У рубриці "На власному досвіді" розповідаємо про незвичайні професії, неабиякі хобі та досліди, які не кожен зважиться повторити.

Кирилові 26 років, він менеджер великої компанії, а в недалекому минулому — професійний гравець у покер. Протягом п'яти років гра була його основною роботою і приносила стабільний дохід, а найбільший виграш склав понад 18 тисяч доларів.

Нам він розповів про стратегії та азарт, майстерність та удачу в грі, а також про те, як влаштований покерний світ.

З 2009 року гральний бізнес у країні під забороною, у тому числі й організація на території України платформ для гри в онлайн-покер. Однак участь в онлайн-турнірах не карається законом.

Сьогодні найпопулярнішим світовим майданчиком для гри в онлайн-покер є платформа PokerStars, яка налічує 115 млн користувачів і дозволяє робити ставки від 10 центів до 2 тисяч доларів. Грошовий оборот компанії становить 1,5 мільярда доларів.

З чого все почалося

Для мене покер почався з гуртожитку університету. Мені було 17, перший курс, навчався на біотехнолога. Хтось грав у монополію, а у нас з'явився покер. Набір з простих пластикових фішок і однієї колоди карт. Грали не на гроші, а просто заради приколу.

Потім почали грати на бажання. Хто перший вилетить з гри, той повинен зробити щось смішне.

Пізніше я почув від приятеля в общазі, що є така штука PokerStars і що там можна грати з іншими людьми в інтернеті. Я зайшов туди і довго думав про гроші. Гроші-гроші-гроші, стандартна думка типу: "А якщо я квартиру програю?"

Потім стало зрозуміло, що необов'язково грати на гроші, і я почав. Це були безкоштовні турніри, так звані "фріроли", куди зазвичай набирається 5-6 тисяч осіб, щоб поборотися за призовий фонд у 10 доларів. Звісно, перших місць я не займав, але якісь 20 центів у мене накопичилося.

Одного разу я приїхав на канікули до рідного міста і розповів про покер двом своїм друзям. Вони теж загорілися і захотіли грати. Ми почали грати, і без всяких вкладень у нас на трьох накопичилося $20.

Через рік мені виповнилося 18 років, я зареєстрував новий акаунт, щоб грати на гроші — "мама, ама кримінал". І як пішло.

При верифікації акаунта необхідно відправляти скан паспорта, плюс до 18 років не можна грати на гроші, тому що потрібен власний банківський рахунок.

Про самоосвіту

Ми почали дивитися різні відео про покер і круті покерні турніри з коментаторами. Дізнавалися основи гри, базові стратегії й тактики. Читали статті та форуми, різноманітні книги про покер.

Є дві базові книги, які читали 99% гравців — "Про холдем" Дена Харрінгтона і "Суперсистема" Дойла Брансона. Найкращий фільм про покер — це "Шулера" 1996 року про напівпідпільну гру.

З книг ми дізналися про те, що є таке поняття як GTO (Game Theoretical Optimum) — це оптимальний хід гри, завдяки якому ти завжди будеш грати в невеликий і стабільний плюс. А ось Poker Leak — це відхилення від цієї оптимальної гри, які потім потрібно аналізувати, щоб грати ще краще.

Після всього цього ми почали грати серйозно. Грали в турніри по 20 центів, де більшість людей зависали просто по приколу. Тоді ці 20 центів внеску при курсі 8 гривень за долар навіть для нас, студентів, не були грошима.

Через два місяці ми виявили, що у нас на трьох накопичилося 200 доларів.

Якщо використовувати сучасну термінологію, ми "намайнили" грошей. І почали фігачити ще більше.

Кожного дня я приходив з універу, сідав і грав. Так ми накопичили ще 200 доларів. Половину суми ми перевели в готівку і прогуляли. На той час 800 гривень — це були нормальні гроші, пиво коштувало п'ять гривень.

Стали грати ще серйозніше. Дізналися про bankroll-менеджмент — систему, при використанні якої неможливо програти квартиру. Вона є і в букмекерських ставках, і в покері.

Суть така: припустимо, у тебе є тисяча доларів на рахунку — це ті гроші, які ти готовий витратити саме на покер. Bankroll-менеджмент не дозволить тобі грати турніри по 500 або по 100 доларів, максимум по 15.

Про заробіток

В цілому я заробляв на життя покером протягом п'яти років — з 2012 до 2016 року. Паралельно я ніде не працював.

Середній місячний заробіток ріс із року в рік. Якщо стартував я з 200-300 доларів на місяць, то в останній рік активної гри у мене виходило три тисячі доларів на місяць.

Мій найбільший разовий виграш склав 18700 доларів.

Найбільші втрати підрахувати важко, тому що я постійно грав у турнірний покер, де є своя специфіка.

За всю мою кар'єру був всього один хріновий місяць, коли я показав мінус 1800 доларів.

Переведення грошей у готівку

Максимально офіційний і простий спосіб перевести в готівку покерні гроші — оформити ФОП і завести в банку SWIFT-рахунок. Виведення грошей відбувається протягом доби.

У характеристиці мого СПД було написано "Сфера послуг". Я надаю свій час любителям гри в покер, а вони платять гроші мені, як професіоналу, за те що я з ними граю.

Я подавав до податкової декларації в кінці року і платив податок із загальної суми, що надійшла на рахунок. З податковою взагалі ніяких проблем, якщо всі документи в порядку.

Робоче місце і графік

Моє робоче місце — це комп'ютер, два монітори та ноутбук, комп'ютерний стіл і зручний стілець. На двох моніторах одночасно відкрито до 24 покерних столів.

Мій середній місячний графік — три-чотири ігрові ночі на тиждень. Сідав о п'ятій вечора і грав до шостої-дев'ятої ранку.

Після обіду прокидався, працював над своїми ігровими помилками та тренувався.

Потім лягав спати, прокидався о першій годині дня, йшов у зал, басейн або на пробіжку, щоб розігнати кров, тому що без цього в покері нікуди.

Одна з головних складових у покері — це спорт. Коли я це зрозумів, мої результати виросли феноменально. Витривалість підвищується, гра стає стабільнішою.

Ще кожен день або раз на тиждень були регулярні турніри, а також серії турнірів — це коли 100 турнірів проходять за два-три тижні.

Було й таке, що я три тижні ні з ким не бачився і не спілкувався — закривався і фігачив у дві зміни.

Відіграв вісім годин, три години поспав, знову відіграв вісім годин.

Сама гра займала 4 вечори/ночі на тиждень. В інші дні: вдень — покерні тренування і "розбір польотів", вечорами — відпочинок з друзями, дівчиною.

У чому секрет успіху

Я думаю, що заробляти грою в покер виходило тільки тому, що у мене немає і ніколи не було азартної жили та лудоманії [патологічна схильність до азартних ігор — БЖ].

Я до цього ставився тільки як до роботи. Конкретно, чітко, з точки зору математики й певних формул. Я не займався речами типу: "Ах, падла, ти мене обіграв, зараз я тобі покажу".

Чого в покері більше — майстерності або удачі? Відповідь на це питання ще в 70-х дав відомий американський професіонал Амарілло: "Якщо виграєш один конкретний турнір — це 1% майстерності й 99% удачі, а якщо цілий рік виграєш безліч турнірів — це 99% майстерності й 1% удачі".

Покер — це теорія ймовірності, математичний аналіз, комбінаторика і статистика.

Про реальний покер

Кеш-ігри [реальний покер з мінімальним внеском 50 доларів — БЖ] я грав дуже рідко і тільки заради тренувань. Тоді в Україні вони були ще дозволені, навіть існувала Федерація спортивного покеру.

Кілька років тому, коли почалася жорстка боротьба з казино, покерні клуби заборонили. Але у великих готелях досі зрідка проводяться офіційні покерні серії. Вони граються з бай-іном [вступним внеском для гри — БЖ] від 50 до 2 500 доларів.

Досвід реального покеру був для мене негативним.

Якщо в онлайн-покері я грав одночасно на 24-х столах, то в реальному житті був всього один стіл. Набагато менше динаміки, потрібно стежити за своїми емоціями та за емоціями суперника.

Про найбільший факап

Одного разу зі мною трапився найпопулярніший серед онлайн-гравців факап. Я вийшов на фінальний стіл одного турніру, і у мене відключився інтернет. Я жив недалеко від великого ТРЦ, на годиннику було 10 ранку.

Я схопив ноутбук, зарядку і побіг у фудкорт ТРЦ. Був кінець березня, на вулиці — 15 градусів, а я в шортах, футболці та з ноутбуком біжу в ТРЦ, щоб дограти турнір.

У турнірах є п'ятихвилинні перерви, мені пощастило, що інтернет пропав за три хвилини до перерви. Виграш за перше місце становив 800 доларів, але я тоді посів третє і виграв 350 доларів.

Про ставлення рідних

Перша розмова з батьками на цю тему була досить важкою.

Я приїхав після третього курсу додому і сказав, що забрав документи з університету, бо почав заробляти непогані гроші на покері.

І не бачу сенсу в навчанні зараз. На цьому моменті стався справжній скандал.

Тато пожартував, що не дасть програти мені будинок. Мама навіть із заспокійливими дуже важко це вислухала. Але вони поступово заспокоїлися і звикли до мого рішення.

Тим більше, що це рішення згодом почало приносити ще більше грошей. Під час ремонту я подарував батькам люстру за $4000, яку вони не могли купити самі, і мама відтанула остаточно.

Чому зав'язав

Зараз у мене звичайна офісна робота, як у всіх. Я досі граю, бо мені це просто подобається. Але тепер набагато рідше, хоча до цього часу заробляю на покері близько 400 доларів на місяць.

Я пішов з покеру, тому що я закінчений екстраверт. П'ятниця, субота та неділя — головні робочі дні в покері.

Коли твої друзі — студенти, то немає ніяких проблем зустрітися з ними на пиво в понеділок увечері. Але коли всі вже працюють, ти вибиваєшся з кола спілкування. А ще у мене завжди було бажання якоїсь корпоративної боротьби та всього цього офісного життя.

Коли ми з майбутнім роботодавцем дійшли до обговорення зарплати, я розповів, що є професійним гравцем у покер. Він одразу зрозумів, які суми мене цікавлять.

Ну, ми звісно зійшлися на меншій зарплаті, ніж покерна. Зате вона прив'язана до долара.

Зараз у мене керівна посада у великій компанії, і мені допомагають покерні навички системного аналізу і висока швидкість прийняття рішень.

Грати в покер паралельно на 20+ столах — це приймати рішення щомиті. В цілому доводиться приймати до 500 рішень на годину. Для керівника наявність такого досвіду виявилася важливою.

Фото: Unsplash