Олександр "Терен" Будько — військовий, письменник та призер “Ігор нескорених”. До початку війни він працював баристою у Києві. З початком повномасштабного вторгнення Олександр став добровольцем батальйону "Карпатська Січ". У травні 2022-го отримав тяжке поранення на Харківщині, втративши обидві нижні кінцівки. “Терен” пройшов реабілітацію у США.
Нещодавно Олександр запустив інклюзивне тревел-шоу "Відвал ніг, або All інклюзив", де разом з зірковими гостями розповідає про доступність в українських містах. Останній випуск шоу щойно вийшов – він про Дніпро.
Ми поспілкувалися з “Тереном” про проблеми з безбар'єрністю, інклюзію українських міст та позитивні зрушення.
Ідея “Відвалу ніг” з'явилися у моєї подруги Наталі Гаріпової, продюсерки та ідейної натхненниці цього проєкту. Коли ми з нею познайомилися, я вже був на протезах, або час від часу пересувався на кріслі колісному. Вона бачила всі ці незручності пересування та великі недоліки бар'єрного простору.
Наталя – людина з активною громадською позицією, тож під час нашого спілкування в неї народилася думка створити такий проєкт.
Мені важко відповісти про одне найкраще або найгірше безбар'єрне місто України, адже ситуація з інклюзивністю в країні приблизно однакова.
Міста і країна в цілому не готувалася до великої кількості людей з інвалідністю в цілому і з різними видами інвалідності зокрема. Адже важливо розуміти, що люди пересуваються не лише на кріслах колісних, й за допомогою тростини. Як от особи з порушенням зору.
Головні проблеми міст — це відсутність загальної доступності, не кажучи вже про якісь індивідуальні моменти.
Містечка та села взагалі не пристосовані. Відсутній доступний громадський транспорт, пандуси, немає низьких з'їздів з бордюрів. Також немає тактильних смуг для людей з порушенням зору, спеціальних світлофорів, які озвучують інформацію про те, чи можна переходити дорогу.
Після виходу нашого шоу у деяких містах відбулися позитивні зміни. У Вінниці, наприклад, запустили додатковий доступний громадський транспорт. Також зробили додаткові маршрути, поставили підйомник в музеї М.І. Пирогова. Міська влада почала спілкуватися з активістами щодо поліпшення безбар'єрності в місті.
У Львові люди самостійно зрізали перешкоди до мистецького артцентру. Перенесли кнопку виклику допомоги на зручну відстань для людей з інвалідністю і прибрали перешкоди на пішохідній зоні в центрі міста. Тому конкретні позитивні кейси точно є.
Є й протилежні випадки. Наприклад, декілька закладів у Києві нічого не змінили навіть після комунікації під час зйомок. Пройшло два місяці, і я показав своїй аудиторії, що ніяких змін не відбулося. Лише тоді вони зреагували та мінімально змінили доступність до своїх закладів.
Також на мене виходив засновник книгарні Readeat Дмитро Феліксов. Пояснював, що вони не можуть зробити там ліфт, але працюють над доступністю і намагаються впроваджувати безбар'єрність у свій бізнес. Як це буде надалі, буде видно.
У Буковелі взагалі сталася цікава ситуація. Під час наших зйомок там поставили пандус біля колеса огляду, а буквально через два дні наш приятель зафільмував те, що пандус вже відсутній. Коли ми знову це прокомунікували, пандус з'явився, але десь під сходами до колеса огляду.
Спілкування з чиновниками теж відбувається. Потрібно розуміти, що складно здобути зміни лише силами активістів. Усе потрібно робити в синергії та за підтримки як активістами держави, так і державою активістів.
В рамках одного з випусків ми спілкувалися з уповноваженою президента з питань безбар'єрності Тетяною Ломакіною. Звичайно, ми шукали якісь спільні рішення цієї глобальної та великої проблеми для нашої країни. Нас запрошують на різні дискусійні панелі, де ми обговорюємо питання безбар'єрності в різних сферах нашого життя.
Намагаємось вирішити цю проблему власними ідеями. Не скажу, що тотально у всієї влади є розуміння, але в тих людей, принаймні, які відповідають за це, розуміння і бачення вирішення цієї проблеми присутнє.
Об'єднаність населення, звичайно, зростає, і, зокрема, завдяки нашому проєкту. Наприклад, за місяць наші шоу у Youtube переглянуло понад мільйон людей. По тих коментарях, які ми читаємо на Instagram-сторінці та у YouTube-каналі, усвідомленість людей щодо ситуації зростає.
Взагалі наша мета – показати недоліки, або гарні рішення, а не бути експертами, які комунікують про правильність розташування пандусів і надавати експертні послуги. Звичайно, бувають випадки, коли ми після випуску програми підсвічуємо критичні, больові для нас місця, якщо вони не зазнали ніяких позитивних змін.
Історія, яка мене вразила, стосується Дніпра, де ми відвідали
Дніпровське УВП УТОС (Учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих). Директор підприємства Сергій Кіт має тотальну відсутність зору. Його підприємство виготовляє тактильну плитку для людей з такими ж порушеннями.
Це підприємство надає роботу людям з порушенням зору. Крім того, прямо на заводі облаштували шелтер для внутрішньопереміщених осіб. Проте, на жаль, підприємство не має жодних пільг і державних замовлень. І ніхто не звертає на них увагу – ні місцева влада, ні тим паче вищі державні органи. Вони фактично змушені виживати.
Мені дуже-дуже прикро розуміти те, що людей, які хочуть жити на повну, створювати безбар'єрний простір, на жаль, у нас поки не цінують. Вони не потрібні державі.
Ми плануємо знімати шоу далі – будуть ще серії про кілька міст України, і не тільки. Я цьому дуже радий, бо дійсно зміни у суспільстві відбуваються. Поступово, не так швидко, як ми б цього хотіли, але вони є, і це головне для нас.
Наша головна мета – щоб тему безбар'єрності і доступності передусім сприйняло суспільство, і лише тоді ми зможемо говорити про якісь масштабні ширші зміни.
У містах зараз впроваджують низку програм безбар'єрності. До прикладу, таку програму ініціювала перша леді України, її виконують через уповноважену президента України з питань безбар'єрності. Мене включили до Ради безбар'єрності міста Рівного, де я теж сподіваюся впливати на позитивні зміни свого рідного міста.
Я вірю в те, що спільними зусиллями ми будемо йти до глобальних змін для маломобільних груп населення і робити цілком безбар'єрним наше суспільство. Це мають бути спільні зусилля громадських активістів, представників влади ОТГ та держави.
Фото: Саша Терен