Як кияни та жителі передмістя без спецперепусток дістаються на роботу

Цьогоріч у квітні в Києві посилювали карантинні обмеження через погіршення ситуації з коронавірусом. Тоді міська влада дозволила користуватись громадським транспортом за спеціальними перепустками лише працівникам підприємств критичної інфраструктури. Таких перепусток видали майже 500 тисяч. Ми писали, як діставались люди на роботу , які їх не отримували. Я проживаю на Русанівці, а працюю на Наддніпрянському шосе. Зазвичай, щоб дістатись до роботи, я доходжу пішки до проспекту Соборності, далі автобусом/маршруткою/тролейбусом проїжджаю міст Патона, а потім знову власною ходою. Таксі користуюсь вкрай рідко, лише коли погано себе почуваю.

Під час посилення карантину я ходжу пішки, оскільки відстань від офісу до дому досить невелика (3,5 км).

З електросамокатом я значно мобільніший, можна заходити в метро чи магазини. Плюс не пітнієш під час поїздки, як на велосипеді. Є й декілька мінусів: погана велоінфраструктура в місті, а також не можна кататись на самокаті в дощ чи мінусову температуру. Після закінчення карантину я буду їздити на своєму транспорті і раджу іншим переходити на електросамокати.Я проживаю на Борщагівці, а працюю у центрі на Печерську. Маю працювати, бо орендую кімнату, та не можу дозволити собі фізичний відпочинок. Зазвичай я їздила на швидкісному трамваї та кілька станцій на метро. Витрачала на дорогу півори години та 32 грн.

Під час локдауну заклади харчування та кав'ярні працюють на виніс, але на роботу тепер їхати у 10 разів дорожче.

Я вважаю, що просто закрити транспорт – це не вихід із ситуації.

В 2019 році придбав моноколесо. На ньому катаюсь на зручні дистанції. Комфортно їздити до 7 км за підхід. Ідеально комбінувати колесо з громадським транспортом, бо його вистачає на 20 км.А далі треба заряджати 4 години. Можна його брати в авто чи метро, щоб вистачало на цілий день. Під час суворих обмежень їжджу від ВДНГ до Позняків на моноколесі. Це приблизно 15 км. Але так добиратися дискомфортно. Затікають ноги під час поїздки. Інфраструктура не готова до електротранспорту. На тротуарах багато стовпів, а на проїжджій частині дуже швидко їздять машини. Моноколеса вистачає на дорогу в один бік. А далі треба чекати підзарядку.

Таксі користуюсь вкрай рідко, лише на карантині. Коли дуже великий багаж або не хочу чекати, поки зарядиться колесо. Ввечері 5 квітня (в перший день посилення карантину ціни на таксі по Києву сягнули 600-1000 грн – БЖ) хотів проїхатись з Шевченківського району до ВДНГ. Перші цифри були близько 180 грн, наставала година пік і ціни стрімко зростали. Тому я проїхав 5 км на колесі і біля метро «Олімпійська» викликав таксі за 110 гривень.

Коли громадський транспорт відновить роботу, то буду користуватися знову ним.Я проводжу заняття по балету, стретчингу, фітнесу тощо. Тренування відбуваються у двох залах. Один розташований біля дому в Дарницькому районі, а інший – в Коцюбинському. Раніше добиралась на метро до Академмістечка, а потім маршруткою в передмістя. За годину я доїжджала до студії.

У зв’язку з карантином проводжу індивідуальні заняття або групові на 3-4 людини.

Зазвичай добираюся на одному з трьох своїх велосипедів залежно від пори року, погоди і настрою. Найкоротшим шляхом виходить – 9,5 км, які я долаю від 25 до 35 хв залежно від різних обставин (середня швидкість від 17 до 24 км/год). Машиною виходить приблизно так само, якщо без великих заторів. Якщо їду довшим маршрутом, після роботи, коли не треба поспішати, часто використовую велодоріжки, щоб не лізти на заповнені машинами вулиці. Виходить у півтора рази довше, але спокійніше і комфортніше.

Мені подобається велосипед, бо я незалежний від трафіку, можу обирати сам маршрути, це дешево та екологічно, а також корисно для здоров’я. Окрім цього, під час поїздок не контактую з людьми, у яких потенційно можуть бути будь-які віруси.Живу біля метро “Мінська”, а працюю в офісі біля “Тараса Шевченка”. Зазвичай користуюся метро. Дорога займає 30 хвилин.

Під час локдауну в компанії організували корпоративні шаттли. Усіх, хто працює в офісі, поділили за районами проживання. Запустили 11 маршрутів. Є три часові варіанти: на 8, 9, 10 ранку та на 18, 19, 20 вечора. Я щодня записуюсь на ранковий шаттл о 8 та вечірній о 18.

Зараз дорога займає 40 хв. Найгірша ситуація була в понеділок — їхали 1,5 год. Довелося переносити ранкову зустріч команди. Думаю, що в умовах зупинки міського транспорту та підвищених цін на таксі, такі шаттли — оптимальний варіант для тих, хто працює в офісі. Мені переважно комфортно. Недолік лише в заторах — доводиться витрачати більше часу в дорозі. Корпоративні шаттли особливо зручні для тих, хто живе далеко від метро. Після того, як ситуація налагодиться, я, швидше за все, повернуся до звичного маршруту, бо в метро не буває заторів.

Читайте також: На власному досвіді: Я свідомо відмовився від купівлі авто і пересів на альтернативний транспорт

Фото: надані героями, Богдан Воєводін, Charles Deluvio