Як врятувати Київ від візуального шуму: європейський досвід реновації панельок, розумного озеленення та навігації
Всім, хто повертається до Києва із Західної та Центральної Європи, знайоме це дивне відчуття – шкода, що Київ не настільки комфортний і приємний оку, як Відень, Берлін або Копенгаген. Припарковані на тротуарах і газонах автомобілі, засилля кіосків біля станцій метро і в підземних переходах, клаптикове утеплення і цар-балкони на фасадах будинків.
Звичайно, Євросоюз не ідеальний. Засклені балкони можна зустріти і в Брюсселі, пластиковими вікнами не гребують і в Австрії, а на Балканах багатоповерхівки виглядають ще гірше, ніж у нас. Але брати приклад потрібно тільки з кращого.
На кількох кейсах спробуємо розібратися, що потрібно Києву для того, щоб стати візуально кращим. Щось з цього можна зробити навіть своїми силами.
Житло
Панельні і цегляні багатоповерхівки після Другої світової війни зводилися по всій Європі, в країнах соцтабору – Польщі, Угорщині, Чехословаччині. У соціал-демократіях Скандинавії і в капіталістичній Великобританії. Незважаючи на різні форми власності, у всіх післявоєнних багатоповерхівок – спільні проблеми. На умовному Заході з ними простіше – будинки, як правило, у власності компаній або міста, і квартири там здаються в оренду, як було у нас за часів СРСР.В Україні і постсоціалістичних країнах всі квартири приватні, що ускладнює експлуатацію будинку. Якщо там немає організації співвласників, він фактично нічий.
Найбільше підходить для застосування у нас польський досвід. У 1990-х – 2000-х роках польські аналоги ОСББ взяли “ПНРівські bloki« в свої руки і перетворили їх з сірого “совкового» житла на сучасні будинки з новими ліфтами, енергозбереженням і акуратними фасадами. Правда, без перегинів не обійшлося. У Польщі XXI століття народився міський мем про “пастельні блоки" – як і у нас, там люблять фарбувати в яскраві кольори при ремонті.
У землях на території колишньої НДР після об'єднання Німеччини на початку 90-х була інша ситуація – НДРівські панельки порожніли, оскільки жителі масово переїжджали на захід. Німці знайшли раціональний вихід – частину будинків приватизували приватні компанії, провели санацію, реконструкцію квартир, в деяких випадках зміни торкнулися фасадів – до будинків прибудували балкони, ліфти, навіть зносили поверхи.
Мікрорайонна забудова колишнього Східного Берліна порівняно з київською – це кілька великих масивів, забудованих 5, 9, 16-поверховими будинками і хмарочосами вище 20 поверхів. І безліч мікрорайонів поменше. Як і у нас, в Берліні будували за кількома типовими проектами, досить близьким до українських. Через величезну кількість НДРівських будинків Берлін відстав від загальнонімецьких темпів реконструкції – соціалістичні панельки в столиці реновували лише на рубежі 2000-х і 2010-х років.
На відміну від польського досвіду, який можна застосувати в Україні, німецький досвід згодиться лише в прикладній частині. Наші багатоповерхівки, на щастя чи на жаль, не стануть власністю приватних компаній або держави.
Під час реновації німці централізовано замінили старі дерев'яні вікна на пластикові, відремонтували сходові клітини, оновили вхідні групи будинків і утеплили фасади. Більшість фасадів оновили в спокійних кольорах, близьких до оригіналу, але не обійшлося і без відтінків “вирвиоко".
Успішні приклади можна знайти і в Україні. У 2020 році в рамках програм “Енергодім« і “Енергоефективний район Львова» на львівському Сихові відремонтували три типові дев'ятиповерхівки. Тепер вони виглядають майже по-європейськи, за винятком спірного колірного рішення.
Що потрібно Києву: ОСББ, які могли б проводити капітальні ремонти будинків
Озеленення
Фірмовий знак київських КП УЗН – надскладні клумби з однорічних квітів, увінчані божевільними композиціями за мотивами дитячих мультфільмів, які ставлять і розбирають кожну весну, і фотозони з сердечками. Цими недугами страждають майже всі київські парки і сквери. А якщо згадати щотижневі покоси трави влітку, то і зовсім страшно виходити на вулицю.
Європейська мода останніх 10-15 років – висадка багаторічних трав замість клумб з чорнобривцями і петуніями. Це набагато простіше і дешевше – клумби не потрібно оновлювати щороку, вони не потребують догляду і їм не загрожують діти і собаки. Багаторічні трави вже є в київських зелених зонах, але тільки в тих рідкісних, які не перебувають на балансі КП УЗН.
Проблеми є не тільки з клумбами. При ремонтах доріг і вулиць газони облаштовують, як правило, вище тротуарів і проїжджої частини, через що під час дощів грунт змивається на тротуар. Ті ж наслідки – і від парковки на зеленій зоні. А достатньо всього лише «втопити» газон.
Ще одна біда київських вулиць – велика кількість мощення або площі асфальту. Разом із забитою зливною каналізацією це призводить до підтоплень після кожного дощу. Облаштування невеликих водойм-вологовловлювачів в парках і скверах замість незамощених майданчиків могло б врятувати київські вулиці від потопів.
Що потрібно Києву: клумби з багаторічних трав, грамотне розміщення газонів, полив, облаштування водойм в парках
Візуальний шум
Сторінки комунальних підприємств в соцмережах регулярно звітують про демонтовану рекламу на таких-то вулицях. І правда, в порівнянні з 2000-ми, в Києві стало помітно менше реклами. Зникли розтяжки над дорогами, гігантські борди на розв'язках. Але з'явилися нові формати – медіафасади і рекламні екрани, які ввечері відволікають і пішоходів, і водіїв.
Те саме стосується вивісок. Поки дизайн-код вивісок в центрі Києва діє досить слабо – повноцінну реалізацію його можна побачити лише на будівлі Бессарабського ринку. А про дизайн-код вивісок в спальних районах можна і не мріяти. Тим часом, дизайн-коди вже розроблені в Дніпрі, Харкові та Чернігові. В останньому навіть штрафують за порушення дизайн-коду.
Читайте також: 7 київських вивісок, за які не соромно
Дизайн-код – актуальне питання і для інших постсоціалістичних країн, де бурхливий розвиток капіталізму залишив естетику без уваги. У центрі Варшави на збережених історичних будівлях вивіски або виконані без фону, або взагалі перенесені на вікна, так що фасад залишається чистим. Єдиний дизайн-код діє і для номерних табличок на будинках, які по всьому місту виконані в синьому і червоному кольорах. Масивні вивіски неможливо буде знайти і в центральних районах Будапешта, а ось номерні таблички там зберегли старовинні, емальовані.
У київському транспорті зараз одночасно існують кілька систем навігації. Це фрагменти навігації, розробленої «Агентами змін», навігація від міста за мотивами АЗ, і залишки старої навігації в подвійних лайтбоксах, створених до Євро-2012. Відсутність єдиного стилю особливо впадає в очі після європейських міст, де навігація в усьому міському транспорті виконана однаково.
У Києві ж навіть корисну ініціативу вивертають боком. Яскравий приклад – таймери зворотного відліку в метро, які нещодавно з'явилися на багатьох станціях. Це ще кілька пара екранів, які сам відлік показують в кращому випадку третину часу, в решту – транслюється реклама.
Що потрібно Києву: єдина навігація в транспорті, дизайн-код вивісок
Фото: Filip Springer/Polityka, Katrin Schubert, Львівська міськрада, thebrokebackpacker.com, i.guim.co.uk, freizeitferien.info, Т. Довгань/delo.ua, adventure-guild.livejournal.com, focus.ua, Лев Шевченко/БЖ. Фото на головній: Наталія Азаркіна/Projector.
