Де відпочити в Україні: 7 місць, куди поїхати навесні
Каньйони, озера, водоспади, фортеці, гори — все це можна побачити в Україні. Весна чудова пора, аби побачити це все наживо. Навіть під час війни потрібен відпочинок для тіла та ментального стану.
Ми зібрали список цікавих та різноманітних локацій в Україні, куди можна поїхати навесні.
Дружбівський кар’єр
У селі Дружба на Житомирщині розташований Дружбівський кар’єр “Кварц”. Це за 200 кілометрів від Києва. Водойма має бірюзовий відтінок, навколо неї скелясті береги та білі піски, що нагадують гори. Вода у кар'єрі відповідає санітарним нормам. Також у ній водяться різноманітні види риб та раків.
Кар'єр нерудних копалин утворився у 1948 році. Його метою було забезпечення військової промисловості будівельними матеріалами. Там видобували камінь кварцито-пісковик, пісок, гравій, глину та каолін.
Місто Дружба, яке розташоване поруч з кар'єром, було спеціально засноване його для працівників. Раніше там проживало близько 5 тисяч людей, зараз же там мешкає орієнтовно 500 осіб, бо кар’єр не працює вже понад 20 років.
Його територія складає 124 гектари. Це один з найбільших затоплених кар'єрів в Україні. Вхід та в’їзд на територію кар'єру безплатний.
Вода у кар’єрі чиста та прозора. Вона березовий відтінок через дно з білої глини та насипів піску. Максимальна глибина — 30 метрів. Біло-сіро піщані гори — це шматочки й крихти від породи, що роками вигорталися з глибин землі, які вже непридатні для промисловості. Навколо водойми також росте ліс. Туристи приїздять сюди як для відпочинку, так і для фотосесій. За 15 кілометрів від кар’єру розташовується геологічний заказник “Камінне село”.
Як дістатися:
Поїздку краще планувати авто. Прямого громадського транспорту до Дружбівського кар'єру немає. Однак є альтернатива: можна доїхати до Коростеня, а звідти пересісти на поїзд до міста Олевськ і вийти на станції “Діброва Олевська”. Однак до кар'єра потрібно буде пройти ще близько 5 кілометрів.
Тараканівський форт
Форт побудовано наприкінці XIX століття неподалік села Тараканів Дубенського району на Рівненщині. Його основна мета була оборона західних кордонів Російської імперії. Лінія кордону з'явилася тут після третього поділу Польщі наприкінці XVIII століття між Російською та Австрійською імперіями.
Вперше випробовують форт під час Першої світової війни. Російські війська покинули його у червні 1915 року після короткого бою, підірвавши амуніційні склади в ровах, бункери на важливих позиціях та частину казематів. Через рік під час Брусиловського наступу військові Російської імперії відібрали ці укріплення від частин 4-ї австрійської армії. Під час польсько-радянської війни у 1920 році війська Будьонного не змогли вигнати поляків з форту. Гарнізон форту продовжував боротьбу в оточенні, після чого здійснив прорив.
У 1939 році польський гарнізон покинув споруду без бою. Загалом існує мало інформації щодо того, як використовували форт у роки Другої світової війни. Про військові події 1941 року на території форту не відомо, однак у той час поблизу споруди була Дубно-Бродівська танкова битва. Німецькі війська облаштували на території форту склади боєприпасів. А у 1944 році там відбувся стрілецький бій.
Радянська влада хотіла там зробити склад консервованої продукції. Однак через надмірну вологість і випаровування цього не вийшло. З цих таки причини не змогли обладнати там і склад автотракторних запчастин.
Споруду побудовано у геометричній формі ромба зі сторонами довжиною до 240 метрів. Форт має систему захисту, що складається з глибокого рову та земляних валів, що міцно утримували опорну стіну. Також там були споруджені мости та підземні тунелі.
Навколо периметра фортеці були розташовані каземати для нижчого рангу особового складу гарнізону, а також приміщення для господарських та військових потреб. Головною спорудою комплексу є офіцерський корпус зі штабом коменданта форту, а також житлові та господарські будівлі для артилерійського відділення. Колишні приміщення форту могли вмістити до 800 осіб.
Наразі від форту залишилися лише руїни, офіцерський корпус та каземати частково збереглися. Також неподалік форту знаходиться Дубенський замок.
Як дістатися:
Із залізничної станції “Дубно” до Тараканівського форту близько 4-5 кілометрів. До міста можна доїхати, як поїздом, так і автобусом.
Бакота
Бакота — затоплене село на Поділлі, неподалік Кам’янця-Подільського. Село затопили у 80-х роках під час будівництва Дністровського гідровузла. Людей звідти примусово відселили. Вони були вимушені руйнувати власне житло, аби отримати потім нове у прилеглих населених пунктах.
Сьогодні це популярний напрям для туризму, що входить до національного парку “Подільскі Товрти”. Бакотський залив приваблює своїми пейзажами, сформованими у звивистому руслі Дністра та мальовничими каньйонами, серед яких протікає ця річка. Вода тут чиста, а вздовж берегів є безліч пляжів для відпочинку та купання.
Крім самої затоки, можна відвідати руїни скельного монастиря та залишки печер. Це єдиний давній об’єкт, що вцілів після затоплення села. Його історія починається ще з дохристиянських часів, приблизно II столітті до нашої ери там існувало язичницьке капище, а у XII- XIII століттях там заснували печерний монастир. Поряд з ним є невеликий оглядовий майданчик з видом на Дністер. Поблизу монастиря протікає три джерела, де можна набрати води.
Більше дослідити місцевість можна на кораблику, моторному човні чи катамарані. Також місцеві пропонуються послуги для любителів сплаву на байдарках. Окрім цього можна відправитися в піший маршрут Бакотською затокою. Офіційних піших маршрутів два: менший складає близько 8 кілометрів, більший — 24 кілометри.
Як дістатися:
Найпростіше доїхати автомобілем, однак власників авто попереджають про погані дороги поблизу Бакоти. Також можна спланувати маршрут автобусом чи потягом. Потрібно доїхати до Кам'янця-Подільського, а звідти – до Старої Ушиці. Потім потрібно пройти кілька кілометрів до скельного монастиря та оглядового майданчика. Також у селі можна знайти водіїв, які відвезуть у потрібне місце.
Джуринський водоспад
Джуринський або Червоногородський водоспад розташований між селами Нирків і Устечко Чортківського району Тернопільської області. Він є найбільшим рівнинним водоспадом України. Його висота сягає 16 метрів. Водоспад складається з трьох каскадів. Перша назва водоспаду погодить від річки Джурин, інша — від давнього міста Червоногород, яке існувало кілька століть тому.
Існує декілька версій виникнення водоспаду. За місцевою легендою, він створений турками-османами під час облоги Червоногородського замку в 1672 році. Аби здобути замок, турки перерубали кам'яний кряж між двома сусідніми ділянками річища Джурина скерувавши повноводну річку у нове річище. Так вони нібито звільнили собі доступ до стін замку.
За другою версією, водоспад виник з масштабною перебудовою початку ХІХ століття, коли укріплений замок переробляли на палац. Довкола палацу заклали величезний ландшафтний парк. А водоспад могли зробити як його елементом. Водоспад міг утворитися без втручання людей, без втручання людини, прорвавши перемичку між “паралельними” ділянками річища.
До початку 50-х років там функціонував водяний млин, у 50-60-х там була гідроелектростанція. Також поряд з водоспадом є інші туристичні місця, які можна відвідати: Заліщики, Червоноградський замок, урочищі Червоне.
Як дістатися:
Можна доїхати на громадському транспорті або на власному авто. Однак в обох випадках доведеться пройтись, оскільки в’їзд на територію заборонений. З Тернополя можна доїхати автобусом до села Нирків, а звідти пройтися декілька кілометрів до самого водоспаду.
Тустань
Наскельна фортеця Тустань розташована в селищі Уричі на Львівщині. Фортифікаційний комплекс був заснований в IX столітті племенами білих хорватів. Фортеця була важливим стратегічним пунктом і охороняла західні рубежі Київської Русі та пізніше Галицько-Волинського князівства. Також фортеця слугувала митним центром у Карпатському регіоні.
На початку минулого століття тут проводились здвиги української молоді. У травні 1914 року на території скель відбувся мітинг-фестини української молоді, присвячений сотій річниці з дня народження Тараса Шевченка.
Зараз же збереглися рештки забудови — чотири тисячі пазів і врубів у камені. Відвідувачі можуть прогулятися маршрутом довкола скель та піднятися на дитинець. Звідти видно Сколівські Бескиди й долину села Урич.
В селі також розташований музей історії міста-фортеці, там зберігаються знахідки археологів, які знайшли на території фортифікаційного комплексу. За 7 кілометрів від населеного пункту є бальнеологічний курорт Східниця.
Як дістатися:
Існує декілька варіантів доїзду до фортеці: автомобілем, автобусом та потягом. Доїхати на авто можна зі Львова через Східницю (110 кілометрів), або обрати маршрут трасою Київ — Чоп (118 кілометрів).
Якщо ж обирати громадський транспорт, то спершу краще доїхати до Стрия, а звідти пересісти на автобус до Урича.
Верховина
Верховна вважається центром гуцульської культури. Селище розташоване серед карпатських гір, густих лісів та розлогих лугів-полонин. В межах населеного пункту протікає річка Черемош.
У Верховині вдосталь екскурсійних маршрутів, природних, культурних та архітектурних пам’яток, а також можливостей для активного відпочинку. У селищі є оглядова вежа, маршрут не є тяжким та займає близько 15-20 хвилин від центру. Звідти відкривається вигляд на село, ліси та річку Черемош. Також звідти можна побачити вершину гори Піп Іван.
З Верховини можна піднятися на гору Писаний Камінь, яка має висоту 1221 метрів над рівнем моря. На її вершині .розміщений комплекс скель зі стародавніми малюнками. Також з селища можна піднятися на гору Піп Іван, яка є однією з найвищих вершин Українських Карпат.
Окрім того, у Верховинському районі є багато музеїв. Серед популярних для відвідування локацій: музей Гуцульської Магії, хата з кінофільму "Тіні забутих предків", музей музичних інструментів Романа Кумлика, музей у Трембітаря та музей "Хата — Стая".
Як доїхати:
До Верховини можна доїхати автомобілем, автобусом або потягом до найближчих залізничних станцій. Найближча станція — Ворохта, звідти можна дістатися села рейсовим автобусом.
Синевир
Синевир — це найбільше гірське озеро в Україні, його площа майже 5 гектарів, а глибина сягає близько 26 метрів. Воно розташоване в глибині Карпат, у верхній течії річки Тереблі. Озеро знаходиться на висоті 989 метрів над рівнем моря.
Воно утворилося 10-11 тисяч років в результаті потужного зсуву, спричиненого землетрусом. Наразі ж озеро розташоване поміж хвойних лісів, які заселені безліччю видів рідкісних птахів. У водах водиться риба та раки. Купатися в озері заборонено, щоб не порушити його унікальну екосистему. Це правило стосується й решти гірських озер. Національний природний парк “Синевир” входить у світову спадщину ЮНЕСКО.
На території заповідника можна взяти екскурсію, аби вам більше розповіли про легенди щодо озера та його унікальність. Тут також є піший маршрут довкола озера. Неподалік є мотузковий парк.
Недалеко від озера у селищі Синевирська Поляна розташований центр реабілітації бурих ведмедів. Там тварини живуть в умовах, наближених до природних, у лісі площею 12 гектарів. Ведмедів забезпечують збалансованим харчуванням та належним доглядом спеціалістів. Також неподалік є Дике озеро та один з найвищих водоспадів Українських Карпат — Шипіт.
Як дістатися:
На авто до Синевиру можна доїхати трасою Київ — Львів — Чоп (Е-50/М-06), в селі Нижні Ворота повернути у сторону смт Воловець та проїхати до Міжгір’я. Якщо ж обирати потяг, то слід вийти на станції Воловець, а звідти пересісти на рейсовий автобус до села Синевирська Поляна.
Фото: Журнал Житомира, Seleonov, Posterrr, Rbrechko, LEIBIUK-V, Zysko serhii, JoanM, Tanya Troyan, GeneMrRoboto, Rbrechko, Володимир Тертишник, Asif Masimov masimovasif.net, Revontulet, Zybikok, Q-lieb-in, MSha, Ekaterina Polischuk/Wikipedia, bls.ua, rovrto.davr.gov.ua, Андрій Яцуляк, @eugenivy, Igor Buhney.
