Дослідники Національного кіноцентру України імені Довженка в Києві зробили підбірку з 20 фільмів для видання The Guardian, які допомагають зрозуміти, що відбувається в Україні. 

“Ці документальні та ігрові фільми контекстуалізують жахи, що розгортаються в колишній радянській республіці”, – пише видання. 

Розповідаємо про 10 фільмів із цієї добірки:

Кисневий голод (1992 рік)

Один із перших приватних фільмів незалежної України.  Це історія українського солдата, який бореться з традиційними знущаннями над новобранцями в радянській армії. Фільм заснований на реальному досвіді режисера Андрія Дончика та письменника Юрія Андруховича.

Завтра свято (1987)

Стрічку зняли на початку епохи “перебудови”.  Вона викриває труднощі повсякденного життя на птахофабриці, відрізняючись від тодішнього стандартного пропагандистського фільму, оскільки зображує глибоку соціальну кризу в радянському суспільстві.

Майдан (2014)

Режисер Сергій Лозниця задокументував етапи протесту під час Революції Гідності в Києві у 2013 та 2014 роках. Документальний фільм про Євромайдан зробили в копродукції з Нідерландами. Стрічка завоювала головну нагороду 9-го Міжнародного фестивалю фільмів про права людини в Нюрнберзі 6 жовтня 2015 року.

Чорний зошит Майдану (2014)

Величезний фрагмент спільного документального кіно, який створили група студентів другого курсу. Стрічка відтворює напружені емоційні випробування досвіду безпосередньої участі в Революції.

Земля блакитна,ніби апельсин (2020)

Повнометражний документальний фільм Ірини Цілик про сім’ю на Донбасі розповідає про одиноку матір Ганну та її чотирьох дітей, які приховують страх перед зоною бойових дій за пристрастю до музики та створенням фільмів про себе. Цитата з вірша Поля Елюара формує назву фільму, ідеальну метафору для сюрреалістичного світу між війною і миром.

Міжнародна прем'єра документалістики стрічки відбулася на американському кінофестивалі “Sundance Film Festival”, де вона отримала нагороду за кращу режисуру в категорії світової документалістики

Військова нотатка (2020)

Щоденниковий фільм із особистих відео українських солдатів, які захищають Донбас з 2014 року, показує війну у безпрецедентному масштабі. Підписи вказують на те, що деяким авторам щоденників не вдалось вижити.

Какофонія Донбасу (2018)

Стрічка Ігоря Мінаєва відсилає до пропагандистського фільму про радянських робітників Дзиґи Вертова 1931 року “Ентузіазм: Симфонія Донбасу”. Автор розповідає про ідеологію, якою маніпулювали людьми, що Донбас – головний вугільний регіон не лише України, але і колишнього Радянського Союзу. Цьому протиставляється реальне життя, приховане від зайвих поглядів. Корисно для розуміння передумов окупації Донецької області в 2014 році путінським режимом.

Сильніше, ніж зброя (2019)

Неформальне кінооб'єднання з виробництва короткометражного та повнометражного українського документального кіно “Вавилон’13” у цій стрічці розповідає про Революцію Гідності та подальшу війну на сході України. Назва фільму походить від фрази, яку чув один із режисерів: “Ваші камери сильніші, ніж зброя”.

Донбас (2018)

Режисер Сергія Лозниці зібрав калейдоскоп історій про війну на Донбасі. В фільмі можна побачити продюсера пропагандистського телеканалу, міліціонерів, які обшукують блокпости, бандитське весілля тощо. На створення стрічки режисера надихнули відео на YouTube про окупований Донецьк та Луганськ.  

Додому (2019)

Повнометражний режисерський дебют Нарімана Алієва з Ахтемом Сеітаблаєвим у головній ролі зображує стосунки кримських татар та українців. Один із сина Мустафи загинув на війні на сході України і разом із іншим сином відвозить тіло до Криму для поховання. Драма акцентує на відокремленні людей із суспільства та народу.