Слава Балбек: Під новиною про нашу перемогу в міжнародному конкурсі я прочитав про себе найгірші коментарі

Нещодавно студія київського архітектора Слави Балбека перемогла в міжнародному конкурсі Global Excellence Awards, отримавши номінацію «Інтер'єр року». На конкурсі бюро представило проект «32» – квартиру для молодої пари в стилі minimal urban loft.

Балбек також відомий оформленням простору Fedoriv Hub, кондитерської The Cake, The Burger Mexico і багатьох інших об'єктів у Києві. Цього літа архітектор зайнявся ще й громадськими проектами. У Ботсаду і на Пейзажній алеї його команда встановила міські лавки. А в колишніх цехах меблевої фабрики відкрився креативний простір Prostir 86, що сполучає в собі лекторій для тих, хто цікавиться урбаністикою й архітектурою, а також шоу-рум українського предметного дизайну.

На лекції в рамках міжнародної виставки Interior mebel Київ 2016 Балбек розповів про те, як створювався проект квартири «32». А також про реакцію українців на його перемогу в міжнародному конкурсі.

Про підхід до проектування

Квартира, що перемогла в конкурсі, розташована на 16 поверсі в будинку за адресою Грушевського, 9а, з видом на Маріїнський парк і Лавру. Робота над цим проектом тривала рік. За весь цей час ми не показали клієнтові жодної візуалізації того, як буде виглядати об'єкт у результаті. У нас була повна довіра, замовник сказав: просто зробіть так, щоб було красиво і там було круто жити, здайте в строк і вмістіться в бюджет.

Це унікальна історія, тому що часто 50% ідей у проекті замовники «ріжуть». В цьому випадку ми були повністю вільні й могли реалізувати все, що хотіли.

Фото: styleinsider

Починаючи працювати над будь-квартирою, ми створюємо портрет людини, яка буде в ній жити. Намагаємося зрозуміти, де вона спить, працює, з ким зустрічається. У нас є спеціальний опитувальник, завдяки якому з'ясовуємо іноді навіть незручні моменти.

У цьому випадку все було по-іншому. Передбачалося, що квартира відразу буде здана в оренду. Але ми все одно створили легенду про молоду сім'ю, яка живе сучасним життям.

За рік роботи над квартирою ми не показали клієнтові жодної візуалізації того, як вона буде виглядати у результаті. Нам дали повну свободу

Взагалі, проектування квартир – це найцікавіше, що може трапитися з нами. Так, ми займаємося і ресторанами, і офісами. Але завжди важливий зв'язок з людиною, для якої ви безпосередньо робите місце, де вона буде розвиватися і ставати краще.

Про концепцію

Коли замовник розв'язав нам руки й дав можливість працювати без ескізів, ми зрозуміли, що їх нам не вистачає для самих себе. Адже коли тобі дають свободу, ти починаєш втюхувати ті ідеї, які вважаєш для себе класними, красивими, які дадуть тобі якусь галочку, пунктик у портфоліо. Але коли випендрюватися ні перед ким, а залишаєшся один на один з собою, і до того ж у тебе є кост, в який потрібно по-чесному вписатися, вмикається так звана архітектурна совість. Ти починаєш все добре обмірковувати.

Концепція цієї квартири була в тому, щоб зберегти нейтральний, спокійний простір, але ввести окремі елементи в тих зонах, де вони не будуть навантажувати. Наприклад, у центрі цієї теплої квартири є синій холодний диван, на якому можна відпочивати, тусуватися, але при цьому залишатися в приємній енергетиці. Всі інші приміщення – кухня, санвузол, спальня – абсолютно монотонні.

Завжди важливий зв'язок з людиною, для якої ви робите місце, де вона буде розвиватися і ставати краще

Опен-спейс на 250 квадратних метрів ми умовно розбили на кілька зон – зону особистого простору, загальну зону і гостьову. Згідно з нашою концепцією, основне проведення часу передбачається в вітальні та кухні.

Квартира наскрізь пронизана світлом, в одній стороні квартири – схід сонця, в іншій – захід. Ми всіляко боролися за те, щоб зберегти денне світло в кожному приміщенні. Тому ввели скляні перегородки.

У нас було завдання створити мінімалістичний простір у найкращому розумінні мінімалізму, коли у тебе немає нічого зайвого. Коли починаєш обживати цей простір, всі твої особисті речі – телефони, книги, одяг – знаходяться на видноті. Немає зайвої мішури.

Тому в цій квартирі ми все ховали. Наприклад, у зоні, де стоїть великий стіл, за білими панелями захована маленька кухня.

За однією зі штор захований модуль технічної шафи. Всі штори відкриваються і закриваються натисненням кнопки.

Ванна знаходиться за скляною перегородкою і шторами. Коли ти один, то можеш, лежачи у ванній, дивитися на Лавру або Маріїнський парк, коли хтось приходить, закриваєш штори. Хоча навряд чи ви будете приймати ванну, коли приходять гості.

Коли випендрюватися ні перед ким, а залишаєшся один на один з собою, вмикається архітектурна совість

Практично вся стіна однієї з кімнат віддана під гардероб, але його також не видно за білими панелями. Є ціла ніша, за якою захована аудіосистема.

У квартирі немає зайвих джерел світла, наприклад, ми робили мінімум верхнього світла. Зате у нас є світильники, які світять вгору і вниз.

Про «тато-стіл», «мама-люстру» і «бабуся-стіну»

На кухні ми встановили велику іржаву стіну, яку назвали «бабуся-стіна». Зараз тренд крейдованих дощок, на яких усі пишуть свої емоції, потім стирають. Ми ж вирішили зробити конструкцію, на якій все навпаки погано стирається, де проявляються старі написи, зберігається історія переписок. Так бабусі й дідусі зберігають сімейні історії, пам'ять, емоції. Це дуже душевно.

Щоб якось оживити порожню стіну, ми запросили художника, але нам не дуже сподобалося те, що він намалював. У результаті мої хлопці просто наклеїли на стіну якісь свої речі (постери, наклейки – авт.), написали «Дизайн, дорого» і мій телефон, я намалював український герб. Так складалося враження, що люди живуть в цій квартирі вже місяці два.

Тато-стіл, мама-люстра і бабуся-стіна​

Ще ми придумали поставити на кухні шестиметровий стіл усього на двох точках опори – одна точка спочатку, друга – через шість метрів. Ми назвали його «тато-стіл», тому що він збирає навколо себе всіх членів сім'ї. Тут відбуваються всі процеси – мама готує їжу, за іншим кінцем діти можуть сидіти і робити уроки. На ньому також є барна станція (насправді, це шматок нержавійки, де стоять спеції і пляшки). Під нею – зниження рівня, де можна заховати всілякі пристосування.

Над столом висить чотирьохметрова «мама-люстра», що складається з алюмінієвих труб різного перерізу. При таких розмірах у неї всього три точки опори. Це просто вершина нашої майстерності.

Цю люстру я намалював буквально на коліні, в терміналі аеропорту. Поки їхав до Борисполя, благав підрядників зробити її та змонтувати в нереально короткі терміни.

Майже всі елементи інтер'єру, які є в квартирі, створені в Україні.

Про конкурс

Global Excellence Awards проходить раз на рік, у ньому бере участь близько 100 майстерень з 34-35 країн. Цього року було приємно, що Україна не просто в числі переможців, а що поруч з нами – хлопці з Гонконгу, Сінгапуру, Лондона, Нью-Йорка, Токіо. Для нас це найвища точка досягнень. Будемо рухатися далі, це не єдиний конкурс, не Оскар, просто хороший рівень.

Чому ця квартира сподобалася журі, для мене загадка. Просто, можливо, у цієї квартири була своя філософія, ідея перетікання простору. Скляні перегородки вдень ​​працюють на просвіт, а ввечері можна однією кнопкою закрити моторизовані штори і вмикнути світло. З загальнодоступного простір перетворюється на особисті невеликі зони.

Про реакцію в Україні

Коли новина про нашу перемогу дійшла до України, протягом години її перепостило безліч ЗМІ. Найбільше коментарів було під постом Громадського. Я поліз читати і не знайшов жодного доброго.

У свою адресу я прочитав найгірші слова, які чув коли-небудь. «Що це за говніще, це понуро, тут неможливо жити, це сарай». Але найбільше мені сподобався коментар про те, що «в цій квартирі житимуть лише імпотенти». Якщо чесно, я так і не зрозумів, який зв'язок.

Ванна «за склом»​

Так, напевно є питання до проекту. Але це індивідуальна квартира. Вона може подобатися чи ні, але це не громадське місце – не ресторан і не кафе, яке має сподобатися всім або якомусь колу людей. Ця квартира зроблена для конкретної людини, а її господар може сказати «це не твоя справа».

Найбільше мені сподобався коментар про те, що «в цій квартирі житимуть лише імпотенти»

В якийсь момент я просто відійшов вбік, взяв попкорн і почав спостерігати за тим, що відбувається. Навіть зробив собі на пам'ять принт-скріни. Думаю показати їх молодим архітекторам під час наших тренінгів, щоб вони розуміли, що не завжди загальна маса українців готова до сміливих рішень. Про це просто потрібно знати. Ви робите інтер'єр для конкретних людей і живете сьогоднішнім днем. Можливо, через якийсь час ті ж люди подивляться на цей інтер'єр і скажуть, що це круто.

До слова, про те, що в цій квартирі неможливо жити комфортно, побудувати сім'ю, відносини, що вона «зроблена тільки для зла», як писали в коментарях. Нещодавно мешканці цієї квартири надіслали фото, з якого очевидно, що там живе щаслива родина. На нашій іржавій стіні – написи «мама, ми тебе любимо», «щастя», намальовано серце. Цей інтер'єр люди дійсно використовують як житлове приміщення. Це те, чого я і хотів домогтися.

Можна мислити трохи ширше і не ставити собі рамки тих чинників, які є зараз в Україні.

Ще ми з деяких пір не беремо участі в українських конкурсах. Позаторік ми подали відразу 12 своїх об'єктів і не отримали на них практично жодної нагороди. Зате інтер'єр кондитерської The Cake, який ми спроектували, увійшов до десятки кращих в одному з міжнародних конкурсів.

Фото: styleinsider, а також з портфоліо Балбека на behance.net