Історії київських моржів

Пересилити себе і зануритися в ополонку на Водохреще — це круто і вже привід пишатися. Але уявіть, є люди, які роблять це мало не кожного дня і щиро кайфують від крижаної води.

Дізналися у київських моржів, як вони до цього прийшли, коли вперше пірнули та навіщо їм це взагалі.

Нагадаємо, раніше ми розповідали про те, як бути нудистом у Києві.

Анабелла Моріна, краєзнавець, 40 років

Як почала

Я живу на Оболоні й усі зими плаваю в Йорданському озері у себе під будинком. Почалося все влітку 2015-го, коли я вирішила, що мені не обов'язково припиняти плавати з настанням осені. Продовжила плавати, поки плавається. Так минув вересень, жовтень, листопад.

Ходила на Йорданське і розповідала на Facebook про те, як мій організм поступово звикає до зниження температури. Тоді зі мною плавала подруга, але ближче до кінця листопада її зупинили близькі. А в грудні друзі намагалися відрадити мене, переконуючи, що довше 10 хвилин у крижаній воді плавати не можна. Я знайшла їм статтю в інтернеті про людей, які довго плавають серед крижин.

Тільки їх називають не моржами, а білими ведмедями, сам же процес — не моржуванням, а холодовим плаванням.

Взимку, поки озеро не замерзло, я допливаю десь до його середини й повертаюся. Це, напевно, метрів 400-500 і хвилин 20 у воді. При температурі 9-11 градусів, а вона найкомфортніша, легко обпливаю Йорданське по периметру.

Про відчуття

Коли заходиш у крижану воду, вона спочатку ніби ошпарює, але ненадовго. Потім, якщо ви давно не плавали, починає поколювати шкіра. Через дві-три хвилини стан стабілізується, а через п'ять у людини всередині вмикається власна піч. При тривалій практиці можна навчитися розподіляти внутрішнє тепло тими частинами тіла, які замерзають. У мене першими підмерзають пальці рук. Коли вони перестають розгинатися, я повертаюся.

Про здоров'я

Перші роки після виходу з води я розтиралася, тепло вдягалася і поспішала додому в теплу ванну. Зараз розумію, що для організму це стрес, йому необхідно самому повертатися до нормальної терморегуляції. Тому тепер після виходу з води надягаю тільки вільну довгу спідницю — для пристойності, і спокійно йду додому.

Дорогою назад не відчуваю холоду, тільки радість від того, що ти можеш відчувати світ шкірою в будь-яку погоду.

До речі, багато років мене мучили артритні болі в ногах і руках. Після зимового плавання я про них забуваю.

Ірина Карпенко, масажист, 27 років

Як почала

Це мій другий сезон моржування. Хоча перша думка про загартовування виникла років п'ять тому. Я щоранку вигулювала собаку біля озера і кожного разу зустрічала дідуся, який в одних спортивних штанях робив зарядку біля озера. Він обтирався снігом і купався в озері. Я захоплювалася, дивувалася і відверто заздрила. Я теж так хотіла, але сама не наважувалася.

Я дочекалася Хрещення і сама поїхала купатися в Гідропарк. Море людей, кіпіш, емоції. Я отримала те, що хотіла.

Але так і не почала моржувати на постійній основі. Не знайшла однодумців.

Пройшов ще рік. Я побачила на Facebook, як дівчата з Одеси кожні вихідні викладають відео, де вони купаються в морі. Був грудень. І я вирішила, що теж хочу на море. Написала одній з дівчат, і вже через тиждень опинилась в Одесі.

Потім повернулася до Києва, товариші з Одеси підказали, як знайти моржів у Києві, я знайшла однодумців. Моржувала з ними весь минулий сезон. Цього року компанія не зібралася, але я пам'ятаю, як обіцяла собі не зупинятися. Я не могла позбавити себе цього задоволення, а тому одного разу пішла купатися сама, а потім стала пропонувати друзям. Наступними вихідними нас вже було двоє. Потім троє, п'ятеро, вісім чоловік.

Про здоров'я

Раніше перехід з осені на зиму зустрічався застудою, нежиттю. Досить було промочити ноги, потрапити під дощ або трохи замерзнути на вулиці. Тепер це в минулому. Я спокійно можу зняти взуття взимку і погуляти в лісі. Минулого року кожного дня ходила босоніж по снігу. Цього року чекаю на сніг з великим нетерпінням. Періодично займаюся нудизмом. Виїжджаю з близьким другом в ліс і ходжу голяка. Ні дощ, ні сніг цьому не заважає.

Ірина Гребенник, менеджер з персоналу в ІТ-компанїі, 39 років

Як почала

Сім років тому на Водохреще мій колишній чоловік з другом вперше пірнули в Дніпрі. Ми з дочкою були групою підтримки. Чоловіка це так вразило, що ми стали їздити на пляж майже щотижня. Купався він, а ми з дочкою спостерігали.

У березні й мені захотілося зануритися. Пірнула, відчула підйом емоційних і душевних сил. Звісно, захотілося повторювати це знову і знову. У квітні за нами в воду увійшла і дочка.

Тоді їй було три роки. Вона просто побачила, що ми купаємося, і теж попросилася приєднатися.

Чотири роки тому у нас народилася ще одна донька. Її ми купали з народження. Перший раз заношу в воду я, щоб гарненько занурити, потім вона заходить сама, десь по коліно, і присідає. І так разів зо три або чотири — її складно витягнути з води.

Відтоді і весь цей час ми купаємося практично в будь-яку погоду, десь раз на тиждень. Зазвичай — у Гідропарку. Влітку на дачі обливаємося холодною водою.

Про ставлення рідних

Спочатку не всі друзі нас розуміли, а родичі висловлювали побоювання. Батькам одразу навіть не говорили, що купаємося. А потім всі звикли, тепер захоплюються нами. Щоправда, долучитися не наважуються.

Про здоров'я

Купання провокує викид у кров «гормонів радості» — ендорфінів. Крім того, наднирники реагують на холодовий стрес виділенням гормонів, призначених для екстреної підтримки основних органів. Це стимулює імунну систему.

У дітей бувають застуди, кашель і температура, але це, скоріше, просто нормальне формування імунітету. Такого, щоб з лікарняних не вилазили, немає. До лікарів в принципі не ходимо.

Ігор Дармостук, шеф-редактор, 34 роки

Як почав

Я онук моряка. Любов до води, мабуть, отримав на генному рівні. Купаюся всюди, де бачу водойму, в будь-який час року. П'ять разів на тиждень відвідую басейн. Води в моєму житті дуже багато.

Перший раз у холодну воду поліз на Водохреще в 2011-му. Мотивація була дуже проста: всі ж купаються, треба спробувати, раптом прикольно? Приїхали з другом на Оболонь, вийшли на Мінській і почалося: мигалки, менти, хресний хід. Виявилося, чекали тодішнього прем'єра Миколу Азарова, тому все оточили та перекрили. У підсумку, знайшли якусь ничку між кущами, як-не-як булькнулись у затоку і пішли, задоволені собою. Я тоді особливо і не вдався в те, що зі мною сталося.

Про відчуття

У 2012-му повторив подвиг. Вже на Гідропарку. І, о диво: хвиля ейфорії й адреналіну накрила мене з головою. Дуже хороші відчуття. Ти одночасно відчуваєш себе чистим, свіжим, таким, що світиться і дуже-дуже бадьорим. Відтоді не вгамовувався і множу свій досвід.

За цей час я вже купався в Північному морі, пірнав у крижаний Ла-Манш.

Плавав у лютневому Середземному морі та грудневому Чорному морі, плескався у весняній Балтиці, залазив у гірські річки Карпат і Татр.

Про здоров'я

Статистику здоров'я я не веду. Були роки, коли застуду не ловив взагалі, але я б не пов'язував це тільки з купанням.

Про ставлення близьких

З рідних нікого не долучив. Зате кілька разів спрацював як морж-провокатор. Наприклад, в Юрмалі. Весна, градусів 10 максимум, сонце, вітер, хвилі. Вийшли на пляж, люди є, але всі в куртках ходять, ніхто не загоряє. Роздягнувся, пірнув, вийшов, розтерся, ловлю вітер. І хоп, мужик, який за мною спостерігав, теж у воду поліз.

Якось хотів затягнути в крижаний Ла-Манш дружину. Але вона тільки ноги намочила, сказала, холодно, і пішла на берег мене фоткати.

Фото: iratertsieva, yoga_ganga