Jul’s Coffee – затишна кав’ярня в Бучі з непростою історією. ЇЇ відкрила Юлія Нічволода, підприємниця та мама п’ятьох дітей: вона часто власноруч варила каву, готувала свій фірмовий тирамісу та знала майже всіх гостей на імена.

Під час боїв за Бучу кав’ярня зазнала неабияких руйнувань: вибите скло, розтрощена вітрина, тріщини в стінах…

Але команда Jul’s Coffee майже відразу після деокупації Бучі почала відновлювати це місце.

Ми поговорили з Юлією про те, як вони з чоловіком і командою знайшли в собі мужність не тільки відновити кав’ярню, але і відкрити ще один заклад поряд.

Про ідею

У Юлії – 5 дітей. Разом з родиною вона переїхала з Донецька до Кропивницького, а згодом вирішила жити ближче до столиці, але не в самому Києві. Він видавався занадто гамірним: "Буча – це було моє кохання з першого погляду. Затишне місто, яке мені нагадало європейські курорти. Щойно ми сюди потрапили, вирішили оселитися тут. Чоловік підписав документи на будинок в той день, коли я народила нашу п’яту дитину".

Ще під час життя у Кропивницькому Юлія захопилася кавовою культурою. Але думки про власну кав’ярню були радше просто мріями. Аж до того моменту, поки чоловік Юлі одного дня не сказав: "Я знайшов місце, де ми твою мрію побудуємо". 

Вони поїхали дивитися на локацію: тоді від закладу був лише фундамент.

Щойно закінчили оформлювати документи, розпочався карантин 2020-го року: "Я не засмутилася. Вирішила, що просто тепер у мене буде більше часу підготувати все, як слід. Якщо чесно, я дуже хвилювалася. Не вірила до кінця, що зможу керувати закладом, але наважилася завдяки підтримці рідних".

1 червня 2021 року кав’ярня Jul’s Coffee відчинила свої двері.

Про Jul’s Coffee

Юлія дуже хотіла створити заклад, де кожному буде затишно. Спочатку вона сама стояла за барною стійкою та готувала каву. Згодом зібралася дружня команда.

 "Я знаю імена майже всіх наших гостей. У нас завжди було дуже багато молоді. Ось дівчата підлітки щось малюють. Поряд – родина з малюком. Ще за одним столиком – бізнесмени. До нас навіть кілька разів приїжджали гості з особистою охороною. І в цьому ж залі онуки, які приводять на каву своїх бабусь. І багато молодих мам з малечею: вони приходили до мене не тільки по каву, але й за порадами. І всім було в нашій кав’ярні затишно. Саме так, як я мріяла".

Заклад швидко полюбили місцеві, хоча він і відрізнявся він інших: тут завжди варили каву лише на арабіці та не додавали жодних сиропів. Тільки іноді лавандовий сироп, який бариста готував власноруч.

Так заклад працював 9 місяців – до 24 лютого 2022 року.

Про війну та окупацію

Родина Юлії зустріла початок повномасштабної війни в Бучі. Вони з чоловіком нікуди не хотіли виїжджати: "Ми вирішили, що залишаємося. Бо тут наш бізнес, наш дім. Я багато подорожувала у житті, тому точно знала, що найбільше хотіла бути вдома з рідними. Мої батьки живуть у Донецьку. Тож я думала, що я готова до випробувань".

Але те, що довелося пережити, було гіршим за будь-які страшні очікування. Юлія з чоловіком та дітьми ховалися в підвалах у друзів та сусідів. В їхній дім прийшли російські солдати. На їхніх очах розстрілювали автівки з людьми. З кожним днем ставало все гірше.

Юля згадує: "З 2 на 3 березня була така жахлива ніч. Світла вже не було, здригалася земля, небо палало. Тоді я написала повідомлення знайомим, що я їх люблю. Я прощалася. Коли я зрозуміла, що дожила до ранку, для мене це стало сюрпризом".

Аби подзвонити комусь, сусід зробив саморобну антену: так вони дізналися, що 9 березня мав бути "зелений коридор" для евакуації цивільних. Але він не запрацював. Дивом Юлія разом з родиною та сусідами змогла виїхати лише 10 березня. Далі був маршрут: Вінниця – Ужгород – Будапешт – Кіпр.

 "Я пам’ятаю, як ми їхали з Бучі. Я обернулася і побачила місто в куряві. Подумала, що я бачу його востаннє. Понад усе я боялася, що ці події мене зламають. Що в мене вже не буде сили почати життя з нуля. Я дуже люблю людей. Я так боялася, що цієї любові більше не буде. Що я більше ніколи не зможу посміхнутися", - згадує вона.  

На Кіпрі Юля влаштувалася працювати в кав’ярню, але дуже хотіла повернутися додому.

Згадує цей момент: "Після звільнення Київщини я приїхала, торкалася стін нашої напівзруйнованої кав’ярні та не могла повірити у своє щастя. Так, все побите, потріскане, вікон немає, дах з’їхав на кілька метрів вбік. Але ось воно: все моє та рідне. Просто потрібен був час, аби все відновилося. А в тому, що ми все відбудуємо, сумнівів у мене вже не було".

Про відбудову

Юлія повернулася додому 1 липня, однак її кав’ярня до того вже понад місяць варила каву та зустрічала гостей.
Першими стали до роботи чоловік та команда: "Спочатку в Бучу повернувся мій чоловік. А ще Руслан, наш бариста. Він з селища Немішаєве. Взагалі всі зібралися і як одна сім'я прибирали сміття. Щось залатали фанерою. Вставили перше скло. Деякі речі з кав’ярні вціліли, бо їх вчасно забрали та зберегли у себе співробітники та місцеві жителі".

24 травня вперше з лютого тут приготували каву для гостя.

Спочатку Jul’s Coffee працювали тільки з кавою та солодкими горішками: вітрину для десертів розтрощило, нову виробляли на Харківщини, яка теж повсякчас перебувала під обстрілами. В червні почали продавати десерти.

Але люди приходили не скільки за кавою та тістечками, як за підтримкою: "Після звільнення ми всі були в емоційній ямі. Відчували себе спустошеними. І ось така проста дія – прийти в знайому кав’ярню, розповісти про свій біль – це рятувало. Ми переповідали одне одному наші історії та ніби за паличку витягували одне одного з темряви. Я бачила, як люди приходили до нас вперше, аби поговорити. Лише згодом, на другий – третій раз на їхніх обличчях почали з’являтися посмішки. Мені хотілося обійняти всіх".

Присвячена Бучі кава та джеми "Буча квітуча"

Ще до того, як кав’ярня повернулася до роботи, Юлія запустила продаж фірмової Jul’s кави, аби зібрати хоча б якісь гроші на відновлення кав’ярні та місця навколо.

"Деякі наші постійні гості евакуювалися за кордон. І ми подумали, що це непогана ідея: відправити їм ту саму каву тієї ж самої обсмажки, яку ми готували в кав’ярні. Аби десь за горнятком кави вони могли згадати про дім", - розповідає Юлія.

Цю каву купляють не тільки гості кав’ярні, але й просто небайдужі люди: наприклад одна дівчина з Канади замовила 26 пакувань – на подарунок всім своїм рідним. Також іноді люди оплачують каву, які потім передають на фронт.

А ще в Jul’s Coffee намагаються підтримати інших локальних підприємців: в кав’ярні можна купити варення "Буча квітуча", льодяники, пряники та цукерки від майстринь, що живуть неподалік.

Крім того, чоловік Юлії влітку відкрив ще один заклад неподалік: бургерну Bunker Burger. В Бучі залишилося багато чоловіків, які не звикли готувати для себе, тож смачні бургери, ще й з доставкою – це те, на що чекали.

Фото: Аліна Смутко, juls_cafe_