Ідеї для Києва: Як у різних містах світу покращують якість повітря

Все частіше на початку осені у Києві погіршується якість повітря. Цього вересня столиця України навіть очолила рейтинг міст з найгіршою ситуацією із забрудненнями. Київ час від часу накриває густий смог, а у повітря збільшується концентрація “часток пилу” та небезпечних речовин через пожежі у передмісті та погодні умови.

Проблема забрудненості повітря – вже давно має загальносвітовий масштаб, і у багатьох містах її у різний спосіб, але досить дієво вирішують.

Зібрали кілька цікавих кейсів із різних куточків світу, які можуть допомогти Києву покращити ситуацію із забрудненням повітря.

Мехіко, Рим і Мілан: cтріт-арт, що поглинає смог

Пасео-де-ла-реформа (Проспект Реформи) – головний проспект мексиканської столиці Мехіко довжиною у дванадцять кілометрів, завжди жвавий та людний.

Характерно для великих промислових мегаполісів він насичений висотками, серед яких навіть губиться головна його пам’ятка – колонна “Ангел Незалежності”. Віднедавна місцеві, і тим кому пощастило опинитися тут у якості туристів мають змогу спостерігати на одному з високих будинків проспекту гігантське 35-метрове дерево – картину-фреску, створену іспанським колективом Boa Mistura за участю місцевих художників Revost та Seher One.

Цей та низка інших малюнків у Мехіко створені у рамках ініціативи Absolut Street Trees. Її суть – у тому, що місцеві художники виготовляють величезні фрески, використовуючи фарбу “Airlite”, яка очищує забруднене повітря шляхом процесу, подібного до фотосинтезу. Коли сонячні промені потрапляють на фарбу, у результаті хімічної реакції вона збагачує навколишнє повітря киснем. Скоріше це покриття, яке не містить у собі VOC (леткі органічні сполуки), і яке можна наносити на будь-яку поверхню.

Інноваційну технологію Airlite зі слоганом “Легко як дихати” створили три людини – Масімо Бернардоні, Антоніо Чанчі, та Арун Аядєв. У 2013 році вони заснували стартап Advanced Materials. Покриття здатне нейтралізувати оксиди азоту та сірки, бензол та інші шкідливі речовини, перетворюючи їх у молекули солі. Автори ініціативи стверджують, що фрески щорічно нейтралізують об’єм забруднення рівний викидам 60 тисяч автомобілів. При цьому фарба може зберігати свої якості близько десяти років. І ніби Airlite здатна поглинати до 88,8% забруднення, і майже 100 відсотків бактерій.

Самі лиш малюнки на стінах навряд чи зробили би погоду у великому Мехіко, яке ще у 1992 році ООН офіційно визнала найбруднішим містом на планеті. Аби досягти нинішніх показників суттєвого зниження забруднення повітря у місті довелося понад чверть століття втілювати цілу низку цілеспрямованих заходів, серед яких:

• перевірка транспортних засобів на відповідність нормам викидів та обмеження багатьох з них,
• примусове встановлення каталітичних нейтралізаторів у нових автомобілях,
• збільшення кількості автобусів, які працюють на природному газі,
• будівництво нових велодоріжок та вивід з експлуатації близько півтори тисячі “шкідливих” автобусів малого та середнього розміру.

Вони були замінені на більш сучасні та екологічно сприятливі, що курсують за системою Metrobus. Плюс у Мехіко активно розвивається міська програма прокату велосипедів Ecobici.

Беззаперечно вірять у чарівну силу мистецтва та його продуктивний симбіоз з екологією також у італійських Римі та Мілані.

Громадська організація Yourban 2030 взялася за створення муралу Hunting Pollution розміром у тисячу квадратних метрів у італійській столиці. Він став найбільшим у Європі об’єктом стріт-арту, який поглинає смог.

На малюнку п’ятиповерхового будинку на перетині вулиць Дель Порто Флувіале та Делле Конче зображена триколірна чапля – вид птахів на межі зникнення, яка стоїть на бочці з пальним та тримає у клюві заражену шкідливими речовинами здобич. Стверджується, що “очищувальна” здатність італійських графіті еквівалентна ефекту, який дають тридцять дерев.

Лондон, Париж, Берлін: cтіни моху замість мільйонів дерев

Починаючи з 2014 року на вулицях різних європейських міст почали одна за одною з’являтися досить незвичні споруди, чимось схожі на арт-інсталяції. Першу побачили мешканці невеликого німецького міста Йєни, потім – жителі вже більших Амстердаму, Берліну, Брюсселю, Парижу та Лондону.

Так звана “Стіна моху” – ультрасучасна система фільтрації повітря. Її розмір – 4 метри в висоту та 3 – в ширину, вона функціонує за допомогою сонячних батарей та повністю автономна. Різні види моху на ній у природній спосіб поглинають забруднення, таким чином виконуючи функції повітряних фільтрів.

Ініціатива отримала назву City Trees і почала втілюватися у багатьох європейських містах, а також у Гонконзі. Автори проєкту наголошують, що мохові стіни у жодному разі не є замінниками дерев, адже виконують зовсім іншу функцію – поглинають тверді частинки (пил від дизельних двигунів та спалювання пального), витягуючи близько 80% шкідливих речовин з повітря. Протягом року така споруда, як стверджують розробники, здатна поглинати 240 тонн діоксиду вуглецю та пилу, що еквівалентно 275 деревам.

Але тут не обійшлося без казусу і навіть скандалу: у ірландському місті Корк громадськість та журналісти виступили з критикою подібних споруд, передусім через те, що на них витрачається близько 400 тисяч євро на рік з міського бюджету і піддали сумніву їхню ефективність. Це стало приводом для дебатів у міській раді Корка у листопаді минулого року, де вирішували що з ними робити. Прийняли рішення залишити ще на рік.

Ціікаво, що у 2021 році міська рада Корка виступила з ініціативою посадити у місті мільйон дерев (десь ми таке вже чули) у період до 2028 року, але через відсутність фінансування ініціативу було відкладено.

Лондон: від дизельних обмежень до біосонячного листя

“Учні 440 лондонських шкіл дихають смертельно небезпечним повітрям”. Таку заяву зробив у 2016 році новообраний мер міста Садік Хан. Кожна з цих шкіл розташована у районах, де рівень діоксиду азоту у повітрі вищий за річний європейський стандарт. Серед них – шість шкіл, які знаходяться у Вестмінстері, найпрестижнішому районі Лондона.

Взагалі у британській столиці, яка у 1952 році пережила смертоносний смог (тоді отруйна пелена на декілька днів накрила місто) на початку двадцять першого століття було все не дуже добре з повітрям. У 2015 році на одній з центральних лондонських вулиць – Оксфорд-стріт, річний ліміт викидів NO2 (двоокис азоту, який вважається отруйним газом) було подолано за чотири дні. Дослідження того періоду шокували: через брудне повітря щорічно помирають близько 9500 містян. Слід було вживати якихось заходів. Висловлюючись новим лондонським сленгом, “юлезити”.

“Юлез”, або ULEZ (Ultra Low Emission Zone) – це зона наднизьких викидів, яка спочатку охоплювала внутрішню частину центру міста. Інновація, що була введена міською владою Лондона у 2019 році з подачі того самого Хана. Її суть: автівки, що працюють на дизельному паливі мають сплачувати збір – 12 з половиною фунтів на день (близько 14 з половиною євро), а вантажні автомобілі та автобуси – 100 фунтів на день (близько 120 євро).

Рік тому зону було розширено на все місто, і за словами мера, ініціатива виявилася дієвою, розширення зони означатиме, що “ще 5 мільйонів мешканців міста зможуть дихати чистим повітрям та жити більш здоровим життям”, - заявив Садік Хан.

Попри те, що подібна інновація, а найбільше – її розширення – викликали незадоволення та протести. Основний аргумент – удар по комерційним перевезенням, де транспорт використовує переважно дизель, а відповідно – й подальше підняття цін на товари.

Статистика свідчить про те, що кількість вуглецю у місцевому повітрі зменшилася на 27%. До того ж, нещодавно переобраний на третій термін Хан обіцяє розширити програму заміни автівок на екологічні: можна здати старе авто та отримати від 2 до 7 тисяч фунтів на купівлю нового. На сьогодні мешканці міста оновили таким чином вже близько 15 тисяч автомобілів.

Цікаво, що у травні цього року Лондон передав Україні 20 автомобілів у рамках програми утилізації (загалом їх має бути понад 100), і вони мають використовуватись у гуманітарних та медичних цілях.

В умовах, що склалися, всі засоби стануть у нагоді, експериментальні – також. Декілька років тому вчені Королівського коледжу Лондона звернули увагу на стартап Arborea – перший у світі “біосонячний листок” (BioSolar Leaf).

Це крупні, схожі на сонячні панелі, покриті дрібними рослинами. Вони вбирають у себе вуглекислий газ та виділяють кисень з ефективністю, що рівна ста деревам з урахуванням площі поверхні одного дерева. Британські вчені допомогли ініціаторам розробити пілотну ділянку проєкту на території White City Campus – спеціальної території для інновацій на території коледжу. Панелі можна встановлювати на великих будівлях у містах, а також змінювати та прибирати на період сильних холодів. Одна з особливостей таких “листів” – те, що для збору вуглекислого газу не потрібне газокомпресорне знаряддя, яке зазвичай використовується у інших системах.

Мілан: будинки для дерев, де можуть жити люди

Площа Гає Ауленті у італійському Мілані – обов’язковий “маст хев” для усіх туристів, що відвідують місто. Названа вона, до речі, на честь

відомого італійського архітектора. І, можливо, не випадково вже близько десяти років як місцеві, так і приїжджі не обходять стороною житловий комплекс під назвою Bosco Verticale (“Вертикальний Ліс”) – “хмарочос для дерев, де можуть жити і люди”, як його позиціонують архітектори.

Це дві башти висотою 110 та 76 метрів, на терасах кожного з поверхів обох будівель посаджено близько 900 дерев, 5 тисяч кущів та 11 тисяч трав’яних доріжок. Рослинність у даному випадку виконує функції природних фільтрів повітря – допомагає створити необхідний мікроклімат та фільтрувати дрібні частинки пилу, що містяться у міському повітрі.

Рослинний щит створює сприятливий внутрішній мікроклімат, а також регулює вологість, виробляє кисень, поглинає вуглекислий газ та мікрочастинки. А ще “Боско Вертикале” приваблює “літаючими садівниками”. Так називають команду дендрологів-альпіністів, які, використовуючи відповідне спорядження, доглядають за рослинами на всіх поверхах будівель. Цікаво, що у ЖК також живуть птахи і метелики.

Приводів турбуватися щодо чистоти повітря для жителів економічної та ділової столиці Італії предостатньо – Мілан періодично потрапляє на верхні щаблі у рейтингах найбрудніших міст світу. А іноді взагалі очолює їх, як, наприклад, у лютому цього року. Правда й у тому, що ці рейтинги коливаються та радикально змінюються, іноді з періодичністю у декілька годин.

Це й стало аргументом заперечень влади Ломбардії на подібні звинувачення. “Все залежить від того, у який момент ви на ці рейтинги дивитесь”, - відповіли на закиди щодо “антилідерства” у мерії Мілану. Але й від надзвичайних заходів не відмовились. Зокрема, було введено обмеження на опалення у будинках (заборонено підтримувати температуру вищу за 19 градусів у жилих приміщеннях та на підприємствах, а також використовувати дров’яні печі). А ще ввели обмеження на використання вантажного транспорту у денний час.

Стокгольм та Мальме: біопаливо та кліматична компенсація

Шведський екологічний досвід – тема окремої історії та досліджень. Станом на 2021 рік уряд Швеції інвестував понад 400 мільйонів крон (це близько 35 мільйонів євро) у дослідження та розробки у сфері екології та захисту навколишнього середовища.

Серед найвідоміших інновацій – біопальне, що отримується з харчового та органічного сміття. Багато підприємств країни проводять заміни у своїх автопарках, позбавляючись від автівок з пальним та віддають перевагу електромобілям. Майже весь громадський транспорт у країні перейшов на біопаливо та етанол. Швеція була однією з перших країн, що підписала та ратифікувала Кіотський протокол – міжнародну угоду про необхідні заходи в умовах зміни клімату.

Ще у середині 1990-х років міська влада Стокгольму перетворила колишню промислову зону Хамарбю у зразок екологічного планування, створивши екорайон Hammarby Sjoestaden, де у повній мірі приміняються екологічні технології (підземний сміттєпровод, система очищення води, зелені зони, а також переробка використаного повітря: нагріваючись, воно передає власну енергію системам опалення, очищається, а потім повертається у навколишнє середовище).

Подібний район, Vastra Hamnen (“Західна Гавань”), також збудовано у Мальме. Це район з нульовим викидом вуглецю, де використовується система акумулювання теплової енергії.

Якщо з переходом на екологічно правильний громадський транспорт питання якось вирішується, то як відмовитись від літаків – зручних та найшвидших засобів пересування? А вони, як відомо, один з тих видів транспорту, який найбільше забруднює навколишнє середовище.

І ось, вуаля, шведське ноу-хау під назвою “кліматична компенсація”. Її суть полягає у певному балансі, який може встановити кожен пасажир. Наприклад, рейс, яким ви подорожуєте виробляє певну кількість шкідливих речовин у повітрі, але десь у іншому місті завдяки вашій участі викиди скорочуються у такому самому об’ємі. Компенсувати переліт можна, наприклад, інвестувавши у будівництво сонячної або вітряної електростанції (сума залежить від кожного окремого проєкту).

Існує сайт, де можна, приміром компенсувати маршрут зі Стокгольму до Лондона за 10 євро, а до Бангкоку – за 66 євро. Також шведська авіакомпанія SAS автоматично компенсує викиди за дитячі квитки та квитки учасників бонусної програми, ще багато роботодавців беруть на себе компенсацію витрат відряджень своїх працівників.

Відмова від автомобілів та перехід на громадський транспорт (за статистикою він виробляє лише 1% шкідливих речовин, у той час, коли авто – 67%) та на велосипеди – вже майже загальноєвропейська тенденція.

У Швеції роботодавці заохочують своїх співробітників, виділяючи службові велосипеди, які можна використовувати для, приміром, ділових зустрічей. Нещодавно з’явилися приватні велосервіси з доставкою вантажів, а у місті Карлсхамне протестували новий спосіб доставки товарів у дитячі садки та школи – вантажні електровелосипеди.

Богота: велосипедні доріжки та екологічні автобуси

“План, який нас реактивує” – таку амбітну назву мав документ, який було представлено у 2020 році у столиці Колумбії Боготі. Це була глобальна програма відновлення міста від наслідків епідемії COVID-19. І крім соціальних та економічних декларацій, значне місце у ній було приділено екологічним питанням.

“Ми не хотіли би втрачати те чисте повітря, яке ми отримали під час пандемії”, – ці слова тодішнього мера Боготи Клаудії Лопес, представниці партії “Альянс зелених”, нагадали про відомі жарти часів ковіду про те, що “природа настільки очистилася, що…”. “Це було своєрідне диво під час пандемії”, - наголошувала пані мер. Але без жартів, навесні 2020 року у місті було зафіксовано зниження концентрації твердих часток на 80%. Хоча лісові пожежі, що сталися у Венесуелі та перенеслися до Колумбії, значно варіювали цей показник у гіршу сторону. Відтоді була поставлена конкретна ціль: у найближчі чотири роки підвищити якість повітря на 10%.

Сьогодні місто має 560 кілометрів велосипедних доріжок, і статистика свідчить про те, що його жителі здійснюють близько мільйона поїздок велосипедами на день. У планах мера було збільшити цю територію ще на 60 кілометрів навколо Боготи.

Серед втілень місцевої влади – продовження електрифікації громадського транспорту, що базується на автобусах та розвиток електричної системи метрополітену. Навесні 2022 року мер Боготи особисто представила новий парк електробусів, який складався з 406 одиниць транспорту, та поступово впроваджувався у транспортну систему міста.

Буси оснащені сучасними технологічними пристроями: від USB-портів для зарядки мобільних телефонів до мікрофонів зв’язку з центром управління транспортом.

Клаудія Лопес не випадково наголошувала, що екологія та боротьба за чистоту повітря у Боготі є “союзником для оживлення економіки міста”, бо поява нового парку електробусів додатково створила понад тисячу нових робочих місць, причому з важливим для сучасного світу гендерним паритетом.

США: "антисмогові" дахи

Наступний лайфхак з покращення якості повітря міг би здатися чимось фантастичним, або загубитися десь серед сотень різноманітних стартапів, якби не справді реальне втілення його у дію у низці американських та європейських міст. Мова про так звані покрівельні гранули, які було розроблено американським виробничим конгломератом “3М”, представництво якого, до речі, є в Україні.

Їх ще називають “антисмоговими”. Суть у тому, що покрівельна плитка на даху будинків перетворюється на активну поверхню, що бореться із забрудненням та зменшує кількість смогу.

Цей матеріал і раніше використовувався для перекриття дахів та захисту від ультрафіолетових променів. А інновація “3M” полягає у тому, що було розроблено гранули з фотокаталітичним покриттям, і воно активується при потраплянні на нього сонячних променів. У результаті утворюються речовини, що перетворюють присутні у повітрі хімікати смогу у водорозчинні іони, які з часом змиваються.

Під час досліджень, що були проведені Національною лабораторією Лоуренса у американському місті Берклі було встановлено, що дахи середнього розміру, покриті такими гранулами, очищують повітря рівнозначно трьом деревам.

6 екологічних організацій Києва, до яких може приєднатись кожен

Юлія Бражнік 30 квітня 2024

Фото: yourban2030, deangelisre.com, city-vision.it, notiziarte.com, atlasofthefuture.org, Arborea, Studio Laura Gatti, intelligenttransport.com, thewashcycle.com, acnnewswire.com, washingtonpost.com, stefanoboeriarchitetti.net.