Рятує тварин і збирає гроші на притулок у TikTok: Історія зоозахисниці з Маріуполя

Юристка Анастасія Задерновська втратила дім у Маріуполі, переїхала на Черкащину і заснувала там притулок “Хвіст”. Дівчина стала відомою завдяки відео про порятунок тварин у TikTok. Так вона збирає гроші на потреби притулку і поширює знання про допомогу чотирилапим.

Завдяки мільйонним переглядам відео у соцмережах, багато людей їде до притулку Анастасії у Смілі з інших міст, щоб забрати собі тварину.

Про життя у Маріуполі і початок війни

Все своє життя Анастасія допомагає тваринам: у школі вона роздавала котиків і собачок у добрі руки, а у студентські роки заснувала спілку, в якій через соцмережі об’єднувала однодумців для допомоги чотирилапим. У сім'ї дівчини також ніхто ніколи не проходив повз безпритульних хвостанів – їхній дім завжди був для них прихистком.

Більшу частину свого життя Анастасія прожила в Маріуполі, там вона отримала вищу освіту і першу роботу. А потім жила на два міста: Черкаси і Маріуполь. Повномасштабне вторгнення Анастасія опинилася у Смілі Черкаської області.

Рідні Анастасії встигли виїхати з Маріуполя до того, як він опинився під окупацією Росії. Все їхнє майно зруйноване, а близькі розкидані. Ті дні Анастасія згадує із особливим болем, адже до останнього не знала, чи вибереться рідня із окупації. Каже: зв’язку не було зовсім, тож їй залишалося лише молитися.

“Я жила у районі, який серйозно постраждав, був розбомблений. Якби я залишилася у Маріуполі, не впевнена, чи вижила б, тому що мої рідні дивом залишилися живими. Зараз вони емігрували до родичів за кордон. В Україні залишилася лише я і моя мама”, – каже Анастасія.

Втративши рідний дім і все, що з ним пов’язувало, Анастасія вирішила спрямувати свої зусилля у щось суспільно корисне. Побачивши ситуацію з безпритульними тваринами у Смілі, вона вирішила заснувала притулок та зайнялася організацією масової безкоштовної стерилізації безпритульних тварин.

Притулок “Хвіст”

“Хвіст” — так називається притулок, який Анастасія заснувала у Смілі. Окрім неї, тут ще працює п’ятеро дівчат-волонтерок. Усі допомагають тваринам у свій вільний час.

Приміщення для притулку надала міська рада Сміли. Втім, щоб він став придатним для хвостанів, волонтерам довелося робити ремонт. Будівлю не використовували багато років, у ній не було опалення, зі стін та стелі текла вода.

Зараз тут тепло й світло, розповідає зоозахисниця. Замість гнилої підлоги — лінолеум, на стінах більше немає тріщин. “Хвіст” став місцем, де є все необхідне для проживання тварин: бокси з підігрівом, спеціальне світло для огляду:

“Є бездомні коти і собаки, які нормально почуваються на вулиці, бо в них є опікуни, які за ними доглядають.

Наш притулок – це така собі “рукавичка” для поранених, хворих тварин, які не мали іншого шансу на порятунок і не змогли би вижити на вулиці”.

Деяких тварин, які потребують допомоги, волонтери знаходять самі, деяких приносять люди. А ще існує таке явище, як “підкидання” — і це Анастасію найбільше обурює:

“Люди не хочуть стерилізувати тварин і шукають, кому їх підкинути. Таке, на жаль, існує, хоча я пояснюю, що можу допомогти стерилізувати безкоштовно. На жаль, ми періодично знаходимо у себе на дворі коробку або з хворою, або з пораненою твариною”.

Анастасія з командою намагаються пропагандувати гуманне ставлення до тварин і прищеплювати усвідомлення, що кожна людина здатна допомогти. Треба тільки знати деякі алгоритми та шляхи, як це правильно зробити.

“Ми намагаємося реагувати на прохання людей і рятувати тварин, які до нас потрапляють. Буває, людина знаходить на вулиці поранену кішку, телефонує і каже: "Я не знаю, що мені робити". Якщо у нас є місце, ми можемо прийняти цю тварину під опіку. Якщо місця немає, ми покроково розповідаємо, як діяти і можемо допомогти оплатити операцію або лікування”.

Проблема стерилізації тварин – особливо актуальна для зоозахисників, каже Анастасія.

“Яким не був би притулок, він заповниться за лічені місяці, якщо люди будуть скрізь плодити тварин. На жаль, ми не завжди маємо змогу прийняти всіх-всіх нужденних тварин, тому що обмежені площею. Але ми завжди допоможемо людині, яка знайшла тварину на вулиці: оплатимо стерилізацію, купимо ліки і їжу. Тільки не кидайте цю тварину на призволяще на вулицю”, – каже дівчина.

Щоб притулок функціонував, Анастасія регулярно бере участь у грантах та конкурсах, а ще активно розвиває Тікток-сторінку прихистку. Каже: це допомагає як закривати фінансові питання, так і популяризує важливі речі, а ще допомагає у прилаштуванні тварин. Це працює, і люди приїжджають за тваринками навіть з інших міст.

Прилаштування тварин у родини

Ідеальний світ Анастасії — це той, в якому кожна тварина живе у люблячій родині.

“Прилаштування тварин залежить також від сезонності. Влітку люди дуже погано беруть чотирилапих. Ми можемо прилаштувати одну тварину на тиждень, а врятувати, наприклад, п'ять. Така важка статистика. Тому я намагаюся брати участь в усіх можливих заходах. Ми щомісяця їздимо на виставку адопції на ВДНГ у Києві для того, щоб прилаштовувати підопічних”, – каже вона.

Усією своєю роботою Анастасія доводить — не варто боятися брати тварину з притулку чи з вулиці. Зоозахисниця зауважує: є діагнози, від яких ніхто не застрахований, бо ж навіть породиста тварина може мати генетичні захворювання. Тому людям, які хочуть завести домашнього улюбленця, радить керуватися серцем, а не трендами порід чи іншими характеристиками.

“Людина має розуміти, що тварина — це друг, а не аксесуар. Якщо ви хочете взяти тварину з притулку, робіть це усвідомлено. Зрозумійте, що берете тварину в добрі руки, що це буде ваш член сім'ї що з нею можуть бути якісь проблеми. Ніхто не застрахований від якихось проблем”, – каже Анастасія.

Історії зі щасливим кінцем

Одну з вихованок Анастасії звали Матільда. Кішка потрапила до рук волонтерів із черепно-мозковою травмою, в стані шоку і зі зламаною лапою і проходила довгу реабілітацію. Про те, що Матільду хтось захоче забрати додому, Анастасія вже і не сподівалася. Каже: все через її травми і вік. Але згодом до притулку завітла жінка у пошуках кошеня і закохалася у Матільду, попри її характер, травми чи інші вади.

Знайшло нещодавно свою родину і кошенятко, яке люди виявили у сміттєвому баку, зав'язаним у пакеті. Десь півроку воно прожило у притулку, а зараз опинилося у люблячій сім’ї.

Ще одну кицю звали Маруся. Її знайшли місцеві на трасі пораненою, збитою і худою. У притулку вона прожила близько півроку. І з часом знайшла свою родину таки.

“Я мрію про те, щоб в нашому суспільстві змінилося ставлення до тварин, щоб з'явилися нарешті закони, які дійсно захищають хвостатих, а люди, які жорстоко ставляться до них, несли відповідальність за свої дії.

Адже багато волонтерів існують просто на голому ентузіазмі – через сльози, біль, переживання. Ми дуже-дуже втомлені, – каже Анастасія”.

У “Хвості” завжди раді будь-якій допомозі. Сюди ви можете приїхати просто погуляти з тваринами, допомогти працівникам притулку, привезти щось корисне. Це не обов’язково мають бути гроші, тут раді навіть старим ковдрам чи теплим речам. Дехто привозить ліки чи смаколики для хвостанів, і це стає в нагоді.

“Волонтерство без допомоги людей неможливе. Будь-який волонтер може допомагати тваринам лише завдяки тому, що допомагають інші люди”, – каже Анастасія.

Як доглядати за тваринами з інвалідністю: досвід зооволонтерки Анастасії Тихої

Олександра Явник 25 листопада 2024

Фото: Суспільне Черкаси/Дарія Шевченко, hvist_go