Від Опішні до Шацьких озер: 7 місць в Україні, куди поїхати восени
Якщо ви не помітили, як промайнуло літо, то не варто засмучуватися, адже осінь — теж чудова пора для подорожей і відпочинку.
Ми зібрали для вас 7 місць в Україні, куди можна поїхати восени.
Опішня – гончарна столиця України
Неофіційно Опішню на Полтавщині вважають столицею гончарства в Україні. Колись на цьому місці було найвідоміше гончарське поселення. Про це говорить і сама назва населеного пункту, яка походить зі слова "опока", тобто різновиду глинистої породи, яку використовували у гончарстві.
Це селище можна сміливо назвати музеєм просто неба. Адже тут можна годинами милуватися краєвидами та витонченими деталями: сторічні хати, унікальні димарі та автентичні церкви.
Розпочати свою мандрівку в Опішні потрібно із оглядової вежі, що розташована на одному з найвищих пагорбів Полтавщини, висота якого 202 метри над рівнем моря. Це реконструкція частини козацької фортеці, що розміщувалась тут у XVIII столітті. Саме за цими пагорбами простягається рівнина, з якої колись приходили навали загарбників. Далі стежка веде до ще однієї пам'ятки — Лисої гори, яка вважається містичним місцем.
Не можна приїхати в Опішню і не побувати у Національному музею-заповіднику українського гончарства. Це цілий комплекс, що складається з шести музеїв, що занурюють в історію та особливості гончарної справи. Тут на вас чекають понад 60 тисяч експонатів, тож щоб побачити усе, потрібно виділити окремий день для таких оглядин.
Вартий уваги і музей сім’ї Кричевських. Якщо ви нічого про них не знаєте, то це гарний привід нарешті це виправити, бо ж ця родина залишила по собі немалий мистецький спадок по всій країні. Замилує вас і сама будівля, адже вона виконана в стилі українського модерну.
З Опішні ви повернетеся не лише із сувенірами, а й можливо із виробами, які створили самі. Бо ж неможливо побувати в Опішні, стільки довідатися про гончарство і не спробувати самому відчути, яка на дотик глина. Для цього ви можете відвідати майстер-клас у досвідчених гончарів, які допоможуть вам опанувати і техніки ліплення, і навчать працювати із гончарним колом.
Якщо вам хочеться скуштувати страви, про які писав Котляревський в “Енеїді”, то маєте неодмінно заскочити в етнопоселення “Старий Хутір”. У меню тут: качана каша, галушки, верещака, баба-шарпанина. Все це подається в традиційному посуді, виготовленому в Опішні. А опісля гастродегустацій можете відвідати невелику ферму з вівцями та поросятами поруч.
Як доїхати: з Києва до Опішні можна доїхати автівкою або автобусом, їх курсує безліч. Якщо хочете вирушити потягом, то потрібно буде добиратися із Полтави або інших населених пунктів, крізь які поруч проїжджає залізниця.
Заліщики – місто на березі Дністровського каньйону
У 120 кілометрах від Тернополя можна побачити унікальне місто-ілюзію Заліщики. Воно розташоване на березі Дністровського каньйону, одного із найбільших в Європі. Завдяки ньому місто схоже на острів. Тут річка робить петлю майже на 180 градусів, огинаючи місто. Тому здалеку здається, що воно й справді розташоване на острові.
Територія цього диво-острову була заселена з давніх-давен, але перші письмові згадки датуються 1340 роком. Тоді поселення було власністю польського короля. Пізніше, в 1750 році, поселення отримало статус міста і нову назву — Старі Заліщики. Подейкують, що свого часу тут поляки організували перший неофіційний нудистський пляж.
І хоча містечко невелике, тут є на що подивитися. Можна, наприклад, відвідати палац Бруницьких, який був побудований в 1831 році. У радянські роки його перетворили на поліклініку, саме тому на занедбаній будівлі ви і зараз побачите табличку державної лікарні. Прогулятися тут можна Заліщицьким парком, його заснували ще у 19 столітті.
У Заліщиках є і чудові культові споруди — Костел Святого Станіслава і Церква Пресвятої Трійці. Але головна визначна пам'ятка Заліщиків лежить за його межами, в селі Хрещатик. Там ви знайдете природний оглядовий майданчик на місто і побачите меандр Дністра — саме той унікальний розворот річки на 180°. Він і створює ілюзію, що Заліщики — це чарівний острів ідеальної круглої форми.
Дністровський каньйон вартує окремої уваги. Він є одним із найбільших в Європі та визнаний національним природним заповідником. Його стіни висотою до 250 метрів, водоспади, численні річки та озера роблять місце неперевершеним для активного відпочинку та спостереження за дикою природою. Також неймовірні панорами на річку Дністер відкриваються у ще одній точці — урочищі Червоному. Це унікальне геоморфологічне утворення з природними комплексами, типовими для південної частини Тернопільщини.
Спробувати на смак місцеву кухню можете у піцерії “Старе місто”, ресторані “Роксоляночка” чи кафе “У парку”.
Як доїхати: з Києва до Заліщиків курсує потяг 357, але на нього вихопити квитки дуже важко. Як варіант, можна доїхати до Тернополя, а звідти вже чимало перевізників чи екскурсійних турів відвезе вас прямісінько до Заліщиків.
Палац Петра Чечеля у Самчиках – “український Версаль”
За різними підрахунками, на території України є від трьох до шести тисяч різних палаців. На жаль, більшість з них у занедбаному стані або зруйновані вщент. Втім, є одна пам’ятка, яка добре збереглася до наших днів і не настільки медійно розкручена як, приміром, Луцький чи Мукачівський замки. Палац Петра Чечеля на Хмельниччині — один з найбільш збережених та доглянутих палаців в Україні, який має статус державного історико-культурного заповідника. У народі його ще називають “українським версалем”.
Цей палац — одна з кращих в Україні пам’яток зрілого класицизму. Полковник Петро Чечель був гайсинським старостою, купив село Самчики й декілька інших сіл в Старокостянтинівському повіті, тож на березі річки Случ почав споруджувати розкішний палацово-парковий маєток, запросивши багато відомих майстрів того часу. До наших днів збереглися фрескові розписи, створені прославленим художником Михайлом Врубелем на замовлення тодішнього власника садиби. Врубель бував в Самчиках в київський період своєї творчості, коли працював над розписом Кирилівської церкви і фресками для Володимирського собору.
Палац вражає своєю чіткою симетрично-осьовою композицією, вираженою суворістю і стриманістю архітектурних форм, і є визнаним шедевром архітекторів і паркобудівництва. Завдяки майстерній роботі з дизайну, палац гармонійно вписується в ландшафт з дотриманням усіх канонів паркової архітектури. Це була оригінальна ідея полковника Петра Чечеля, першого власника палацу. Цікаво відзначити, що споруда майже не зазнала змін з кінця XVIII століття.
До наших днів у палаці збереглися Блакитна вітальня з ліпниною, Червона та Римська зали з класичним оздобленням. Але найказковіша кімната — Японський кабінет, де на відвідувачів дивляться дракони, журавлі та самураї.
Окрім маєтку, гордістю Самчиків став англійський ландшафтний парк, який швидко перетворився на улюблене місце зустрічей навколишньої шляхти, яка з’їжджалася сюди на бали, прийоми та свята. Парк у Самчиках вражає своєю унікальністю та масштабами. Тут росте 287 порід та видів дерев і кущів, серед яких можна відзначити липу канадську широколисту, європейську ялину, а також тайгову або повислу.
Хоча спершу парк закладали у двох стилях — французькому регулярному та англійському пейзажному. Цікаво, що французький регулярний стиль в Україні зберігся лише у Самчиках і передував англійському. Коли Петро Чечель викупив маєток і розпочав будівництво палацу, він перепланував парк відповідно до моди того часу — в англійському пейзажному стилі.
І сьогодні у палацово-парковому ансамблі у Самчиках вирує життя. Тут проводять фестивалі і театралізовані екскурсії, засновані на історичних фактах. А ще сюди записуються на фотосесії. Тож якщо ви хочете відчути дух 19 століття, вам неодмінно слід їхати сюди.
Як доїхати: потягом – до Старокостянтинова, а звідти шукати місцевого перевізника і їхати до селища. Відстань – 15 кілометрів.
Подільські Товтри – одне з природних чудес України
Українські Карпати розпочинаються із Подільських Товтр. Тож це ще одна точка на карті, яку варто відвідати цієї осені. Товтри — це скелясті вапнякові пагорби, утворені коралами та іншими організмами, які 20 мільйонів років тому були бар’єрними рифами. Висота пагорбів сягає близько 65 метрів, а вивітрені та розмиті гряди утворюють скелі різної дивовижної форми.
Це настільки гарне місце, що у 2008-му році Національний природний парк "Подільські Товтри" внесли до семи природних чудес України. Площа усієї цієї краси сягає більше, ніж 2500 км², тож природний парк є одним з найбільшим у Європі.
У Товтрах можна ходити в походи, сплавлятися Дністром, рибалити, кататися на велосипеді, займатися спелеотуризмом, літати на параплані, спостерігати за тваринами тощо. Тут ви тут зможете зустірти червонокнижні рослини і навіть тварин. А ще у Подільських Товтрах є безліч цілющих мінеральних джерел, вода з яких на смак відрізняється від усіх інших, які є в Україні.
Відпочинок у цьому місці вам запам’ятається надовго, головне – все продумати до дрібниць. Але якщо не хочете складати план мандрівки самі, можете звернутись до туристичних організацій, котрі забезпечать спорядження й супровід інструктором, а також трансфер.
Зупинитися тут можна у наметах. Для цього тут навіть є спеціально відведені місця та кемпінг. Але восени, щоб не замерзнути, можна обрати більш комфортний спосіб ночівлі. Найбільше варіантів для житла ви знайдете у Кам'янці-Подільському, який розташований поруч.
Як доїхати: Потягом – до Кам’янця-Подільського. А звідти – місцевим перевізником чи таксі.
Курорт Сатанів – українська Швейцарія
Сатанів — це селище на Хмельниччині, яке в народі називають українською Швейцарією.
Навколо селища — гори та ліси, річка Збруч, Національний парк "Подільські Товтри" і заповідник "Медобори". Сатанів славиться не тільки оздоровчими програмами, а й тим, що має у своєму розпорядженні гірськолижний курорт. Тут облаштована вся необхідна інфраструктура: від спортивних майданчиків до басейну чи сауни. Крім того, на території курорту діють гарячі чани.
Тут цілий рік працюють готелі, пансіонати, санаторії. Курорт дуже популярний серед українських гостей і туристів з інших країн. У Сатанові налічують 6 джерел. Великі здравниці мають власні бювети. Курорт здобув популярність завдяки збручанській Нафтусі — це місцева мінеральна вода з унікальним цілющим складом. За своїми оздоровчими властивостями її порівнюють із трускавецькою Нафтусею.
Одна із найулюбленіших розваг туристів у цьому селищі — чани, адже тут їх наповнюють водою з мінерального джерела або гірської річки, розпалюють під ним багаття, а для посилення цілющої дії додають лікувальні трави.
Також у Сатанові можна оглянути мури старовинного замку, збудованого у вигляді зірки з 5 вежами на рогах. До сьогодні збереглися лише південна брама з надписом латиною і дві вежі. Також у місті нещодавно відновили закладену ще у XV столітті столітті синагогу, також серед пам'яток – Костел Святої Трійці, водяний млин і комплекс споруд цукрового заводу, побудовані у кінці XIX століття.
Як доїхати: Потягом – до Хмельницького, а далі – таксі чи локальними перевізниками.
Фортеця Тустань на Львівщині – ліс і скелі
Якщо ви вже вивчили всі маршрути у Карпатах і не бажаєте підійматися високо у гори, то можете відвідати фортецю “Тустань”. Насправді фізично фортеці тут вже немає, проте ви можете подивитися, якою вона була на вигляд за допомогою смартфона. Візуальний 3Д-тур доступний всім, хто має телефон та інтернет.
А ще до Тустані варто їхати як мінімум для того, щоб побачити краєвиди, які розкриваються навколо. Адже по факту Тустань — це скелі. З вершечка наскельної фортеці відкривається чудовий мальовничий вид на ліс, який простягається на кілометри довкола. Осіннє листя надає особливого шарму цьому пейзажу.
Також не забудьте завітати в музей, відкритий в 1997 році. Тут зібрані оригінальні зразки зброї, предметів побуту та кераміки, знайдені археологами в околицях твердині. Колекція музею містить унікальні експонати, серед яких є наконечники стріл луків та арбалетів, бойові сокири древніх русичів, фрагменти мечів і наконечники списів. Всі ці речі нагадують про те, наскільки могутньою була скельна фортеця Тустань, адже найважливіший елемент оборони будь-якого замку — не стіни, рови і пагорби, а добре озброєні і підготовлені воїни.
Як доїхати: Скельний комплекс та заповідник розташовані в селі Урич, Сколівського району за 120 кілометрів від Львова. Доїхати на авто можна зі Львова через Східницю. Дорога становить близько 110 кілометрів. Також до Тустані можна дістатися трасою Київ — Чоп. Цей шлях становить 118 кілометрів. Або ж автобусом Львів – Східниця – Урич.
Відпочинок на Шацьких озерах
Шацькі озера – це унікальний природний комплекс, аналогів якому немає у Європі. Під час прогулянки стежками заповідника можна не тільки побачити озера, пляжі й ліси, а й подивитись на життя тварин у їх природному середовищі.
До цього природного комплексу входить чимало озер. Найпопулярніші серед туристів – Світязь, бо воно найглибше. Цікавим є те, що під час Першої та Другої світових війн воду із цього озера використовували як антисептик для поранених солдатів. А ще, якщо вам пощастить опинитися там у безвітряну погоду, то ви зможете побачити кришталево чисте дно озера на 10 метровій глибині.
Також там можна займатися риболовлею чи веслувати. Цей район ідеально підходить для веломандрівок, адже тут дуже рівний ландшафт. Пункти прокату велосипедів ви знайдете майже на кожній базі відпочинку, інколи навіть і безкоштовно.
Шацькі озера — рай для рибалок, адже тут водиться близько 30 видів риби, в тому числі й вугор, місцева гордість.
На території Шацьких озер вже традиційно є чимало церков, а ще музей Фауни. У ньому ви побачите експонати, які були привезені з Біловезької Пущі: олені, лось, кабани та зубр. Зараз у музеї налічується близько 400 видів тварин, які живуть в Україні. Також є 34 види тварин, які занесені до Червоної книги України.
Поряд є чимало готелів та садиб, тому вам точно буде де зупинитися і заночувати свіжими осінніми ночами.
Як доїхати: Потягом чи автобусом до Луцька, далі – місцевими перевізниками.
