо не представленій у публічному полі темі тілесності та сексуальності. Ця лінія вибудовується на основі проєктів Богдана Гуляя, технічних експериментів із багатошаровістю зображення в нових роботах Романа Пятковки й інтимних образах Ігоря Чекачкова, в яких автор використовує деконструкцію «чистого» зображення.

Представлення художніх підходів, форм і сенсів, з одного боку, відповідає місії Української фотографічної альтернативи, а з іншого, вкотре підтверджує, що колективний голос, сформований із десятків поодиноких, може звучати чітко та переконливо.

Куратори фіксують зріз сучасних художніх практик та імен, роблячи їх частиною історії сучасного мистецтва вже сьогодні — як у виставці, так і на сторінках книги як медіуму з довгостроковими планами на майбутнє. УФА впевнено рухається від андеграунду та існування на периферії до інституціоналізації, займаючи центральні позиції. Романтика перебування на межі себе, як організації, поступово зникає, на її місце приходять здорові амбіції на отримання права бути вписаною в культурно-мистецький процес.

Важливо зазначити, що однією з причин руху організації в заданому векторі стала неспроможність представників державного сектору та діячів сучасної культури осягнути український фотографічний простір і створити умови для його архівування. Такі обставини стають причиною низових ініціатив, у результаті яких відбувається фіксація художніх практик в Україні, часто зусиллями самих художників.

Фото експозиції: Максим Горбацький