Як ми зробили ремонт у під'їзді та що це нам дало

Потріскана фарба на стінах, брудний ліфт, сміття на поверсі. Так, це типова картина в під'їздах багатьох київських висоток.

Ми знайшли двох киянок, які не захотіли з цим миритися. Одна з них зуміла переконати сусідів зробити ремонт спільно, друга — вирішила не витрачати на це час і сама привела під'їзд до ладу.

Розповідаємо, чи було це складно, у скільки обійшлося і як вплинуло на мешканців будинку.

Євгенія Пірог, письменниця

Де живе: Дорогожичі Що зробила: відремонтувала під'їзд спільно з сусідамиВсе почалося напередодні Дня незалежності минулого року. Ми з сусідкою вирішили, що треба б щось поправити в під'їзді нашої вже не нової п'ятиповерхівки. До цього подавали заяви в ЖЕК з проханнями щось зробити, але ніхто не відреагував. Тому ми самі почали ремонт на поверсі.Сусіди стали питати, мовляв, а що відбувається, а може, і нам треба. Ми пояснили, що якщо є бажання, то можна обговорити, що конкретно потрібно будинку, скинутися і почати робити. Розклеїли оголошення на поверхах, провели збори й почали.Конфліктних ситуацій не було. Навпаки, ремонт змінив людей на краще.

Один сусід, який до того постійно курив у трусах на поверсі та плювався на підлогу, включився в справу і дуже допоміг.

Він виявився працьовитим, поклав плитку на підвіконні, з іншими роботами допоміг.

Буквально за тиждень впоралися з ремонтом: кожен робив, що міг, ми не залучали жодних будівельників і майстрів з боку. Хтось скинув грошима, хтось активно вкладався в ремонтні роботи, приносив матеріали.

Вийшло, що з кожної з 25 квартир (а всього їх 30) зібрали по 200 грн. Вийшло близько 5 тис. грн.Розфарбували стіни, залишили на стінах написи на кшталт: «Ласкаво просимо додому!» на вході, або «Роби світ кращим». Намалювали пташок, котиків, собачок. Мешканці поверху самі вирішували, що писати у себе. Вийшло дуже красиво. Також замінили плитку на підвіконнях і встановили поручні на першому поверсі.

Чи боюся я, що нашу роботу хтось зіпсує? Не знаю, ні, напевно. У нас є домофон, тому сторонні, в принципі, не заходять. Ну, і всіляко краще, ніж якби нічого не робили.

Ця ініціативність чомусь пішла нам на користь у контакті з ЖЕКом: тепер наші заяви вже не залишаються непоміченими. Наприклад, ми просили зробити біля ґанку поручень, тому що там вже не впоралися б самі — адже потрібні були більш серйозні роботи, зварювання. Вони зробили.

Леся Вакулюк, телеведуча

Де живе: Оболонь Що зробила: пофарбувала двері ліфтів у 9-поверховому будинкуМоя історія почалася ще в 2012-му: тоді я пофарбувала у себе на поверсі двері ліфта. До цього неодноразово зверталася в ЖЕК, щоб вони допомогли, але співробітниця називала десятки причин, чому не можна це зробити: то нікому, то якесь розпорядження КМДА, то ще щось. У мене після ремонту залишалася фарба і я вирішила витратити її на під'їзд.

Потім ходила й розмальовувала ліфти на інших поверхах, одному сусідові пофарбувала двері вхідні — вони були коричневі й тьмяні, а ще допомагала друзям робити їхні під'їзди красивішими.У 2015-му один виробник фарби подарував мені кілька банок різнокольорової фарби, щоб підтримати ініціативу. Потім вони надсилали мені фарби знову і знову. Я просто попросила друга піарника написати їм з такою пропозицією — мовляв, вони мені висилають фарбу під соціальний проект, а я згадую назву фірми в своїх постах.Реакція була дуже різною. Були ті, хто хвалили, були — які лаялися і говорили, мовляв, попередній колір дверей ліфта був краще. У відповідь на це я запропонувала купити фарбу того кольору, який їм подобається, і пофарбувати самостійно. Тоді риторика різко змінилася.

Хтось питав, від якої я політичної партії, деякі сприймали мене як нового двірника.

Особливо кумедно було, коли маленькі діти, побачивши мене, раптом вигукували: «О! Так ось хто це все зробив!» Так, ніби до цього думали, що воно саме собою виникає. Одна дівчинка сказала мамі, що коли виросте, теж буде робити так красиво.

Підключати сусідів до свого наміру я особливо й не хотіла ніколи — там або пенсіонери, або ось один сусід розповів, що в цьому районі «дужче, ніж на Борщагівці». Навколо, мовляв, одні алкаші та наркомани. Питав, чи не растаманша я — все у мене таке різнобарвне.

До того ж, у мене складний робочий графік, тому просто коли була вільна хвилина, я йшла і фарбувала. Це була особиста ініціатива, сама захотіла, сама зробила. Я в цьому плані більше одинак.

У своєму будинку я пофарбувала ліфти вже на семи поверхах. У під'їзді їх усього дев'ять, але дев'ятий вже хтось пофарбував за мене.

На моєму поверсі сусіди, побачивши результат, почали пропонувати скинутися грошима, щоб «відбити» хоча б частину моїх витрат на матеріали. Один хлопець приніс банку фарби після ремонту і сказав, що мені знадобиться більше. Хтось також самостійно пофарбував одну стіну.Фото: герої матеріалу, RhondaK Native Florida Folk Artist / Unsplash